Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №204/2709/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9157/26 Справа № 204/2709/26 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Гусакової Оксани Борисівни на додаткове рішення Чечелівського районного суду м.Дніпра від 09 червня 2026 року у складі судді Черкез Д.Л. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,–

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (а.с. 1-3).

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року по цивільній справі №204/2709/26 було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 72 782,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (а.с. 29-30).

Додатковим рішенням Чечелівського районного суду м.Дніпра від 09 червня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – Гусакової О.Б. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задоволено частково. Ухвалено по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень, 00 копійок). В іншій частині вимог заяви – відмовлено (а.с. 43-44).

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, представника позивача ОСОБА_1 – адвокат Гусакова О.Б. подала апеляційну скаргу (а.с. 47), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить змінити додаткове рішення суду задовольнивши витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

Відповідач по справі не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а додаткове рішення суду змінити, враховуючи наступне.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість послуг за первинне консультування клієнта, складання заяви до Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра ПМУ МЮ (м. Одеса), складання позовної заяви, складання заяви від 07 квітня 2026 року та від 21 квітня 2026 року, та обсяг виконаної роботи у розмірі 32 000,00 грн є значно завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат, тому вважав за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Проте, колегія суддів в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції не може виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у даній справі надавала адвокат Гусакова О.Б., що підтверджується ордером серії АЕ №1388168 від 20 травня 2025 року (а.с. 4), договором про надання правової допомоги від 09 травня 2025 року, укладеним між адвокатом Гусаковою О.Б. та ОСОБА_1 (а.с. 35).

У пункті 4.1 укладеного між адвокатом Гусаковою О.Б. та ОСОБА_1 . Договору про надання правової допомоги від 09 травня 2025 року закріплено, що вартість послуг, обумовлених даним договором, складається з: надання консультації – 3 000,00 грн; складання позовної заяви – 20 000,00 грн; інші процесуальні заяви, клопотання – 1 500,00 грн; складання відповіді на відзив – 5 000,00 грн; підготовка до участі та/або участі у судовому засідання – 3 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 вищевказаного Договору, оплата наданих послуг здійснюється після 30-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт після набрання рішенням законної сили.

01 травня 2026 року між адвокатом Гусаковою О.Б. та ОСОБА_1 було підписано Акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 09 травня 2025 року (а.с. 37), в якому зазначено, що Адвокат передає, а Клієнт приймає роботи, які виконані ним по наданню Клієнту правової допомоги із захисту його інтересів у судовій справі 204/2709/26: первинне консультування клієнта щодо його порушених прав – 3 000,00 грн, складання заяви до Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра ПМУ МЮ (м. Одеса) від 11 лютого 2026 року – 3 000,00 грн, складання заяви до Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра ПМУ МЮ (м. Одеса) від 03 березня 2026 року – 3 000,00 грн, складання позовної заяви – 20 000,00 грн, складання заяви від 07 квітня 2026 року – 1 500,00 грн, складання заяви від 21 квітня 2026 року – 1 500,00 грн, що разом становить 32 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі №161/7163/20 (провадження №61-4004св21) зазначено, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, врахував вищевказані норми закону, практику Верховного Суду, а також фактичні обставини у справі, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви представника про стягнення витрат на правничу допомогу.

Так, вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Гусакової О.Б. про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий суд керуючись критерієм реальності, а також розумності їх розміру, дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 3 000 грн, що на думку суду відповідатиме принципу розумності.

Апеляційний суд зауважує, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанова Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 404/5951/23).

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На переконання колегії суддів заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн є необґрунтованим, завищеним та не відповідає критеріям розумності й співмірності враховуючи ціну позову, складність справи судова практика по якій є сталою та незмінною, витрачений час адвоката та дії які були вчинені адвокатом та зміст процесуальних документів які були складені адвокатом, а також значення справи для сторін. Крім того, слід зазначити, що підготовка позовної заяви та процесуальних клопотань є одним комплексним видом правничої допомоги, оскільки такі дії є складовими єдиного процесу формування правової позиції у справі, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу саме на підставі ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, який був визначений судом першої інстанції у сумі 3 000,00 грн, а тому колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткове рішення шляхом збільшення розміру витрат на правничу допомогу з 3 000,00 грн до 15 000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до вимог процесуального законодавства може бути вирішено судом виключно за наявності відповідної заяви чи клопотання іншої сторони спору, яка повинна навести належні обґрунтування, з огляду на таке.

В постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв, що і було зроблено судом першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції на власний розсуд зменшив витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки суд першої інстанції, здійснивши оцінку наданих доказів, врахувавши складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, навів у оскарженому рішенні мотивоване обґрунтування неспівмірності заявлених судових витрат та підстави їх зменшення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Гусакової Оксани Борисівни — задовольнити частково.

Додаткове рішення Чечелівського районного суду м.Дніпра від 09 червня 2026 року — змінити, шляхом збільшення суми витрат на правничу допомогу з 3 000 (три тисячі) грн 00 коп до 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «29» вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено «30» вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров