Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №202/3166/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6867/26 Справа № 202/3166/26 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача: Халаджи О.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав (суддя першої інстанції Мовчан Д.В.),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 квітня 2026 року цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської радидо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських правпередано на розгляд до Новокодацького районного суду м. Дніпра.

Не погодившись із вказаною ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 квітня 2026 року скасувати та направити справу за належною територіальною підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.

Мотивує скаргу тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, порушив правила підсудності та неправильно застосував критерій «територіально наближеності».

Вказує в скарзі на те, що суд зазначив що відповідачі з дітьми фактично проживають у м. Дніпрі, хоча згідно з поданими документами, перебувають у Німеччині. Що було проігноровано нотаріально посвідчений договір від 04 листопада 2024 року згідно з яким місцем проживання дитини ОСОБА_3 є адреса ОСОБА_1 у м. Київ та відсутність правового зв`язку між ним та дитиною ОСОБА_4 .

Від представника позивача ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вказано, що даних відносно батька ОСОБА_1 в матеріалах справи обмаль, через його небажання приймати участь у розвитку, вихованні, утримання дитини, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повну безініціативність щодо поліпшення ситуації в родині ОСОБА_7 , що спостерігається тривалий термін. Просила залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді №2591553 від 10.04.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що за територіальною юрисдикцією відноситься до Новокодацького районного суду міста Дніпра.

З відповіді №2591565 від 10.04.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що за територіальною юрисдикцією відноситься до Оболонського районного суду міста Києва.

У зв`язку з тим, що один з відповідачів, а саме ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що справа не підсудна Індустріальному районному суду міста Дніпра та має бути передана на розгляд до Новокодацького районного суду міста Дніпра, оскільки цей суд територіально найближче знаходиться до фактичного місця проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх дітей ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи викладене, цивільна справа за позовом Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав має бути передана на розгляд до Новокодацького районного суду міста Дніпра.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 757/55440/18, зазначено, що законодавець наділив позивача процесуальним правом вибору суду у разі пред`явлення позову до кількох відповідачів, територіальна підсудність щодо яких є різною.

Згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 01 липня 2025 року у справі № 306/1029/22, позови до фізичної особи пред`являються за її зареєстрованим місцем проживання ст. 27 ЦПК України, а позов про позбавлення батьківських прав не підпадає під альтернативну підсудність ст. 28 ЦПК України.

Позов пред`явлено до двох відповідачів, зареєстровані місця проживання яких належать до територіальної юрисдикції різних судів.

Бажання одного з відповідачів здійснювати розгляд справи за власним місцем реєстрації не є достатньою підставою для направлення справи до обраного ним суду. Отже, реєстрація відповідача ОСОБА_1 у місті Києві не встановлює обов`язку розглядати справу за його місцем проживання та не усуває можливості розгляду за зареєстрованим місцем проживання іншої відповідачки ОСОБА_2 .

Тому Індустріальний районний суд міста Дніпра після отримання відомостей про реєстрацію відповідачів передав справу до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 .

Посилання апелянта на договір про участь у вихованні та утриманні дитини від 04 листопада 2024 року про визначення місця проживання дитини не спростовує наведеного висновку. Визначення батьками місця проживання дитини ОСОБА_3 з батьком, не змінює зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 та не встановлює підсудності позову про позбавлення батьківських прав саме за адресою батька.

Доводи скарги про відсутність у ОСОБА_1 правового зв`язку, як батька і сина з ОСОБА_9 стосуються саме пред`явлених до нього вимог у позові. Вони не стосуються ОСОБА_2 як відповідачки за цим позовом та не доводять необхідності передачі справи до Оболонського районного суду міста Києва.

Зазначення апелянтом обставин перебування відповідачів та дітей у Німеччині також не обґрунтовує територіальної підсудності спору Оболонському районному суду міста Києва. На час постановлення оскаржуваної ухвали доказів щодо проживання ОСОБА_2 та дітей у Німеччині до суду першої інстанції не подавалися.

Отже, суд першої інстанції вирішував питання територіальної підсудності на підставі наявних у нього матеріалів, зокрема отриманих відомостей із Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстровані місця проживання відповідачів. Посилаючись на територіальну наближеність суду до фактичного місця проживання сторін не мав самостійного визначального значення, оскільки територіальна підсудність у цій справі ґрунтується на зареєстрованому місці проживання відповідачки ОСОБА_2 та положень ч. 15 ст. 28 ЦПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України ОСОБА_1 має право звернутися до Новокодацького районного суду міста Дніпра з клопотанням щодо передачі справи до Оболонського районного суду міста Києва.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права щодо визначення територіальної підсудності справи, а тому підстави для скасування ухвали в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк