Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №212/10798/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10026/26 Справа № 212/10798/26 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Деменкова Євгенія Сергіївна, на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 липня 2026 року, яка постановлена суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складенні повного судового рішення 15 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Деменкова Є.С., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 липня 2026 року справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвала суду мотивована тим, що вказана цивільна справа не підсудна Покровському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Враховуючи, що місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , а місцем фактичного проживання (ВПО) позивача ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку про направлення матеріалів справи на розгляд Києво-Святошинського районного суду Київської області, який є найбільш наближеним судом до місця проживання позивача.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Деменкова Є.С., просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду, який визначений відповідно до зареєстрованого місця його проживання, територіальна підсудність якого змінена рішенням Вищої ради правосуддя. В оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які висновки про те, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрував місце проживання або місце перебування на території Київської області. Єдиною підставою для передачі справи стала довідка внутрішньо переміщеної особи та отримана судом інформація про внутріньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери №3031402 від 15.07.2026р., де зазначено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як ВПО та має зареєстроване фактичне місце проживання у АДРЕСА_2 .

Разом з тим, суд не встановив, що така довідка підтврджує саме зареєстроване місце проживання або зареєстроване місце перебування позивача в розумінні ч. 1 ст. 28 ЦПК України. Висновок суду про непідсудність справи Покровському районному суду міста Кривого Рогу є передчасним, оскільки суд послався на ст. 31 ЦПК України, але не встановив первинної непідсудності цієї справи Покровському районному суду муста Кривого Рогу. Звртає увагу, що в оскаржуваній ухвалі суд послався на відомості отримані з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, які стосуються обліку позивача як внутрішньо переміщеної особи. Водночас відповідно до статті 187 ЦПК України для вирішення питання про підсудість суд має право використувати відомості з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи. Оскаржувана ухвала не містить відомості про те, що судом були отримані та досліджені дані Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання або зареєстрованого місця перебування позивача.

В позовній заяві зазначалося, що зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 є м. Бахмут Донецької області, а територіальну підсудність справ Бахмутського міськрайонного суду визначено за Покровським районним судом міста Кривого Рогу відповідним рішенням Вищої ради правосуддя. Але вказаному суд не надав належної оцінки, тому оскажувана ухвала не відповідає вимогам законності та обгрунтованості.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Передаючи справу на розгляд іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим дійшов висновку про направлення справи до Києво-Святошинського районного суду Київської області який є найбільш наближеним судом до місця проживання позивача.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що звертаючись з вищевказаною позовною заявою прор стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька до Покровського районного суду міста Кривого Рогу, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Деменкова Є.С., посилався на ч. 1 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якої позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_3 . Тобто розгляд даної справи підсудний Бахмутському иіськрайонному суду Донецької області, територіальна підсудність справ якого змінена відповідними рішеннями до Покровського районного суду міста Кривого Рогу.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Тлумачення ст. ст. 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) зазначено, що тлумачення ст. ст. 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України). Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.

Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22.

Разом з тим, наведені положення законодавства не свідчать про встановлення для внутрішньо переміщеної особи обов`язку звертатися з позовом виключно до суду за місцем її фактичного проживання чи перебування. Навпаки, у випадках, коли законом передбачено альтернативну підсудність, право вибору між судами, яким справа може бути підсудна, належить саме позивачу. Тобто можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду за місцем її фактичного проживання або перебування є додатковою процесуальною гарантією, а не імперативним правилом, яке позбавляє її права обрати інший суд, визначений законом.

Таким чином, звертаючись до Покровського районного суду міста Кривого Рогу позивач скористався наданим йому процесуальним законом правом на вибір суду. При цьому посилання суду першої інстанції на наявність у Єдиній інформаційній системі соціальної сфери відомостей про місце фактичного проживання позивача як на безумовну підставу для передачі справи за підсудністю саме до Києво-Святошинського районного суду Київської області є передчасним, оскільки питання щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання чи перебування позивача за адресою, зазначеною у позовній заяві, судом належним чином не перевірено.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про непідсудність справи Покровського районному суду міста Кривого Рогу є передчасним, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду, під час якого суду належить перевірити відомості щодо зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача у встановленому законом порядку.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інстресах якого діє адвокат Деменкова Є.С., слід задовольнити, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379, п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 липня 2026 року скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 369, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Деменкова Євгенія Сергіївна, задовольнити.

Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 липня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 30 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: