Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №194/486/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7298/26 Справа № 194/486/26 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою (суддя першої інстанції Соколова Ю.І., повний текст рішення складено 20 квітня 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області із заявою про оголошення фізичної особи померлою, в якій просив оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця Дніпропетровської області, Павлоградського району, м. Тернівка, стрільцясанітара 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Датою смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, Павлоградського району, м. Тернівка - вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Місцем смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, Павлоградського району, м. Тернівка, вважати населений пункт м. Бахмут Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився заявник, та через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що суд не врахував, що у випадках зникнення особи в зоні активних бойових дій законодавець допускає можливість оголошення її померлою за наявності обставин, які дають підстави припускати загибель, а не виключно за умови беззаперечного підтвердження факту смерті.

Судом не враховано, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 зник не безпосередньо у н.п. Кліщіївка, а поблизу м. Бахмут Донецької області у напрямку зазначеного населеного пункту. Зокрема, згідно з актом службового розслідування місцем зникнення визначено район поблизу м. Бахмут, а відповідно до витягу з ЄРДР місцем події також зазначено м. Бахмут.

Фактичні дані справи, зокрема журнал бойових дій, акт службового розслідування та відомості ЄРДР, вказують на єдиний район зникнення - м. Бахмут та його околиці, що виключає будь-які обґрунтовані сумніви щодо визначення місця зникнення особи та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.

Станом на дату зникнення ОСОБА_4 , відповідна територія с. Кліщіївка не відносилась до територій активних бойових дій, що дає підстави застосовувати положення речення другого частини 2 статті 46 Цивільного кодексу України та обчислювати шестимісячний строк від дня обставин, які загрожували життю особи та дають підстави припускати її загибель.

ОСОБА_5 , просила рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити у повному обсязі.

Від ОСОБА_3 , надійшов відзив на апеляційну скаргу. в кому вона просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Від представника Міністерства оборони України – Андрієнка К.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що 20.03.2025 року набув чинність наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, м. Бахмут Бахмутської міської територіальної громади UA14020010010059145, є окупованим з 13.12.2023 по теперішній час, Велика Палата Верховного Суду в своєму правовому висновку не зазначила позиції щодо окупованих територій.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат, військовослужбовець, проходив військову службу на посаді стрільця-санітара 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.с. 10-13).

Відповідно до витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2023 року, під час проведення штурмових дій з напрямку південних околиць Бахмут в напрямку Кліщіївка бригада зазнала втрат особового складу - 6 військовослужбовців зникли безвісти, серед яких солдат ОСОБА_4 (а.с. 14).

20.02.2023 командир НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 доповів до штабу військової частини про факт зникнення безвісти під час виконання бойових завдань військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_4 (а.с.15).

Із пояснень ОСОБА_7 (командир роти 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ) від 03.03.2023 та ОСОБА_8 (заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ) вбачається, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 20.02.2023 приблизно о 10.55-13.35 поблизу м. Бахмут Донецької області (в напрямку н.п. Кліщіївка Донецької області), під час штурмових дій позицій окупаційних військ російської федерації, силами 1 механізованої роти та 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , безвісти зник солдат ОСОБА_4 . В подальшому 20.02.2023 року приблизно о 19.00 після перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 . Пошукові заходи результати не дали. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту (а.с. 16-17).

Як убачається з витягу із наказу № 6863 від 30.03.2023 про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 , під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 20.02.2023 приблизно о 10:55-13:35 поблизу м. Бахмут Донецької області (в напрямку н.п. Кліщіївка Донецької області), під час штурмових дій позицій окупаційних військ російської федерації, силами НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , безвісти зник солдат ОСОБА_4 . В подальшому 20.02.2023 приблизно о 19:00 після перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 . Пошукові заходи результати не дали. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , вважати таким, що зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі ведення бойових дій, та інформація про місце перебування (знаходження) якого наразі невідомо, а також відсутні відомості щодо загибелі (смерті), або знаходження у полоні даного військовослужбовця (а.с. 18-22).

Матеріали кримінального провадження у досудовому розслідуванні, розпочатому за заявою ОСОБА_3 щодо факту зникнення її сина військовослужбовця ОСОБА_4 під час проведення бойових дій поблизу населеного пункту Бахмут (витяг з ЄРДР від 01.03.2023) (а.с.28).

Згідно наданої виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора від 11.02.2026 № 08-06/7745 вбачається, що відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесені до реєстру НІБ, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_4 до НІБ не надходила. Окрім того, держава- агресор не надає інформацію про місце тримання та стан здоров`я громадян України, які перебувають у полоні. Таким чином, враховуючи всі об`єктивні дані факту зникнення безвісти солдата, на даний час не має підстав вважати, що він живий чи перебуває у полоні (а.с.23-24).

Об`єднаний центр СБУ підтвердив наявність в обліку інформації про факт зникнення ОСОБА_4 . Водночас зазначено, що під час взаємодії з уповноваженими органами та міжнародними структурами відомостей про його місцезнаходження, перебування у полоні держави-агресора або інших даних не отримано (а.с. 25).

Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України підтвердило, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесений до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (правовий статус набув 20.06.2023), оголошений у розшук та внесений до обліку підсистеми «Розшук». Інформації про його фактичне місцезнаходження, перебування у полоні або загибель не отримано. Пошукові та слідчі заходи тривають (а.с. 26).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в населеному пункті Кліщіївка продовжуються активні бойові дії, а тому відсутні підстави для оголошення особи померлою до спливу строків вказаних в ч.2 ст. 46 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , та відмовляючи в її задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , зник безвісті в зоні ведення активних бойових дій, на території, яка була в окупації, а населений пункт Бахмут на даний час залишається тимчасово окупованим, в населеному пункті Кліщіївка продовжуються активні бойові дії.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву, врахував, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, який починає відлік від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_1 , на момент подання заяви, ще не сплив, мотивуючи рішення тим, що бойові дії відбувались в м.Бахмут у напрямку населеного пункту Кліщіївка, а згідно наказу №376 від 28.02.2025 року Кліщіївка є території на даний час тривають активні бойові дії.

Верховний Суд в цій справі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій, які є протилежними у питанні того, як застосовуються висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, посилаючись на наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зробив висновок, що оскільки населений пункт Бахмут Донецької області з 24 лютого до 12 грудня 2023 року був територією активних бойових дій, а з 13 грудня 2023 року є тимчасово окупованою територія рф, то заява про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасною.

Тобто, суд апеляційної інстанції вважав, що якщо після закінчення активних бойових дій на певній території, ця ж територія стала тимчасово окупованою рф, то перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочинається.

Касаційний цивільний суд нагадує, що у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того (див. пункт 45 постанови), що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови Великої Палати Верховного Суду).

У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу».

У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови).

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) про повернення на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 671/132/25 Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин для прийняття до розгляду цієї справи з метою відступу (конкретизації) від попереднього правового висновку у справі № 755/11021/22.

Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником.

Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.

Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником; у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 13 грудня 2023 року.

Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 13 березня 2026 року в справі № 352/1828/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі с. Роботине Пологівського району Запорізької області).

На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у справі, про перегляд якої подано скаргу, є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_1 ,ймовірно, загинув за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_4 м. Бахмут Донецької області (в напрямку н.п. Кліщіївка Донецької області), під час штурмових дій позицій окупаційних військ російської федерації, силами НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , безвісти зник солдат ОСОБА_4 . В подальшому 20.02.2023 приблизно о 19:00 після перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 . Пошукові заходи результати не дали. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , вважати таким, що зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі ведення бойових дій, та інформація про місце перебування (знаходження) якого наразі невідомо, а також відсутні відомості щодо загибелі (смерті), або знаходження у полоні даного військовослужбовця.

Отже згідно наказу № 6863 від 30.03.2023 про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 , було встановлено, що військовослужбовець ймовірно загинув саме у м. Бахмут у напрямку н.п. Кліціївка, слід розмежувати, що у даному наказі було встановлено напрямок розташування ймовірною смерті ОСОБА_9 , а не саме факт його ймовірної загибелі в межах територіально адміністративних меж вказаного населеного пункту.

Зокрема, 20.02.2023 командир НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 доповів до штабу військової частини про факт зникнення безвісти під час виконання бойових завдань військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_4 (а.с.15).

Із пояснень ОСОБА_7 (командир роти 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ) від 03.03.2023 та ОСОБА_8 (заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ) вбачається, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 20.02.2023 приблизно о 10.55-13.35 поблизу м. Бахмут Донецької області (в напрямку н.п. Кліщіївка Донецької області), під час штурмових дій позицій окупаційних військ російської федерації, силами 1 механізованої роти та 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , безвісти зник солдат ОСОБА_4 . В подальшому 20.02.2023 року приблизно о 19.00 після перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 . Пошукові заходи результати не дали. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту (а.с. 16-17).

Апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції, не правильно визначившись із характером спірних правовідносин і не вірно встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для оголошення особи померлим у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану у м. Бахмут.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення заяви ОСОБА_1 , про оголошення фізичної особи померлою.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровсьокої області від 20 квітня 2026 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, Павлоградського району, м. Тернівка, стрільця-санітара 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Датою смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, Павлоградського району, м. Тернівка - вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Місцем смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, Павлоградського району, м. Тернівка, вважати населений пункт м. Бахмут Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.

Головуючи суддя О.В. Халаджи