Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №932/5804/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2611/26 Справа № 932/5804/26 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 липня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -

В с т а н о в и в :

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 гривень.

При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 29.04.2026 року о 23:25 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda» моделі «Octavia», д.н.з. « НОМЕР_1 », рухаючись на вул.Михайла Коцюбинського у м.Дніпрі поблизу будинку №2/4, маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, та у порушення вимог п.2.5 ПДР України від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі за відсутності в діях адміністративного правопорушення.

Разом з апеляційною скаргою, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, що оскільки він не був присутнім під час розгляду справи, про постанову дізнався лише 22.07.2026 року, а його представник отримав копію цієї постанови 24.07.2026 року. Просив визнати причини пропуску строку поважними. Також, зазначає, що апеляційна скарга вже двічі була повернута апеляційним судом у зв`язку з відсутністю обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у Шевченківському районному суді м. Дніпра, призначеного на 17 червня 2026 року та на 16 липня 2026 року. Крім того, захисником Опарою Г.В. було надане клопотання про відкладення розгляду справи на 17.06.2026 року для надання можливості підготувати належну правову позицію у виді заперечень.

Разом з тим, на адресу ОСОБА_1 та його захисників судом направлялися судові повістки з викликом на судове засідання. У вказані дати зазначені особи у судове засідання не з`явилися. Так, 07.07.2026 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 27). Також, 22.06.2026 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшли заперечення, в яких він просив закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення ( а.с. 28-30).

Доводи апелянта про те, що строк на оскарження пропущений з поважних причин, не витримує критики в світлі наявних у матеріалах справи обставин. З матеріалів випливає, що ОСОБА_1 та його захисники Юрашко О.П. та Опара Г.В. були належним чином ознайомлені з матеріалами справи та проінформовані про конкретну дату й час розгляду; при цьому особисто не з`явилися на призначене судове засідання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. Відкладення розгляду адміністративної справи не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах визначених строків, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та його захисники Юрашко О.П. та Опара Г.В. безумовно були обізнані про розгляд судом складеного відносно нього адміністративного матеріалу, однак не скористалися правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.

Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.

В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначену апелянтом причину пропуску строку не можливо вважати поважною, тобто такою, що об`єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко