Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №209/559/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7516/26 Справа № 209/559/26 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва І. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , який діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини (суддя першої інстанції Корнєєва І.В., повний текст рішення складено 17 квітня 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2026 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпровського районного суду м. Кам`янського з позовом до ОСОБА_3 , який діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, в якому просили визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини у Другій Кам`янській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області, відкритої після смерті ОСОБА_5 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження обставин та доказів справи.

Скаргу мотивує тим, що звертаючись до суду з позовом, як тільки у позивачки з`явилась змога самостійно рухатись, вона не мала уявлення про те, яка позиція буде у її колишнього зятя, чоловіка її померлої доньки та батька онуки ОСОБА_4 стосовно суті позовних вимог.

Позивачці відомо, що неповнолітня онука ОСОБА_4 вважається такою, що прийняла спадщину, але, думка з приводу поновлення строку для звернення позивачкою до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з боку відповідача її законного представника, ні нотаріусу, так як до нотаріальної контори він не звертався. І визнання ним позову саме в судовому засіданні, і в подальшому розгляді справи, його процесуальна поведінка давали підстави суду першої інстанції винести рішення, задовольнивши позовні вимоги, а не зазначити при відмові у позові, що позивачами не доведено, що між сторонами у справі існує спір щодо прийняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Наголошує, що волевиявлення відповідача було визначено у судовому засіданні, а не раніше, аніж звернення до суду. До теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 у нотаріальну контору не звернувся, і нотаріус не має можливості вирішити питання у позасудовому порядку.

3 30.08.2025 до 08.09.2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні в відділенні травматології КНП КМР «Міська лікарня №9. пов`язаному з травмою, сильним больовим синдромом та була виписана на амбулаторне лікування сімейним лікарем та лікарем травматологом, на якому і перебувала до кінця 2025 року, вчилась ходити на милицях, але не могла виходити з квартири, хоча робила спроби зв`язатись по телефону з нотаріусом до закінчення строку для прийняття спадщини, тобто, до 22.12.2025 року.

ОСОБА_1 , просила рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 16 квітня 2026 року у частині відмови у визначенні ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткового строку три місяці для прийняття спадщини у Другій Кам`янській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області. після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.06.2025 року.

Померлий ОСОБА_5 є чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 , які є спадкоємцями після його смерті.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому частку квартири АДРЕСА_1 та частка квартири АДРЕСА_2 .

Як спадкоємці 1 черги за законом позивачі звернулися із заявами про прийняття спадщини до Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області у січні 2026 року. Заповіту спадкодавець не залишив і 30 січня 2026 року державний нотаріус Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астахова О.С. видала позивачам постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії , а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після померлого ОСОБА_5 в зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. Спадкоємцем по праву пред`явлення є онука померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

23 червня 2025 року одразу після поховання чоловіка ОСОБА_1 була травмована, при падінні отримала вколочений перелам шийки лівої стегнової кістки та була госпіталізована до ІІ травматологічного відділення на стаціонарне лікування в КНП КМР «Міська лікарня № 9», де проходила лікування з 11.08.2025 року по 29.08.2025 року та з 30.08.2025 року по 08.09.2025 року,25.08.2025 року ОСОБА_1 була проведена операція: безцементне однополосне ендопротезування лівого кульшового суглобу (а.с.24,25)

Позивач ОСОБА_1 була госпіталізована до хірургічного відділення на стаціонарне лікування в КНП КМР «Міська лікарня № 9», де проходила лікування з 01.08.2025 року по 08.08.2025 року у зв`язку з виразковою хворобою шлунку (а.с. 26).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є онукою померлого, на момент відкриття спадщини була неповнолітньою та вважається, що спадщину вона прийняла і без подачі заяви до нотаріуса, та відповідач ОСОБА_3 , як законний представник неповнолітньої спадкоємиці, підтверджує свою згоду на прийняття позивачами спадщини , тому за письмовою згодою законного представника спадкоємця, яка прийняла спадщину, позивачі, як спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Тобто ,позивачі в іншому порядку, ніж судовий, можуть захистити свої права на прийняття спадщини.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою (ч.2 ст.1220 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.

У відповідності до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.2 ст.1269 ЦК).

Згідно зі ст.1270 ЦК України, така заява повинна бути подана протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ч.2 ст.1272 ЦК).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 14.09.2016 року (справа №6-1215цс16), за змістом вищезазначеної статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

У постанові від 7 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс 19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Як було встановлено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .

Померлий ОСОБА_5 є чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 , які є спадкоємцями після його смерті.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому частку квартири АДРЕСА_1 та частка квартири АДРЕСА_2 .

Як спадкоємці першої черги за законом позивачі звернулися із заявами про прийняття спадщини до Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області у 30 січні 2026 року. Заповіту спадкодавець не залишив і 30 січня 2026 року державний нотаріус Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астахова О.С. видала позивачам постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії , а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після померлого ОСОБА_5 в зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. Спадкоємцем по праву пред`явлення є онука померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Матеріалами справи встановлено, що 23 червня 2025 року була травмована, при падінні отримала вколочений перелам шийки лівої стегнової кістки та була госпіталізована до ІІ травматологічного відділення на стаціонарне лікування в КНП КМР «Міська лікарня № 9», де проходила лікування з 11.08.2025 року по 29.08.2025 року та з 30.08.2025 року по 08.09.2025 року

25.08.2025 року ОСОБА_1 була проведена операція: безцементне однополосне ендопротезування лівого кульшового суглобу (а.с.24,25)

Позивач ОСОБА_1 була госпіталізована до хірургічного відділення на стаціонарне лікування в КНП КМР «Міська лікарня № 9», де проходила лікування з 01.08.2025 року по 08.08.2025 року у зв`язку з виразковою хворобою шлунку (а.с. 26).

Крім того, з матеріали справи вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є онукою померлого, на момент відкриття спадщини була неповнолітньою та вважається, що спадщину вона прийняла.

Вказана обставина учасниками справи не заперечується та ОСОБА_3 , як законним представником неповнолітньої спадкоємиці, підтверджена згода на прийняття позивачами спадщини, проте наявні в матеріалах справи докази не містять факту звернення ОСОБА_3 , до нотаріуса з письмовою згодою законного представника спадкоємця, що у свою чергу позбавляє ОСОБА_1 , права щодо отримання спадщини після померлого чоловіка.

Колегія суддів враховує ту обставину, що позивачка дійсно отримала тяжку травму та була прооперована, що на думку суду потребує у подальшому значного часу для реабілітації.

Також апеляційний суд наголошує на тому, що позивачкою було пропущено не значний строк для подачі заяви для прийняття спадщини чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_3 а з відповідною заявою ОСОБА_1 звернулась 30 січня 2026 року, отже колегія суддів вбачає всі належні підстави для задоволення позовних вимог в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини, в іншій частині рішення слід залишити без змін, оскільки ОСОБА_2 , його не оскаржував а вимог щодо надання додаткового строку останньому апеляційна скарга не містить.

Крім того, суд приймаючи рішення про визначення додаткового строку для прийняття спадщини також врахує відсутність спору між сторонами щодо спадкового майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , місцевий суд фактично позбавив її права для отримання спадщини після померлого чоловіка та під час розгляду справи не надав належну оцінку стану здоров`я скаржниці та незначний пропуск строку щодо звернення із заявою про прийняття спадщини, а тому рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 16 квітня 2026 року в частині відмови визначення ОСОБА_1 , додаткового строку для прийняття спадщини слід скасувати із ухваленням нового у відповідній частині про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін у зв`язку із його не оскарженням.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 16 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк