Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №204/8437/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4234/26 Справа № 204/8437/24 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря: Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на додаткове рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 грудня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

28.08.2024 року позивач АТ «ПУМБ» через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 13.09.2019 року між АТ «Перший Український міжнародний банк» та відповідачкою укладено кредитний договір №2001403891601 та видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 30000,00 грн. Пізніше ліміт було збільшено до 49600,00 грн. Крім того зазначав, що відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, внаслідок чого, станом на 01.07.2024 року у останньої утворилася заборгованість у розмірі 87 998,44 грн., з яких: 49 268,47 грн. – заборгованість за кредитом та 38 729,97 грн. – заборгованість за процентами. На підставі чого, просив суд стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 87 998,44 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. (а.с.1-4).

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено повністю (а.с.175-179).

Додатковим рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 грудня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат по цивільній справі 204/8437/2025 - задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій частині вимог відмовлено (а.с.192-193).

Не погодившись з додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове яким задовольнити її заяву в повному обсязі, стягнувши на її користь 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу (а.с.216-220).

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено повністю

25.11.2025 року від відповідача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі № 204/8437/25 про стягнення з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк`на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Так як в даній справі розмір гонорару встановлено у фіксованому розмірі, не існує підстав для оцінювання витраченого часу на надання професійної правничої допомоги. Загальна сума витрат на правову допомогу згідно акту приймання-передачі послуг від 21.11.2025 року складає 10 000,00 грн. На підставі чого, відповідач звернулася до суду з даною заявою про ухвалення додаткового рішення.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідачу ОСОБА_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокатське бюро «Лихопьок Д.П.», що підтверджується договором про надання правової допомоги № 15/04-24 від 15.04.2024 року, укладеним між адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.»та ОСОБА_1

21.11.2025 року між адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.» та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі послуг, в якому зазначено обсяг наданих адвокатом послуг та вартість цих послуг, а також зазначено, що Трофимова Н.А. отримала правову допомогу від адвокатського бюро «Лихопьок Д.П.», в особі директора Лихопьока Д.П. на суму 10 000,00 грн.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19).

Судом першої інстанції враховані положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що вимоги заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Посилання в апеляційній сказі на неспівмірність суми відшкодування судових витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно було зазначено судом першої інстанції, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи визначені, з урахуванням співмірності та розумності судових витрат.

Місцевий суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, дійшов до обґрунтованого висновку, що наявні в матеріалах справи докази є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію значимості таких дій у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: