Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №194/51/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7289/26 Справа № 194/51/26 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

секретар: Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції Соколова Ю.І.),

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Тернівського міського суду Дніпропетровської області Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в якому просила стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 240 000 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року у позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 100 000 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1000 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Мойсеєнко Г.В. та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно незаконне та необґрунтоване.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції без належного доказового обґрунтування дійшов висновку про заподіяння позивачці моральної шкоди та визначив її розмір. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів істотних змін звичного способу життя, моральних страждань, погіршення психічного чи психологічного стану, а також висновку психологічної експертизи, при цьому суд не зазначив, які саме показники моральної шкоди ним встановлені та якими доказами вони підтверджуються.

Крім того, апелянт посилається на відсутність доказів порушення підприємством вимог законодавства про охорону праці та зазначає, що відповідно до акта Н-1 від 16.01.2017 року саме позивачку визначено особою, яка допустила порушення вимог охорони праці. Також вказує, що сам факт професійного захворювання та втрати працездатності не є безумовною підставою для визначеного судом розміру відшкодування.

ОСОБА_2 просила рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 рокузмінити, зменшити розмір моральної шкоди до 40 000 грн.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджено записами в трудовій книжці.

18.04.2019 року позивач звільнена у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваної роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України, про що зроблено запис в трудовій книжці.

Згідно Акту проведення розслідування нещасного випадку що стався 11.01.2017 року, за формою Н-5 від 16.01.2017 року, вбачається, що було проведено розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , яка працювала у ВСП «ШУ Павлоградське» на посаді дільничний гірничий нормувальник. За результатами розслідування було встановлено, що згідно п.15 підп.3 «Порядку проведення, розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. за №1232 вважати пов`язаним з виробництвом та було складено Акт за формою Н-1. Особами, дії або бездіяльність, яких призвели до настання нещасного випадку, визнано: дільничний гірничий нормувальник відділу організації праці та заробітної плати ОСОБА_1 , яка порушила п.1.6. «Посадової інструкції дільничного гірничого нормувальника» (Дільничний гірничий нормувальник в питаннях охорони праці керується наступними нормативними документами: Закон України "З охорони праці") , Закон України «3 охорони праці» «ст. 14 працівник зобов`язаний : - дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь - яких робіт чи під час перебування на території підприємства» та заступник директора по сервісам ОСОБА_3 , яка порушила «Посадову інструкцію заступника директора по сервісах» (п.2.1 зобов`язаний організувати і контролювати господарче-побутове забезпечення діяльності шахтоуправління, у тому числі забезпечувати благоустрій і господарське обслуговування промислового майданчика, будівель АПК).

Згідно акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 16.01.2017 року, за формою Н-1, вбачається, що ОСОБА_1 , дільничний гірничий нормувальник відділу організації та заробітної плати, 11.01.2017 року, по закінченню робочого дня, прямувала до автостоянки та о 16:28 год. пройшовши КПП-1, вийшла на автомобільну дорогу, де підсковзнулась та впала, травмуючи при цьому праву руку. Згідно діагнозу ОСОБА_1 встановлено: закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням. Причиною настання нещасного випадку є порушення трудової і виробничої дисципліни, у частині невиконання посадових обов`язків дільничним гірничим нормувальником відділу організації праці та заробітної плати ВСП «ШУ Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_1 та заступником директора по сервісах ВСП «ШУ Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_3 .

Згідно до інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), складеної Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області від 27.06.2019 року №525/4.6-10, умови та характер праці ОСОБА_1 відноситься за професією дільничний гірничий нормувальник відділу організації праці та заробітної плати до 3 класу 4 ступеню «Шкідливі»; - за професією в.о. начальника відділу, начальник відділу організації праці та заробітної плати до 3 класу 4 ступеню «Шкідливі».

Відповідно до копії повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 09.08.2019 вих.№08/21-1597, Форма П-3, ВСП «ШУ Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» повідомлено про встановлення ОСОБА_1 діагнозу: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня. Остеоартроз у поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), больовий синдром. Нейросенсорна приглухуватість справа другого ступеня (з помірним зниженням слуху), зліва першого ступеня (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні (08.08.2019р.)

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.09.2019 року за формою- П-4, професійне захворювання у позивача виникло за обставин праці в підземних умовах шахти дільничним гірничним нормувальником відділу організації праці та заробітної плати, здійснювала розробку і упровадження норм витрат праці по закріплених дільницях (проведення вивчення робочого часу всіма категоріями робітників шляхом проведення хронометражу робочого часу при обстеженні робочих місць у підземних гірничих виробках). Внаслідок недосконалості технології, роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, перевантажувач стрічковий, скребковий конвеєр, стрічковий ковейер, тощо), відсутність можливості встановлення систем вентиляції, пилоподавлення підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Внаслідок технологічного обмеження робочого простору при обстеженні лав знаходження у вимушеній робочій позі (на колінах і ліктях). Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є вміст пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію до 10% в повітрі робочої зони в 20 разів перевищує ГДК (81,2 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони". Рівень відносної вологості повітря 78%, при нормі 75% по ДСП 3.3.1.095-2002. Важкість праці: робоча поза вимушена «на колінах і ліктях», впродовж 12,5% змінного часу, при нормі до 10% часу зміни; переходи пішки становили більше 8 км за зміну при нормі до 8 км. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 3 дБА (83дБА при ГДР 80дБА) по ДСН 3.3.6.037-99.

Як вбачається з акту, позивачу були встановлені професійні захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий) бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня, код J44, J43.8; Остеоартроз у поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, двосторонній плечолопатковий теріартроз (ПФ другого ступеня), больовий синдром, код M17-М19; Нейросенсорна приглухуватість права другого ступеня (з помірним зниженням слуху), зліва першого ступеня (з легким зниженням слуху, код H90.3).

Відповідно до виписки з акту МСЕК до довідки серії 12 ААА № 045635 позивачу ОСОБА_1 було первинно проведено огляд на визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Висновком МСЕК від 14.06.2018 року позивачу повторно встановлено 20% втрати професійної працездатності с 01.06.2018 по акту Н-1 №1 від 16.01.2017 безстроково, рекомендовано медикоментозне лікування, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №044236 від 14.06.2018 року, та рекомендовано медикаментозне лікування (а.с.27).

Висновком МСЕК від 20.09.2019 року позивачу первинно повторно сукупно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 10% внаслідок ХОЗЛ, первинно 10% внаслідок ДФА, первинно 10% внаслідок туговухості, повторно 10% внаслідок виробничої травми згідно акту Н-1 №1 від 16.01.2017, повторному переогляду не підлягає, рекомендовано медикаментозне лікування, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №078228 від 20.09.2019 року.

На підтвердження звернення за медичною допомогою внаслідок отриманого трудового каліцтва та професійного захворювання позивачем надано виписні епікризи з історії хвороби, які свідчать про перебування позивача на лікуванні внаслідок отриманого трудового каліцтва та професійного захворювання.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок відповідача.

З огляду на наведене, враховуючи надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідним визначити розмір моральної шкоди завдану внаслідок отримання позивачем виробничої травми при нещасному випадку на виробництві та хронічного професійного захворювання у розмірі 100 000 грн.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про охорону праці умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

Відповідно до ч. 1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У справі встановлено, що з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку форми Н-5 від 16 січня 2017 року.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.09.2019 року за формою- П-4, професійне захворювання у позивача виникло за обставин праці в підземних умовах шахти дільничним гірничним нормувальником відділу організації праці та заробітної плати, здійснювала розробку і упровадження норм витрат праці по закріплених дільницях (проведення вивчення робочого часу всіма категоріями робітників шляхом проведення хронометражу робочого часу при обстеженні робочих місць у підземних гірничих виробках). Внаслідок недосконалості технології, роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, перевантажувач стрічковий, скребковий конвеєр, стрічковий ковейер, тощо), відсутність можливості встановлення систем вентиляції, пилоподавлення підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Внаслідок технологічного обмеження робочого простору при обстеженні лав знаходження у вимушеній робочій позі (на колінах і ліктях). Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є вміст пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію до 10% в повітрі робочої зони в 20 разів перевищує ГДК (81,2 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони". Рівень відносної вологості повітря 78%, при нормі 75% по ДСП 3.3.1.095-2002. Важкість праці: робоча поза вимушена «на колінах і ліктях», впродовж 12,5% змінного часу, при нормі до 10% часу зміни; переходи пішки становили більше 8 км за зміну при нормі до 8 км. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 3 дБА (83дБА при ГДР 80дБА) по ДСН 3.3.6.037-99.

Як вбачається з акту, позивачу були встановлені професійні захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий) бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня, код J44, J43.8; Остеоартроз у поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, двосторонній плечолопатковий теріартроз (ПФ другого ступеня), больовий синдром, код M17-М19; Нейросенсорна приглухуватість права другого ступеня (з помірним зниженням слуху), зліва першого ступеня (з легким зниженням слуху, код H90.3).

Відповідно до виписки з акту МСЕК до довідки серії 12 ААА № 045635 ОСОБА_1 було первинно проведено огляд на визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Висновком МСЕК від 14.06.2018 року позивачу повторно встановлено 20% втрати професійної працездатності с 01.06.2018 по акту Н-1 №1 від 16.01.2017 безстроково, рекомендовано медикоментозне лікування, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №044236 від 14.06.2018 року, та рекомендовано медикаментозне лікування.

Висновком МСЕК від 20.09.2019 року позивачу первинно повторно сукупно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 10% внаслідок ХОЗЛ, первинно 10% внаслідок ДФА, первинно 10% внаслідок туговухості, повторно 10% внаслідок виробничої травми згідно акту Н-1 №1 від 16.01.2017, повторному переогляду не підлягає, рекомендовано медикаментозне лікування, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №078228 від 20.09.2019 року.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер нещасного випадку, що стався з позивачкою, та їх наслідки для здоров`я останнього, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Отже, встановивши, що позивач працювала на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Внаслідок нещасного випадку, що стався на виробництві відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», визначено ступінь втрати професійної працездатності сукупно у розмірі 40%. Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд обґрунтовано стягнув із відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини отримання ОСОБА_1 виробничої травми на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а також наслідки, спричинені нещасним випадком на виробництві, які полягають у втраті позивачем сукупно 40 % працездатності, та необхідності лікування, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, у розмірі 100 000 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк