Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №932/6818/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8437/26 Справа № 932/6818/26 Суддя у 1-й інстанції - Малінов О.С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпра від 03 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження у складі судді Малінова О.С. по цивільній справі №932/6818/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Дніпра від 03 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди (а.с. 7).

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 7).

Відповідач по справі не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі, виходив з того, що відповідач по справі №201/12126/25 діяв, як посадова особа Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, відповідно дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом першої інстанції судової юрисдикції є обґрунтованими враховуючи наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Щодо розгляду вимоги про відшкодування моральної шкоди завданої протиправним рішенням стосовно ОСОБА_1 , що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони виникають у приватноправових відносинах і містять наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2020 року у справі №607/15692/19 (провадження №14-39цс20) зазначила, що відшкодування моральної шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Проте таку вимогу справді не завжди можна розглядати за правилами цивільного судочинства. Так, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п`ята статті 21 КАС України).

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №459/84/19 (провадження №61-16134св19), про неврахування якої ОСОБА_1 зазначав у касаційній скарзі.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн яка спричинена йому протиправним накладенням на нього адміністративного штрафу постановою ЕНА №5789224 від 23.09.2025 року, що встановлено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 року, якою адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково та визнано протиправною та скасовано постанову ЕНА №5789224 від 23 вересня 2025 року винесену інспектором 1 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Машуковою Л.О., відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Зазначена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не пов`язана з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розгляд позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача спричиненої йому моральної шкоди протиправним накладенням на нього адміністративного штрафу постановою ЕНА №5789224 від 23.09.2025 року, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки судом не враховано, що позовна вимога не пов`язана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, місцевий суд, помилково відмовив у відкритті провадження у справі щодо розгляду позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача спричиненої йому моральної шкоди протиправним накладенням на нього адміністративного штрафу постановою ЕНА №5789224 від 23.09.2025 року, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи із вищевикладеного, ухвала Шевченківського районного суду м.Дніпра від 03 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження не може вважатись законною та обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із порушенням норм процесуального права.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,–

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпра від 03 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «29» вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено «30» вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров