Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №205/18284/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5489/26 Справа № 205/18284/25 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левченка Сергія Івановича на рішення Новокодацького районного суду м.Дніпра від 11 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудня 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (а.с. 2-5), в обґрунтування якого посилалось на те, що 31 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75962135, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 700 грн зі строком позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу в порядку визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Позикодавець на виконання вищевказаного договору виконав свої зобов`язання передавши у власність грошові кошти в розмірі 1 700 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес». Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконала ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги на підставі договору факторингу. 21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2112, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики №75962135 від 31 липня 2021 року. 31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики №75962135 від 31 липня 2021 року, а відповідно до реєстру прав вимог від 31 березня 2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31 березня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5 759,60 грн, з яких: 1 700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 059,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за договором позики №75962135 від 31 липня 2021 року в розмірі - 5 759,60 грн, з яких: 1 700 гр. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 059,60 гр. - сума заборгованості за відсотками, а також витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 гр. і судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Новокодацького районного суду м.Дніпра від 11 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №75962135 від 31 липня 2021 року в розмірі 5 759,60 грн, з яких: 1 700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 059,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн (а.с. 139-145).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Левченка С.І. посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскарженого рішення в частині відсотків та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог (а.с. 152-154).

ТОВ «Фінпром Маркет» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с. 182-183).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити, враховуючи наступне.

Встановлено, що 31.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75962135, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 700,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 8SYF0B3x6C), що був надісланий на вказану відповідачем електронну пошту, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, відповідач: ОСОБА_2 , з якою укладено договір №75962135 від 31.07.2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: 8SYF0B3x6C. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 31.07.2021 18:04:00. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: olgarenat18@gmail.com.

До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у позику.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, у разі неповернення повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або й частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути одержаний кредит в повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, про що свідчить його електронний підпис в договорі.

Згідно з п. 1 кредитного договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Згідно з п.п. 4.1 та 4.2 пункту 5 договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; до моменту підписання договору позичальник вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті, їх суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою або застосування автопролонгації.

Відповідно до пункту 5.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІТС Товариства, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору позики виникають цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 5.6 Правил договір позики укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір позики в електронній формі та його підписання шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір позики прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Відповідно до пункту 5.7 Правил оферта формується за зазначеними позичальником в заявці параметрами позики, із зазначенням істотних умов, реквізитами та іншою інформацією, що передбачені чинним законодавством. Крім цього, оферта включає посилання на ці Правила та на інформацію і документи про Товариство та послуги, які ним надаються (сторінка на сайті Товариства, на якій розміщена відповідна інформація та документи для ознайомлення), до яких заявнику надасться безперешкодний доступ, у тому числі шляхом переходу по відповідному відсиланню.

Згідно з пунктом 5.8 Правил прийняття позичальником оферти (акцепт) та укладання (підписання) ним договору позики здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення про акцепт оферти.

Відповідно до пункту 5.10 Правил, підписуючи договір позики одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з ідентифікатором, усіма без виключення умовами оферти.

Згідно з пунктами 6.1 та 6.2 за користування позикою позичальник сплачує Товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного договору позики, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою.

Листом від 29.10.2025 року вих. №29/10/25-10392 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», надало інформацію щодо даних, які підтверджують видачу на банківські карти клієнтів онлайн позик, зокрема номер платіжного доручення №09205969-e8d1-4a74-bccb55b39a57e65f на ім`я ОСОБА_1 .

У довідці №КД-000069410/ТНПП від 29.10.2025 року ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 31.07.2021 року, сума 1 700,00 грн за номером платіжної картки НОМЕР_1 , номер платежу 09205969-e8d1-4a74-bccb-55b39a57e65f.

21.12.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2112 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75962135 від 31.07.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог №4 від 21.12.2021 року до договору факторингу №2112 від 21.12.2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5 759 грн 60 коп.

В матеріалах справи міститься Акт про взаємні розрахунки за договором факторингу №2112 від 21.12.2021 року, у якому зазначено, що на 31.12.2023 заборгованість відсутня та Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу №2112 від 21.12.2021 року, у якому зазначено про перехід права вимоги за за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75962135 від 31.07.2021 року.

21.03.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали Договір факторингу №310323-ФМ за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75962135 від 31.07.2021 року.

Згідно із п. 5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами Акти Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Реєстру заборгованості від 31.03.2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 21.03.2023 року ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5 759 грн 60 коп, з яких: 1 700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 059,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

В матеріалах справи міститься Акт про взаємні розрахунки за договором факторингу №310323-ФМ від 21.03.2023 року, у якому зазначено, що на 31.10.2024 року заборгованість відсутня та Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу №310323-ФМ від 21.03.2023 року, у якому зазначено про перехід права вимоги за за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75962135 від 31.07.2021 року.

Задовольняючи позов ТОВ «Фінпром маркет» суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Однак колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками виходячи з наступного.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи вбачається, що Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75962135 від 31.07.2021 року укладено шляхом накладення одноразового ідентифікатора.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20 (провадження №61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20 (провадження №61-2904св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, що ОСОБА_1 не оспорюється.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконала, у результаті чого утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі пред`явленої до стягнення суми (5 000 грн), який фактично відповідачем не оспорюється.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/95/12 (провадження №14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що станом на 19.11.2025 розмір заборгованості за тілом кредиту становить 1 700,00 грн, заборгованість за процентами - 4 059,60 грн, а загалом 5 759,60 грн.

Досліджуючи умови договору позики №75962135 від 31.07.2021 року колегія суддів звертає увагу, що сторонами було погоджено строк дії кредиту 30 днів - до 30.08.2021 року, орієнтовна загальна вартість кредиту 1 705,10 грн.

Зі змісту договору вбачається, що строк дії договору 30 днів, умови договору не передбачають пролонгацію строку надання кредиту з підстав невиконання договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не підписані відповідачем, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 погодила зазначені правила в редакції наданій позивачем.

Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодило зі споживачем саме ті умови, про які зазначено в наявних у справі правилах надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відсотки нараховані поза межами встановленого строку - 30 днів, не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, до стягнення підлягають відсотки у розмірі 1 014,90 грн (1 700,00 грн * 1,99% = 33,83 грн *30).

Враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку з невиконання умов договору позики заборгованості у загальному розмірі 2 714,90 грн.

Доводи апеляційної скарги, що договір позики був укладений в період проходження відповідачем та її чоловіком військової служби, а тому нарахування відсотків за користування кредитом є прямим порушенням імперативної норми спеціального закону, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону №2011-XII).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Так, ст. 1-2 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст. 14 Закону №2011-XII.

Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» ст. 14 Закону №2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються».

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону №1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов`язаннями.

У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.

Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону №2011-XII.

Отже, в даному випадку відповідач мав повідомити кредитора, що вона та її чоловік є військовослужбовцями та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №8-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 та її чоловік перебували на військовій службі в тому числі і на момент укладення договору позики, що підтверджується доказами наданими відповідачем до суду першої інстанції.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідач у відповідності до положень ч. 15 ст. 14 Закону №2011-XII та порядку визначеному листом Національного банк України від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надавала/надсилала - як первісному кредитору чи його правонаступнику - фактору перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Колегія суддів звертає увагу, що долучені до скарги нові докази щодо проходження відповідачем військової служби, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Але належного обґрунтування поважності причин неподання вказаного доказу до суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 (провадження №61-13405св18).

Надаючи відповідні докази суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаних доказів не зазначає.

Відповідач не довела поважних причин, з яких вона не подала вчасно разом з відзивом на позовну заяву нові докази щодо проходження нею військової служби, доказів про те, що вона була позбавлена такої можливості - у матеріалах справи відсутні. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися своїми правами.

З цих підстав та за відсутності зазначеного у ч. 3 ст. 367 ЦПК України ознак виняткового випадку колегія суддів не вбачає законної можливості для прийняття доданих до скарги нових доказів та їх врахування при розгляді скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи містять договора факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Ці договори є дійсними та виконаними.

На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, дійшов безпідставного висновку про пролонгацію строку кредитування за договором позики №75962135 від 31.07.2021 року, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом за вищевказаним договором шляхом зменшення загальної суми заборгованості з 5 759,60 грн до 2 714,90 грн шляхом зменшення розміру заборгованості за відсотками з 4 059,60 грн до 1 014,90 грн, а також зменшивши суму судових витрат. а саме сплаченого судового збору за подання позову з 2 422,40 грн до 1 141,92 грн та витрат на правничу допомогу адвоката з 2 000,00 грн до 942,80 грн.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ТОВ «Фінпром маркет» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Також, ТОВ «Фінпром маркет» в позові зазначило орієнтовний розрахунок судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн, які підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, та які просив стягнути з відповідача. Судом першої інстанції з врахуванням співмірності витрат на правничу допомогу було зменшено вказаний розмір до 2 000,00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що визначена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн також не відповідає принципу співмірності, при цьому апелянтом не конкретизовано в чому саме вона полягає. А доводи проте, що наданні позивачем відповіді на відзив було використано шаблон з іншої справи ґрунтуються лише на припущеннях, а тому відхиляються колегією суддів. Враховуючи вказане, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір та витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 47,14%, а саме судовий збір за подання позову у сумі 1 141,92 грн (2 422,40 грн * 47,14%), витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 942,80 грн (2 000 грн * 47,14%).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 3 633,60 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача пропорційно до задоволеної частини вимог апеляційної скарги 52,86% у сумі 1 920,72 грн (3 633,60 грн * 52,86%).

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левченка Сергія Івановича - задовольнити частково.

Рішення Новокодацького районного суду м.Дніпра від 11 лютого 2026 року в оскарженій частині - змінити, зменшивши загальну суму заборгованості з 5 759 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 60 коп до 2 714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн 90 коп шляхом зменшення розміру заборгованості за відсотками з 4 059 (чотири тисячі п`ятдесят дев`ять) грн 60 коп до 1 014 (одна тисяча чотирнадцять) грн 90 коп, а також зменшивши суму судових витрат, а саме сплаченого судового збору за подання позову з 2 422,40 грн до 1 141,92 грн та витрат на правничу допомогу адвоката з 2 000,00 грн до 942,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 920,72 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «22» вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено «30» вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров