Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №206/5521/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6696/26 Справа № 206/5521/25 Суддя у 1-й інстанції - Плінська А.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Захаренко Олег Олегович, на рішення Самарського районного суду м.Дніпра від 26 березня 2026 року у складі судді Плінської А.В. у цивільній справі №206/5521/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, пред`явленою до ОСОБА_2 , на предмет стягнення з відповідача на свою користь матеріальної шкоди в розмірі 97 682,77 грн, 5 000 грн моральної шкоди, витрат на правову допомогу та експертизу, обґрунтовуючи це тим, що 18 липня 2025 року в м. Дніпро в Самарському районі біля ЛЕП №32 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , Renault Duster, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 .. Постановою Самарського районного суду м. Дніпра від 21 серпня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до експертного висновку, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla становить 247 682,77 грн, 150 000 грн з яких відшкодовано страховою компанією, а тому позивач просить стягнути залишок розміру майнової шкоди, завданої відповідачем. Крім того, позивач вказує, що зазнав психологічного дискомфорту, витратив значні зусилля та час на ремонт автомобіля, що вважає моральною шкодою та яку також просить відшкодувати, стягнувши її з відповідача на користь позивача.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпра від 26 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди, 464 грн витрат на правову допомогу та 56,92 грн сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 94-97).

Рішення суду мотивовано тим, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку не є належним доказом у справі, відсутня кваліфікація оцінювача для проведення такого дослідження, відсутній акт огляду траспортного засобу, а призначення експертизи є неможливим у зв`язку із проведеним ремонтом пошкодженого автомобіля позивача. При цьому суд першої інстанції вважав доведеним нанесення позивачеві з боку відповідача, який є винною особою у вчиненні ДТП, моральної шкоди.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у квітні 2026 року через свого представника — адвоката Захаренка О.О. в підсистемі “Електронний суд” подав апеляційну скаргу (а.с.102-105), посилаючись на те, що судом першої інстанції фактично враховано заперечення відповідача, тоді як не враховано обґрунтованість клопотання позивача про залишення відзиву на позов без розгляду у зв`язку із поданням його поза межами встановленого строку. Суд першої інстанції, в порушення процесуального права, поклав в основу рішення заперечення відповідача, що, на думку скаржника, вплинуло на результат розгляду справи. Разом з цим скаржник наголошує на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції, на думку скаржника, не дослідив належним чином наданий Звіт про оцінку, не надав оцінки акту огляду та фототаблиці, не врахував, що відповідач не надавав жодного альтернативного розрахунку шкоди. Скаржник вважає, що суд першої інстанції допустив внутрішньо суперечливу позицію щодо експертизи, відмовивши у задоволенні позову через її відсутність. Скаржник наголосив на тому, що, застосовуючи норми матеріального права, суд першої інстанції не вірно застосував положення ст. 1194,1166 ЦК України. Просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду в частині вимог, за якими відмовлено у задоволенні позову, скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди на користь позивача, переглянувши і розмір стягнутого судового збору за подання позовної заяви та правової допомоги.

У травні 2026 року ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника — адвоката Яструба О.П. в підсистемі “Електронний суд” подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції вірно вважав, що оцінка колісного транспортного засобу — це визначення вартості засобу, однак не визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті його пошкодження. За для такого дослідження необхідний певний напрямок та спеціалізація експерта, якими оцінщик ФОП ОСОБА_5 не наділений. Відповідач просив залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 122-124).

У травні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Захаренка О.О. подав у підсистемі “Електронний суд” відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де наголосив на тому, що проведення експертизи відповідачем не заявлялось, хоча для такого клопотання відповідач мав достатньо часу, адже повідомлення про ремонт автомобіля надійшло вже після подання відзиву на позов. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наданий стороною позивача Звіт, який відповідає, на думку скаржника, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Позивач має право на стягнення з відповідача різниці між встановленим розміром шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування (а.с.128-130). Також у травні 2026 року ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі (а.с.135,136).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині мотивів відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення матеріальної шкоди, з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції вважав неналежним доказом наданий позивачем Звіт YD18825 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_2 , складений 06 серпня 2025 року.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, 18 липня 2025 року о 07 год. 00 хв., у м. Дніпро, міст Самарський, ЛЕП 32, водій ОСОБА_2 , керуючи т.з. Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 , під час виникнення перешкоди, яку він був спроможний об`єктивно виявити, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого здійснив зіткнення з т.з. Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , яке в свою чергу здійснило некерований рух та здійснило зіткнення з т.з. Renault Duster д.н.з. НОМЕР_3 . під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП три транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Самарського районного суду міста Дніпра від 21 серпня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у спричиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №YD18825 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_5 , матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження складає 247 682,77 грн.

ПрАТ СК «Інтер Поліс» перерахувало ОСОБА_3 150 000 грн узгодженої суми страхового відшкодування, що сторонами не оспорювалось.

Разом з цим судом першої інстанції встановлено, що проведення експертизи є неможливим, так як позивач відремонтував належний йому транспортний засіб.

Суд першої інстанції, з`ясовуючи характер спірних правовідносин, не надав уваги фактичному проведенню ремонту автомобіля позивача, взявши за основу Звіт про оцінку, наданий позивачем, та застосувавши до цих правовідносин ст. 1166,1188,1194 ЦК України, при цьому не з`ясувавши дійсного предмету спору та доказів фактично сплаченої суми позивачем за проведений відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, що регулюється положеннями ст 1192 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до положень ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зважаючи на висновки, викладені Верховним Судому постановах №522/15636/16-ц від 11 грудня 2019 року, №227/2996/16-ц від 11 грудня 2019 року, №668/7779/15-ц від 25 листопада 2019 року, винуватець ДТП повинен відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, тоді як страхова компанія покриває лише розмір матеріального збитку.

Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт (до таких висновків прийшов Верховний Суду постановах від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц та від 25 березня 2019 року у справі №591/3152/16-ц).

Зазначене спростовує висновки суду першої інстанції та доводи скаржника щодо належності Звіту про оцінку, як доказу у даній справі, адже такий письмовий документ не несе юридичної значущості у даній справі та не є основою для встановлення вартості дійсного проведеного ремонту автомобіля позивача, враховуючи, що страховою компанією виплачено страхове відшкодування у розмірі 150 000 грн.

Колегія суддів відзначає, що скаржником не надавалось будь-якого доказу як суду першої інстанції, так і при розгляді його апеляційної скарги на доведення вартості проведеного ремонту автомобіля, щоб надавало можливість з`ясувати обсяг матеріальної шкоди з урахуванням виплаченої страховою компанією страхового відшкодування, та щоб надавало можливість визначити і обсяг відповідальності відповідача ОСОБА_2 перед позивачем.

З наведеного належить дійти висновку, що, обов`язок у виплаті різниці матеріальної шкоди у ОСОБА_2 є позивачем недоведеним, а доводи скаржника, які також містять наголос на фактичному ремонті його пошкодженого у ДТП автомобіля, винним в якій є відповідач, не доводять встановлення відповідальності ОСОБА_2 перед позивачем в частині відшкодування матеріальних збитків.

Враховуючи вищенаведене та частково приймаючи доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, адже не вірно з`ясовано правову природу як пред`явленого позову, так і матеріальних та процесуальних норм діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Разом з тим, належить наголосити, що належить врахувати усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Так, колегія суддів, не погоджуючись ані зі встановленими обставинами справи, ані з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає, що суд першої інстанції не врахував факту проведення відновлювального ремонту автомобіля позивача, а, відтак, невірно застосував норми матеріального права, що такі правовідносини регулюють, дійшовши помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині відмови у стягненні з відповідача матеріальної шкоди, однак з підстав, наведених у цій постанові.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Захаренко Олег Олегович — задовольнити частково, змінивши мотиви відмови в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “22” вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено “30” вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров