Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №208/14749/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7406/26 Справа № 208/14749/25 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів (суддя першої інстанції Похваліта С.М.),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернулась до Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області з позовом ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила, змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду.

Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року по справі №208/1212/20 за позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 «про стягнення аліментів на утримання дитини, зі сплати аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1197 (одна тисяча сто дев`яносто сім) грн. 50 коп., щомісячно, з твердої грошової суми на стягнення їх в частці з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання даним судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з дня набрання даним судовим рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року по справі №208/1212/20.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим, що на утриманні Відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей. Встановивши розмір аліментів у 1/5 на користь однієї доньки, суд першої інстанції фактично порушив майнові права другої дитини Відповідача, Майї, оскільки сукупний розмір аліментних зобов`язань (у разі стягнення на другу дитину) вийде за межі, встановлені законом для особи з двома дітьми, що призвело до порушення принципу рівності дітей у праві на утримання.

Судом не встановлювався майновий стан Позивачки, на підтвердження якого нею не було надано жодного доказу, що свідчить про неповне з`ясування всіх обставин справи..

ОСОБА_2 , просив рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 20 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково тягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття.

Від позивачки відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянути справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Як вбачається з свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запис №242 (а.с.8).

Відповідно до довідки N 001357506, наданої 08.11.2025 року ТОВ «Абонент XXI», вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року по справі №208/1212/20 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 «про стягнення аліментів на утримання дітей» - задоволено частково. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 197 гривень 50 копійок, щомісячно починаючи стягнення з 21 лютого 2020 року і до повноліття дитини (а.с.14-27).

Відповідно до інформації про виконавче провадження від 11.11.2025 року вбачається, що на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 64959468 з примусового виконання виконавчого листа від 15.03.2021 року по справі №208/1212/20, виданого Заводським районним судом м.Дніпродзержинська. Із зазначеної інформації вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить гараж НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; гараж НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.10-13).

Відповідно до листа №06/1927, наданого 22.01.2025 року Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вбачається, що згідно відповідей МВС у ОСОБА_1 відсутнє рухоме майно. Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту у боржника на праві власності наявне нерухоме майно, а саме: гараж реєстраційний номер: НОМЕР_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; гараж реєстраційний номер: НОМЕР_7 , номер об`єкта НОМЕР_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; квартира за адресою: АДРЕСА_7 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка 1223781400:04:009:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Заборгованість станом на 22.01.2026 зі сплати аліментів складає 911,19 грн..

Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_9 , вбачається, що 17 липня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , актовий запис №112.

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_10 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_7 , актовий запис №565.

Рішенням Петриківського райсуд Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року по справі №187/1174/20 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку житлового будинку загальною площею, 43,7 кв.м.. житловою площею 17,2 кв.м. із господарськими будівлями та спорудами, який розташований по адресу АДРЕСА_4 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку житлового будинку загальною площею, 43,7 кв.м.. житловою площею 17,2 кв.м. із господарськими будівлями та спорудами, який розташований по адресу АДРЕСА_4 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер №1223781400:04:009:001, яка розташована по адресу АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянки серії № 890716 від 09.08.2011 року.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер №1223781400:04:009:001, яка розташована по адресу АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянки серії № 890716 від 09.08.2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 компенсацію вартості спільно майна подружжя за 1/2 автомобіля марки SEAT LEON, 2016р., номерний знак НОМЕР_11 у сумі 301431 грн. 08 коп. на користь ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 компенсацію вартості спільного майна подружжя за 1/2 мотоцикла HONDA VRX 400, чорного кольору 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12 у сумі 67 772 грн. 64 коп. на користь ОСОБА_3 .

Припинено право власності за ОСОБА_3 на мотоцикл HONDA VRX400, чорного кольору 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12 з передачею цього транспортного засобу у власність ОСОБА_1 з дня отримання ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі 67 772 грн. 64 коп. за вказаний транспорт.

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Монобанкк» № НОМЕР_13 , в сумі 20548.44 грн..

В порядку поділу спільного майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , частину грошових коштів, внесених ОСОБА_1 , на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Монобанк» № НОМЕР_13 в сумі 10274,22 грн..

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя задоволені частково.

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_3 грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Монобанкк» № НОМЕР_14 , в сумі 183923,84 грн..

В порядку поділу спільного майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , частину грошових коштів, внесених з ОСОБА_1 , на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «Монобанк» № НОМЕР_14 , в сумі 91911 грн. 92 коп..

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 грошові кошти, внесені ОСОБА_3 на депозитний діючий картковий рахунок в АТ «ПриватБанк» на рахунок НОМЕР_15 грошові кошти в розмірі 4461,20 доларів США.

В порядку поділу спільного майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , частину грошових коштів, внесених ОСОБА_3 , на депозитний діючий картковий рахунок НОМЕР_16 в АТ «Приватбанк» в сумі 2230,60 доларів США.

В інших зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №78419406 від 28.10.2025 року вбачається, що виконавчий документ, а саме виконавчий лист №187/1174/20, виданий 30.05.2025 Петриківським районним судом Дніпропетровської області виконаний фактично та у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважав за необхідним змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/5 частку з усіх доходів відповідача, оскільки розмір аліментів, визначений рішенням суду від 01 лютого 2021 року у розмірі 1197,50 грн. щомісячно є недостатнім для утримання дитини та забезпечення їй належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку та визначаючи розмір аліментів, а визначена сума буде відповідати матеріальним потребам дитини.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст.182Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків,дочки,сина; наявність рухомого та нерухомого майна,грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Відповідно до ч. 3ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому, закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просила змінити спосіб стягнення аліментів і встановити їх у частці від доходу відповідача, посилаючись на зміну її майнового стану, оскільки утримання дитини за раніше розміру визначеного розміру аліментів ставить її в скрутне матеріальне становище.

Тобто, позивачка в даній цивільній справі визначила предметом позову зміну способу стягнення аліментів - їх присудження в розмірі 1/4 частки від доходу батька дитини.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.02.2021 року підлягає зміні шляхом заміни з твердої грошової суми на 1/5 частку доходу відповідача, оскільки з урахуванням віку та потреб спільної дитини сторін суд вважав за доцільним стягнути саме 1/5 частку від доходу відповідача.

Крім того, апеляційний суд вважає, що частково задовольняючи позовні вимоги, місцевим судом було взято до уваги наявності у відповідача немонолітної дитини від другого шлюбу, а тому доводи скарги в цій частині безпідставні.

Колегія суддів вважає, що відповідачем належними доказами не було обґрунтовано заявлена ним в апеляційній скарзі сума аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх його доходів, оскільки матеріали справи не містять доказів його майнового стану, ні в суді першої інстанції ні в апеляційній надано їх не було, а отже оцінити факт того, що визначена місцевим судом сума аліментів буде для нього фінансовим тягарем апеляційний не може.

Доводи апеляційної скарги стосовно майнового стану позивачки є безпідставними, оскільки на обох батьків покладено обов`язок забезпечувати їх спільну дитини.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 613/1404/23 та ін.

Слід зазначити, що у випадку, якщо у відповідача у майбутньому зміниться майновий стан, останній не позбавлений права буде звернутись до суду з відповідним позовом про зменшення суми аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 .

Рішення Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк