Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №209/111/15-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9276/26 Справа № 209/111/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у складі судді Шендрик К.Л.

у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року у справі № 209/111/15-ц.

Зазначає, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року у справі № 209/111/15-ц подання Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, його, як боржника було задоволено та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язання, згідно виконавчого листа № 2/0417/2662/2012 від 26 березня 2012 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу.

Оскільки, станом на 17 червня 2026 року, жодного відкритого виконавчого провадження відносно нього не існує, всі наявні в реєстрі виконавчі провадження, а саме, ВП №52273893, ВП №55190736, ВП №55591846, де стягувачем виступало АТ КБ «ПриватБанк» наразі мають статус «Завершено», просив скасувати тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, задоволено.

Скасовано тимчасове обмеження громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлене ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року у справі №209/111/15-ц провадження № 6/209/67/15.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є обґрунтованою та доведеною, оскільки боржник у повному обсязі виконав покладені на нього рішенням суду зобов`язання, та відсутні підстави, передбачені діючим законодавством для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України заявника.

Не погодившись з такою ухвалою суду, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні заяви відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не перевірено реальності виконання судових рішень боржником у виконавчих провадження, але зазначено в ухвалі суду, як встановлений судом факт, що є грубим порушення норм права та є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Вказує, що звертаючись до суду з вказаною заявою, боржником не доведено факт зміни обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового його обмеження у праві виїзду за межі України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року подання Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 задоволено та тимчасово обмежено боржника - громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язання, згідно виконавчого листа № 2/0417/2662/2012 від 26 березня 2012 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу в сумі 2999998,98 грн.

Згідно результатів пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), станом на 24 червня 2026 року, наявні в реєстрі виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 , а саме ВП №52273893, ВП № 55190736, ВП № 55591846, ВП № 71018557, ВП № 72715298 мають статус «Завершено».

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що обмеження у праві виїзду за межі України є тимчасовим заходом, спрямованим на обмеження фізичної особи боржника у праві вільного перетинання державного кордону України, що має на меті забезпечення виконання зобов`язань, покладених на таку особу відповідним рішенням суду.

При цьому, як застосування такого заходу до фізичної особи боржника, так і його скасування відноситься до компетенції суду.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Статтею 6 зазначеного Закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли громадянин ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, втручання у право фізичної особи боржника на свободу пересування, яке ґрунтується на статті 441 ЦПК України та статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» може мати легітимну мету тільки у тому випадку, якщо судом буде встановлено факт ухилення такої особи від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Частиною 5 статті 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З урахуванням викладеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є обґрунтованою та доведеною, оскільки відносно заявника відсутні відкриті виконавчі провадження, боржник у повному обсязі виконав покладені на нього рішенням суду зобов`язання, та відсутні підстави, передбачені діючим законодавством для встановлення вказаного тимчасового обмеження.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не перевірено реальності виконання судових рішень боржником у виконавчих провадження, але зазначено в ухвалі суду, як встановлений судом факт, що є грубим порушення норм права та є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи й дотримання судом першої інстанції норм процесуального права гарантує дотримання процесуальних прав сторін під час розгляду справи.

Аргументи апеляційної скарги про те, що звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржником не доведено факт зміни обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового його обмеження у праві виїзду за межі України, є безпідставними, оскільки банком не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність застосування до останнього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, в даній категорії справ має бути доведено ухилення такої особи від виконання рішення суду, тобто вчинення умисних дій, чого банком зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність судового рішення в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров