Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №197/896/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/743/26 Справа № 197/896/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

30 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 на вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 рокувідносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 01 жовтня 2025 року між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_8 та визнано

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка народилася в с. Полтавка, Стерлітомакського району, Башкірія, Російська Федерація, раніше не судима, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, визначеного судом в 1 рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до вироку суду, 18 липня 2025 року, приблизно о 10:30, водій ОСОБА_8 , керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію, технічно справним автомобілем "Форд Транзіт", реєстраційний номер НОМЕР_1 , без пасажирів та вантажу, відновила свій рух з боку подвір`я будинку № 18, та почала рухатись в бік проїжджої частини дороги вул. Каденюка, в селищі Широке, Криворізького району, Дніпропетровської області. В цей же час, попереду руху автомобіля "Форд Транзіт", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на проїжджій частині дороги вул. Каденюка, напроти заїзду виїзду з двору будинку № 18, по ходу руху вказаного автомобіля, стояв пішохід ОСОБА_7 , який стояв на місці, не змінюючи напрямок та темп свого руху. Водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем "Форд Транзіт", реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявляючи неуважність відновила свій рух з боку подвір`я будинку №18, та почала рухатись в бік проїжджої частини дороги вул. Каденюка, в с-щі Широке, Криворізького району, де попереду в смузі руху її автомобіля знаходився пішохід ОСОБА_7 , який стояв на місці, не змінюючи напрямок та темп свого руху, вчасно заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди-пішохода не прийняла, легковажно розраховуючи на те, що в межах смуги руху її автомобіля відсутній пішохід, чим порушила правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 2.3 д), 12.3, 13.1 та 13.3. Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- "1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху … не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.";

- "2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху";

- "12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди";

- "13.1 - Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу";

- "13.3 - Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху".

Внаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання події та виключало настання дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_8 відновила свій рух з боку подвір`я будинку № 18, та почала рухатись в бік проїжджої частини дороги вул. Каденюка в с-щі Широке, Криворізького району, допустила наїзд передньою частиною керованого нею автомобіля "Форд Транзіт", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_7 , який стояв попереду на місці, в смузі руху автомобіля, не змінюючи напрямок та темп свого руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 травмований та зідно висновку судово-медичної експертизи № 1336 від 22.08.2025 постраждалому ОСОБА_7 заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма-садна, забої м`яких тканини голови, перелом кісток склепіння з переходом на основу черепа, забій головного мозку, субарахноїдальні крововиливи, субдуральні крововиливи, гемосинус, пневмоцефолія, садна, забої м`яких тканин тулубу, нижніх та верхніх кінцівок, гематома правого стегна, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Між порушенням водієм ОСОБА_8 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п.п. 2.3 б), 2.3 д), 12.3, 13.1 та 13.3. Правил дорожнього руху України, та настанням наслідків – у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_7 , тяжких тілесних ушкоджень, є прямий причинний зв`язок.

Таким чином, водій ОСОБА_10 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність вини ОСОБА_10 , правильність обраної судом кваліфікації, просить вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 рокускасувати, постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_10 звільнити від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; в іншій частині вирок суду залишити без змін. Зазначає, що суд І інстанції звільнив ОСОБА_8 від основного та додаткового покарання, тобто фактично суд не призначив узгоджене сторонами покарання, призначивши покарання, яке є менш суворим, ніж узгоджене сторонами угоди.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, думку обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, думку потерпілого ОСОБА_7 ,перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення ніким не оскаржується, в тому числі і обвинуваченою, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.

Що ж стосується покарання, призначеного судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що воно не відповідає вимогам Закону про кримінальну відповідальність та особі обвинуваченої ОСОБА_8 , внаслідок м`якості.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначити покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім цього, відповідно до п. 20 Постанови № 14 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення», при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень Правил безпеки дорожнього руху України.

Згідно ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 9 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання, суд відповідно до ст. 77 КК може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Так, у даному кримінальному провадженні укладено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою, яка в подальшому затверджена судом І інстанції.

Відповідно до тексту угоди, узгоджене наступне покарання - «за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, на підставі ст.ст. 75,76 КК України»

Проте, судом першої інстанції дані вимоги Закону не виконано, в резолютивній частині вироку суд першої інстанції звільнив ОСОБА_8 від основного та додаткового покарання.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що не застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, може призвести до можливих правопорушень в подальшому та настанню суспільно - небезпечних наслідків.

Таким чином, з урахуванням викладеного та ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який класифікується за ст. 12 КК України, як тяжкий злочин, суспільну небезпечністьвчиненого діяння, особу винної, яка провину визнала в повному обсязі, щиро покаялась, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, раніше не судима, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про призначення ОСОБА_11 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік є обґрунтованими, у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду І інстанції і ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи викладене колегія суддів постановляє свій вирок та призначає покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 – задовольнити.

Вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року відносно ОСОБА_8 – скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_8 обов`язки передбачені ст. 76 КК України, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця перебування.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: