Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №202/5773/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1941/26 Справа № 202/5773/25 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В, Красвітної Т.П.,

секретар:Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, на утримання матері дитини та додаткових витрат(суддя першої інстанціїСлюсар Л.П.),

В С Т А Н О В И В:

В червні 2025року ОСОБА_3 звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

-аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від дня подання позову до досягнення дитиною повнолітнього віку;

-на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додаткові витрати у розмірі у розмірі 7375 грн. щомісячно, починаючи від дня звернення з позовом до 22.07.2035 року;

-на утримання ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів його доходу щомісячно, починаючи від дня звернення з позовом та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 10.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання, як особи що здійснює догляд за дитиною інвалідом у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 10.06.2025 року та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додаткові витрати у розмірі у розмірі 7 375грн. щомісячно, починаючи з 10.06.2025 року до 22.07.2035 року.

Стягнуто з Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3 633, 60 грн.

Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Із вказаним рішенням суду не погодиласьпредставник ОСОБА_1 – адвокат Семенова О.Г.та подала апеляційну скаргу, в якій наголошує, що рішення ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також вважає, щосудом не повно з`ясовано усі обставини що мають значення для справи.

З посиланням на доводи аналогічні доводам відзиву на позовні заяву посилалась на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що дитина проживає почергово за домовленістю сторін як з відповідачем так із позивачем. З метою чого просить визнати явку позивача обов`язковою для підтвердження погодженого сторонами графіку. Факт проживання дитини 2 дні з мамою та 2 дні з батьком підтверджується актом обстеження умов проживання дитини та нотаріально засвідченими показами свідків. Також зазначала, що відповідач також несе витрати на дитину, коли син проживає усього, а саме водить на масаж, на фізкультурно-оздоровчі заняття, АВА терапію та купує лікарські препарати за призначенням лікарів, возить на відпочинок. З приводу додаткових витрат на дитину зазначала, що відвідування дитиною садочку «Планета здоров`я» не погоджувалось із відповідачем, а крім того з вересня 2025 року дитина перестала його відвідувати у зв`язку із початком навчання у школі. Вказувала, що між сторонами існує домовленість щодо того, що кожен із них самостійно водить дитину на розвиваючі та реабілітаційні додаткові заняття за графіком проживання дитини. Зазначала, що відповідач також купує необхідний дитині препарат «Заронтин», а препарат «Цереброкурін» самостійно приписала в протокол лікування сина. Звертає увагу, що відповідач як батько дитини є законним представником останнього, а тому твердження про те що законним представником ОСОБА_5 є його мати не ґрунтується на вимогах закону, пов`язаний із недосконалістю в розробці бланку посвідчення виданого Лівобережним УПСЗН та має значення лише для отримання соціальної допомоги. Також звертала увагу, що відсутність у позивача офіційного працевлаштування не може слугувати підставою для стягнення аліментів на її утримання. Крім того матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_3 працює неофіційно та отримує дохід.

Враховуючи наведене представник ОСОБА_1 просила скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 01.10.2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , а також визнати явку сторін у судове засідання обов`язковою.

Представником ОСОБА_3 – адвокатом Багдасаровою В.М. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначала, що стороною відповідача на надано суду доказів на підтвердження факту наявності домовленості про проживання дитини сторін по справі як з батьком, так і з матір`ю в рівній мірі за графіком «2 дні з матір`ю та 2 дні з батьком», як і дотримання перш за все відповідачем такого графіку. Зазначає, що місце проживання дитини визначено саме з матір`ю і це не було оспорено відповідачем. Та вважає, що оскарження рішення відповідачем має на меті лише уникнення обов`язку щодо утримання малолітньої дитини та її матері, яка фактично проживає з дитиною-інвалідом та опікується нею. Також зазначає, що позивачка несе додаткові витрати на сина, який у зв`язку із діагнозом потребує регулярного амбулаторного лікування, психологічно-педагогічної діагностики та корекції. З приводу препарату «Заронтин», то зазначає, що позивачка купляє його для сина за призначенням лікарів. Звертає увагу, що додані до апеляційної скарги стороною відповідача докази складені вже після ухвалення судом оскаржуваного рішення, і представник відповідача не зазначає причин неможливості їх подання до суду першої інстанції. На спростування доказів відповідача позивачем надаються відомості із Комунального закладу освіти «Дніпропетровський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №9» Дніпропетровської обласної ради від 16.12.2025 №213, відповідно до яких учень 1-А класу початкової школи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідує КЗО «ДБНРЦ№9»ДОР в абсолютній більшості у супроводі з матір`ю – позивачкою ОСОБА_3 , а також іноді у супроводі з батьком ОСОБА_1 , який 21 жовтня 2025, порушуючи графік навчання дитини, не привів сина до школи на заняття, оскільки запросив спеціалістів управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації ДМР для складання акту обстеження житлових умов. Тому просить долучити копію відповіді КЗО «ДБНРЦ №9»ДОР від 16.12.2025 №213 до матеріалів справи.

Від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення в яких він посилаючись на доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги зазначає, що позивач не довела, що тільки вона несу витрати на дитину, що дитина знаходиться виключно на її утриманні, а він як батько дитини не приймає жодної участі в утриманні сина. Також зазначає, що ним належними та допустимими доказами доведено факт проживання дитини почергово з кожним із батьків, а позивачка у свою чергу не довела факту визначення місця проживання дитини саме з нею. Знову звертав увагу на те, що дитина не відвідує ті заняття, які покладені в основу додаткових витрат у зв`язку із навчанням у школі. Зазначене підтверджується довідкою реабілітаційного центру від 04.12.2025 року та довідкою ФОП ОСОБА_6 від 03.12.2025 року, які він просить долучити до матеріалів справи.утриманні. Крім того зазначав, що позивачем не надано доказів понесення нею витрат на придбання ліків для дитини.

ОСОБА_3 також надано додаткові пояснення, в яких вона заперечувала проти доводів апеляційної скарги та додаткових пояснень відповідача. Зокрема просила врахувати що участь відповідача у фінансовому утриманні діти не підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того вона як мати дитини несе витрати у зв`язку із навчанням у школі, що підтверджується довідкою заступника голови батьківського комітету КЗО «Дніпропетровського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру №9», яку позивач просить долучити до матеріалів справи. Також зазначає, що дитина відвідує реабілітаційні заняття. Звертає увагу, що відповідач під час розгляду справи у суді першої зазначав, що не заперечує проти того щоб дитина постійно проживала з матір`ю але бажає залишити за собою право спілкування з дитиною саме у зручний для нього час.

Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволеннюз огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено,що 06 червня 2015 року позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований Кіровським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Актовий запис № 286.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року у справі №202/21837/23, провадження №2/202/2589/2024 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, позовні вимоги позивача задоволено та шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало чинності 22.03.2024 року.

Від спільного життя сторони мають дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.27).

Згідно з Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №2898 від 09 червня 2025 року, виданої на підставі заяви ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_7 - уповноважений власник, донька - ОСОБА_3 ; онук – ОСОБА_4 (а.с.13).

Згідно з медичним висновком №176 про дитину-інваліда віком до 18 років від 13.09.2022 дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнаний дитиною-інвалідом до 22.07.2035 року, оскільки має захворювання: атиповий аутизм F 84.1. Дитина проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).

Законним представником ОСОБА_5 є його мати – позивачка ОСОБА_3 , про що зазначено у посвідченні, виданому Лівобережним управлінням соціального захисту населення (а.с.64).

Відповідно до Довідки Лівобережного управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської рали №950 від 07.07.2025, ОСОБА_3 , перебуває на обліку в Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради по Індустріальному району та відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та на дітей з інвалідністю» отримувала допомогу на дітей з інвалідністю на сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.01.2025 по 30.06.2025 по 2361,00 грн. щомісячно.

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда №2005 від 29.10.2024 дитина має другий ступінь обмеження життєдіяльності, потребує відновної терапії, санаторно-курортного лікування у супроводі законного представника, амбулаторної/стаціонарної психіатричної допомоги, амбулаторного/стаціонарного медичного спостереження, психолого педагогічної реабілітації у реабілітаційних центрах України (консультування, психолого-педагогічної діагностики, патронажу, психологічної та педагогічної корекції – логопед, дефектолог).

Відповідно до наданих позивачем доказів, ОСОБА_8 відвідує з 01.11.2022 року на платній основі корекційний реабілітаційний центр «Планета дитинства», щомісячна оплата 8000 грн. ( а.с.63).

З листопада 2023 року на постійній основі ОСОБА_8 відвідує заняття з нейросенсорики 2 рази на тиждень. Вартість занять складає 3200 грн. щомісячно (а.с.62).

Відповідно до відповіді КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8» ДМР (код ЄДРПОУ 37899778) від 14.07.2025 за №139/3/03 ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря, декларацію з яким уклала позивачка ОСОБА_3 . Дитина ОСОБА_8 потребує регулярного амбулаторного та стаціонарного лікування за медичними показами, постійного медикаментозного лікування, а саме постійного прийому препарату Заронтин по 250 мг 2 рази на добу, який ОСОБА_8 за державний кошт не отримує. Вартість зазначеного препарату в мережі інтернет складає 2999 грн. флакон 200 мл. та на два місяці лікування необхідно три флакону препарату. Вартість препарату Заронтин на місяць складає 3550 грн.

Відповідач ОСОБА_1 працює поліцейським патрульної поліції в Управлінні патрульної поліції у м.Дніпро Департаменту патрульної поліції та отримує заробітну плату/грошове забезпечення у середньому розмірі 35000 грн. на місяць. Відомості про розмір отриманого доходу знаходяться в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Витяг з щорічної декларації за 2024 рік (а.с. 53)

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_3 , серія НОМЕР_2 , остання звільнена з ПРАТ «МЕТИЗ ІНВЕСТ» за ст.38 КЗпП України за власним бажанням для догляду за дитиною до досягнення нею 14 річного віку з 19.07.2021 року.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , з серпня 2021 року доходу не має (а.с. 55-56).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що жодним належним доказом відповідачем не підтверджено домовленість між сторонами почергове проживання малолітнього сина з кожним із батьків за графіком 2 дні з мамою, 2 дні з татом. При цьому, враховуючи те що малолітній ОСОБА_9 зареєстрований разом з позивачем та як встановлено в судовому засіданні проживає з нею, є підстави у порядку ст. 182 СК України для стягнення з відповідача, як батька дитини на користь матері аліментів на утримання дитини у розмірі дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, що забезпечить гармонійний розвиток дитини та буде достатнім для забезпечення її потреб.

Також зазначав, що враховуючи те, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з позивачем, за станом здоров`я потребує домашнього догляду, є дитиною-інвалідом до 22.07.2035 року, а також враховуючи, що відповідач є здоровим та працездатним, відповідачка не працює, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів щомісячно у розмірі 1/6 частки його доходу на утриманні позивача з дня до звернення з позовом та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того вважав, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесені нею додаткові витрати на спільну дитину, які пов`язані з її лікуванням та розвитком, які необхідні їй у зв`язку із діагнозом.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дані положення національного законодавства повністю кореспондуються з нормами міжнародного права, зокрема, ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі Конвенція 1989 року), якою визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України практика ЄСПЛ застосовується апеляційним судом як джерело права.

У національному праві передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 7, 8, 9 ст. 7 СК України).

У ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

У ч. 1 - 3 ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Приписами ч. 1, 2 ст. 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 613/1404/23 та ін.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Слід вказати, що за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 (провадження № 61-1347св20), від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20 (провадження № 61-15867св23), від 11 грудня 2024 року у справі № 672/186/24 (провадження № 61-13277св24).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2022 у справі №188/1029/19 (провадження №61-11986св20) зазначив, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.

За змістом ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Додаткові витрати повинні бути зумовлені особливими обставинами. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті) (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19).

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.

Положеннями ст. 91 СК України закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Так, відповідно до ч. 2 наведеної статті жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч. 2-4 ст. 84 та ст. ст. 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідно до статті 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов`язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя на підставі статті 88 СК України є проживання разом дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, та опікування нею, а також можливість надання матеріальної допомоги іншим з подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, відповідно до норм матеріального права зазначених вище право на отримання аліментів та додаткових витрат на дитину має той із батьків з ким постійно проживає така дитина.

Як було встановлено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, що від спільного життя сторони мають дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.27).

Згідно з Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №2898 від 09 червня 2025 року, виданої на підставі заяви ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_7 - уповноважений власник, донька - ОСОБА_3 ; онук – ОСОБА_4 (а.с.13).

Згідно з медичним висновком №176 про дитину-інваліда віком до 18 років від 13.09.2022 дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнаний дитиною-інвалідом до 22.07.2035 року, оскільки має захворювання: атиповий аутизм F 84.1. Дитина проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).

Законним представником ОСОБА_5 є його мати – позивачка ОСОБА_3 , про що зазначено у посвідченні, виданому Лівобережним управлінням соціального захисту населення (а.с.64).

Звертаючись до суду апеляційної інстанції відповідач зазначав, що син почергово проживає з кожним із батьків у відповідності до погодженого сторонами графіку 2 дні у матері, 2 дні у батька на підтвердження даної обставини відповідачем було надано інформацію про відвідування уроків учня 1-А класу Цвяха Артема КЗО «Дніпропетровській багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №9» ДОР» з 01.09.2025 -25.05.2026 р.

Колегія суддів проаналізувавши надану відповідачем інформацію щодо відвідування школи учнем ОСОБА_10 , а саме хто приводив дитину до шкоди та забирав, вважає, що з даного графіку чітко не вбачається узгоджений сторонами графік 2/2, оскільки у більших випадках вказаних у графіку, саме позивачка проводе дитину до шкоди та забирає, а отже посилання відповідача щодо узгодження сторонами почергово проживання належними доказами не підтверджено, а тому апеляційним судом не приймається.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів звернення батька до органів опіки та піклування щодо визнання йому графіку спілкування з дитиною чи звернення ОСОБА_1 , до суду з відповідним позовом.

Також слід зазначити, що витрати які несе батько у випадку коли перебуває з дитиною не можуть його позбавляти від обов`язку сплати аліментів, з огляду на те, що матеріалами справи встановлено, що дитина зареєстрована за однією адресою з матір`ю, а тому до вимог діючого СК України, саме вона є отримувачем аліментів.

Апеляційний суд вважає, що задовольняючи позовні вимоги в чатсині стягнення аліментів на дитину та на користь відповідачки, як особи, що здійснює догляд а дитиною інвалідом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення розміру аліментів в розмірі на сина та 1/6 на позивачку з усіх доходів позивача,врахувавши при цьому вимоги ст.182 СК України, а саме: стан здоров`я, матеріальне становище сторін по справі та можливість відповідача надавати допомогу на утримання сина та колишньої дружини.

Що стосується додаткових витрат.

Як було встановлено матеріалами справи та підтверджено матеріалами справи, що згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда №2005 від 29.10.2024 дитина має другий ступінь обмеження життєдіяльності, потребує відновної терапії, санаторно-курортного лікування у супроводі законного представника, амбулаторної/стаціонарної психіатричної допомоги, амбулаторного/стаціонарного медичного спостереження, психолого педагогічної реабілітації у реабілітаційних центрах України (консультування, психолого-педагогічної діагностики, патронажу, психологічної та педагогічної корекції – логопед, дефектолог).

Відповідно до наданих позивачем доказів, ОСОБА_8 відвідує з 01.11.2022 року на платній основі корекційний реабілітаційний центр «Планета дитинства», щомісячна оплата 8000 грн. ( а.с.63).

З листопада 2023 року на постійній основі ОСОБА_8 відвідує заняття з нейросенсорики 2 рази на тиждень. Вартість занять складає 3200 грн. щомісячно (а.с.62).

Відповідно до відповіді КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8» ДМР (код ЄДРПОУ 37899778) від 14.07.2025 за №139/3/03 ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря, декларацію з яким уклала позивачка ОСОБА_3 . Дитина ОСОБА_8 потребує регулярного амбулаторного та стаціонарного лікування за медичними показами, постійного медикаментозного лікування, а саме постійного прийому препарату Заронтин по 250 мг 2 рази на добу, який ОСОБА_8 за державний кошт не отримує. Вартість зазначеного препарату в мережі інтернет складає 2999 грн. флакон 200 мл. та на два місяці лікування необхідно три флакону препарату.

Вартість препарату Заронтин на місяць складає 3550 грн.

Додаткові витрати щомісячно складають 14750 грн., відповідно 1/2 частина витрат складає 7375 грн. щомісячно. Розрахунок: 8000+3200+3550= 14750 : 2= 7375.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не заперечував той факт, що позивачка несе додаткові витрати на утримання їх спільної дитини, однак не погоджувався із стягнутою з нього сумою таких витрат та наголошував на тому, що позивачка сама обрала реабілітаційний центр, з ним його відвідування сином не узгоджувала, також ОСОБА_1 , наголошував на тому, що також несе додаткові витрати на утримання сина.

Колегія суддів вважає. що у даному випадку, місцевий суд стягуючи з відповідача на користь позивачки суму додаткових витрат у розмірі 7375 грн. до 22.07.2035 року не надав належної оцінки тій обставини, що у подальшому прийом препарату Заронтин може бути замінено лікарем може бути замінено на інший, а також що у подальшому малолітній ОСОБА_9 не буде відвідувати реабілітаційний центр «Планета дитинства» та заняття з нейросенсорики, а тому враховуючи ту обставину, що додаткові витрати на дитину є триваючими та стягуються за умов фактичних понесених витрат, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом зменшення період стягнення додаткових витрат на дитину по день ухвалення рішення апеляційним судом, тобто з 10.06.2025 року по 29.09.2026 року у розмірі 7375,00 грн.

Апеляційний суд наголошує на тому, що у подальшому позивачка не була позбавлена звертатись до суду із відповідним позовом до ОСОБА_1 щодо стягнення додаткових витрат на дитину, якщо такі витрати вона буде безпосередньо нести.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Індустріального районного суду від 01 жовтня 2025 року підлягає зміні в частині стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_9 з 10.06.2025 року по день ухвалення апеляційним судом рішення 29.09.2026 року у розмірі 7375,00 грн., в іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року змінити, стягнувши з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додаткові витрати у розмірі у розмірі 7375,00 грн. щомісячно, починаючи з 10.06.2025 року до 29.09.2026 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Т.П. Красвітна

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Халаджи