Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №204/8522/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4627/26 Справа № 204/8522/24 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №204/8522/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами Демурчяна Тіграна Рубеновича, представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» — Омельченка Євгена Володимировича на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Казака С.Ю.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог АТ «Акцент-Банк» посилається на те, що 06 червня 2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.

На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом в анкеті-заяві.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 10 серпня 2024 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 38910,48 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом — 22649,69 грн., заборгованості по відсоткам — 16260,79 грн.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 06 червня 2017 року, яка утворилася станом на 10 серпня 2024 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 38910,48 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом — 22649,69 грн., заборгованості по відсоткам — 16260,79 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 грн.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськавід 09 вересня 2024 року цивільну справу №204/8522/24 за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування – Центральний районний суд міста Дніпра).

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року позов АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2017 року, яка виникла станом на 10 серпня 2024 року, в сумі 17398,65 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту, а також судовий збір в сумі 1353 грн. 82 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник АТ «Акцент-Банк» - Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення в частині відмовлених позовних вимог ухвалене з порушенням матеріального права, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд безпідставно посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах.

Зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Також, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти.

Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.

Позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку.

Вважає, що посилання суду на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником.

В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту Банку (як зазначив суд), а і Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, оскільки на підтвердження правильності розрахунку заборгованості позивачем суду була надана банківська виписка.

У зв`язку з чим просив рішення суду від 15 січня 2026 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог, та задовольнити позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду є незаконним, не відповідає вимогам справедливості, побудоване на припущеннях, без повного з`ясування обставин, що мають значення у справі, з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом ухвалене оскаржуване рішення без уваги і дослідження всіх приєднаних до справи належним чином отриманих копій документів.

Вважає, що судом не досліджена інформація в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 06 липня 2017 року, яка вказана позивачем щодо відомостей про позичальника (довідка про місце роботи, розмір доходів), які він не надавав банку.

Вважає, що банком не доведено факт укладення договору, а посилання позивача на те, що в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку він під розпис підтвердив факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку, є безпідставними.

Зазначає, що Умовами і Правилами надання банківських послуг не є складовою кредитного договору.

Стверджує, що не підписував Анкету-Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.

У зв`язку з чим просив рішення суду від 15 січня 2026 року скасувати.

Позивач АТ «Акцент-Банк», скориставшись своїм правом, через представника подав відзив, в якому вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 безпідставною.

Зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір №б/н від 06 червня 2017 року) в А Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.

Відповідач підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, саме в якій містилась наступна інформація: “Я згоден (на) з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між мною і банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Я зобов`язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua. Також підтверджую, що ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання послуги накопичення Скарбничка і згодна оформити дану послугу. Підписуючи дану заяву, я даю дозвіл на обробку банком всіх моїх персональних даних з метою та на умовах, встановлених у договорі про надання банківських послуг. Підтверджуючи, що я повідомлений про свої права, пов`язаних із зберіганням та обробкою моїх персональних даних, визначених чинним законодавством, про мету збору даних та осіб, яким передаються мої персональні дані. Я не планую здійснення угод за дорученням третіх осіб і в інтересах третіх осіб. Можливість вирішального впливу з боку інших осіб на проведення мною фінансових операцій відсутня. У разі появи такої особи (контролера) зобов`язуюсь повідомити про це банк. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту мені роз`яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування мною отриманий.”

Таким чином, відповідач сам погодився як з Умовами та Правилами надання банківських послуг так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями.

Наявна у позивача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із Анкети-Заяви, Тарифів та Умов і Правил (актуальна копія яких була додана до позову).

В матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

На підтвердження вірності розрахунку в матеріалах справи наявна банківська виписка (яка є первинним бухгалтерським документом відповідно до ЗУ “Про бухгалтерський облік”), де в тому числі відображено використання відповідачем кредитного ліміту.

Також до позову було додано довідку про видачу картки та довідку про встановлення/ зміну кредитного ліміту, та звертає увагу суду, що ініціатором встановлення/зміни кредитного ліміту може бути як Банк, так і сам клієнт, та заборгованість виникла в результаті витрачання кредитних коштів, а встановлення кредитного ліміту є лише можливістю їх використання (відповідно до всіх умов договору), а не обов`язком клієнта.

У зв`язку із чим просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 06 червня 2017 року останньому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

З довідок та виписки по картці відповідача вбачається, що відповідно до анкети-заяви від 06 червня 2017 року відповідачу було видано платіжну картку, яка перевипускалась, відкрито рахунок із встановленим початковим кредитним лімітом в розмірі 2000 грн., який в подальшому змінювався, та останній активно користувався кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виписки по рахунку у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість, яка утворилась станом на 10 серпня 2024 року, у розмірі 38910,48 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 22649,69 грн., заборгованості по процентам в сумі 16260,79 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованою до стягнення є сума заборгованості з фактично отриманого позичальником кредиту, стосовно заборгованості за відсотками відмовив, оскільки розмір та порядок нарахування відсотків при укладенні кредитного договору сторонами погоджено не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2017 року на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, останньому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Згідно наданих позивачем довідок, виписки по картці відповідача вбачається, що відповідно до анкети-заяви від 06 червня 2017 року відповідачу було видано платіжну картку, яка перевипускалась, відкрито рахунок із встановленим початковим кредитним лімітом в розмірі 2000 грн., який в подальшому змінювався, та останній активно користувався кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виписки по рахунку вбачається, що станом на 10 серпня 2024 року по рахунку обліковується заборгованість у розмірі 38910,48 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 22649,69 грн., заборгованості по процентам в сумі 16260,79 грн.

На підтвердження позовних вимог, банком було надано суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, які не містять підпису відповідача, а тому не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору та обґрунтовано не визнано судом належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення позичальника з вказаними Умовами та Тарифами, що діяли станом на 06 червня 2017 року, скільки умови договорів приєднання в даному випадку розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Крім того, витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів не може бути доказом погодження сторонами відповідних істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст.207,1055 ЦК України.

Анкета-заява від 06 червня 2017 року не містить погодженого між сторонами розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Також банком надано Паспорт споживчого кредиту від 06 червня 2017 року, який, як правильного зазначено судом, є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця, не може вважатись складовою укладеного між сторонами кредитного договору, носить інформаційний характер.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Отже, між сторонами у під час укладення договору не було погоджено розмір та порядок нарахування відсотків, тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд прийшов до правильного висновку, що позивач має право вимагати захисту своїх прав в судовому порядку, шляхом зобов`язання виконати боржника свій обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, з виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем на погашення кредиту вносились кошти, з яких позивачем на погашення нарахованих процентів було списано кошти в сумі 5251,04 грн.

Оскільки судом було встановлено, що умови кредитного договору в частині нарахування процентів сторонами у передбаченому законом порядку погоджено не було, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вказані кошти у розмірі 5251,04 грн. підлягають зарахуванню у суму заборгованості за тілом кредиту.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Акцент-Банк», не довів відсутність заборгованості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2017 року, яка виникла станом на 10 серпня 2024 року, в сумі 17398,65 грн. (22649,69 грн. – 5251,04 грн.), що складається із заборгованості за тілом кредиту.

Доводи апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» про наявність підстав для стягнення з відповідача відсотків є необґрунтованими, оскільки підпис позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах відсутній, а те, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку, не може свідчити про погодження між сторонами умов про розмір та нарахування відсотків за договором.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не підписував Анкету-заяву від 06 червня 2017 року є безпідставними, оскільки за клопотанням відповідача судом першої інстанції двічі призначалась судова почеркознавча експертизи щодо належності підпису від імені відповідача у анкеті-заяві від 06 червня 2017 року, яка не була проведена в зв`язку із ненаданням відповідачем за клопотанням експерта документів із вільними зразками почерку та підпису відповідача.

Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки по картці відповідача вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість, що свідчить про визнання ним факту укладання договору, отримання кредитних коштів.

Доводи апеляційних скарг суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» — Омельченка Євгена Володимировича — залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року у цивільній справі №204/8522/24 — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: