Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №208/2018/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2636/26 Справа № 208/2018/26 Суддя у 1-й інстанції - Варибрус В. А. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши клопотання про поновлення строків та апеляційну скаргу захисника Чернеця В.М., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Кам`янське від 30 червня 2026 року, в справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 17.01.2026 року о 20:06 год. в м. Кам`янське, вул. Коваленко, 1, водій керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, сухість порожнини рота. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім цього, 29.01.2026 року о 18:00 год. в м. Кам`янське, пр. Т.Шевченка, 3, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, координації рухів. Водієві було запропоновано пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я на встановлення ступеню сп`яніння в установленому законом порядку на що водій категорично відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, 04 вересня 2026 року захисник Чернець В.М., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.

В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи, оскільки в той момент проходив військову службу, а копію постанови захисник отримав лише 31 серпня 2026 року, вважає що строк на апеляційне оскарження пропущений з об`єктивних та незалежних від його волі причин.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта про поважність строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є безпідставними виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення 29.01.2026 року ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд адміністративної справи у Заводському районному суді м. Дніпра 26 лютого 2026 року. Крім того, в матеріалах справи містяться клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи від захисника Чернеця В.М. Отже, ОСОБА_1 та його захисник знали про дату та час розгляду справи.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 та захисник Чернець В.М. знали про існування справи відносно нього, ознайомлювався з матеріалами справи та просив відкласти розгляд справи.

Нормами КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення або дня коли особа дізналась про судове рішення, а з моменту його винесення.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що захисником Чернецем В. М. не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Чернеця Віталія Миколайовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду м. Кам`янське від 30 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко