Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №182/4456/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2423/26 Справа № 182/4456/26 Суддя у 1-й інстанції - Борисова Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М. за участю захисника Рудницької А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову суді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.07.2026 року , якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 17.07.2024 р., який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 18.12.2025 року о 14.20 год. на автомобільній дорозі Т-0432 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21101 д.н. НОМЕР_2 , згідно висновку судово-токсикологічної експертизи №3924 від 13.04.2026 року керував в стані алкогольного сп`яніння в крові виявлено етиловий спирт у концентрації 0,94%. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 18.12.2025 року о 14.20 год. на автомобільній дорозі Т-0432, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21101 д.н. НОМЕР_2 , рухаючись на автомобілі не вибрав безпечної швидкості щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого втратив керування транспортним засобом та допустив зіткнення з бетонним блоком. Внаслідок ДТП автомобіль димав механічні пошкодження, чим завдав матеріальної шкоди. Травмовані відсутні. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 12.1, 13.1 2.3о ПДР України.

Вказані матеріали, згідно ст. 36 КУпАП бути об`єднані в одну справу під №182/4457/26 провадження №3/0182/1302/2026.

Доводи апеляційної скарги:

З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку апелянт зазначає, що постанову було винесено за його відсутності, а її копію не отримував, відтак був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу вчасно. У зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.

В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що розгляд справи проведено в спрощеному порядку, а висновки суду не відповідають матеріалам та обставинам справи.

У доповненнях до апеляційної скарги захисник зазначає відсутність належного оформлення направлення на медичний огляд.

Вказує, що судово-токсикологічна експертиза не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції, а досліджувана частина висновку містить внутрішню суперечність, яка безпосередньо стосується ідентичності об`єкта дослідження.

Долучений до матеріалів справи відеозапис не є належним та допустимим доказом, оскільки не підтверджує фактичних обставин правопорушення, протокол складено із значною затримкою.

Вказує про закінчення строків накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позиції учасників:

В судовому засіданні захисник Рудницька А.В., підтримала вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги до зали судового засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. З`ясувавши думку захисника, яка не заперечував проводити розгляд апеляційної скарги за його відсутності, суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП прийшов до висновку проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вислухавши думку захисника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.

Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено 15 липня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» 07 серпня 2026 року та зареєстровано канцелярією суду першої інстанції 12 серпня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції, а також ураховуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні .

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Згідно загальних положень Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (далі ПДР України), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 13.1 ДР України передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі – Інструкція).

Вимогами пункту 8 розділу І Інструкції передбачено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст. 130 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах.

Факт вчинення адміністративних правопорушень та винність ОСОБА_1 підтверджується в тому числі:

протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №960701, ААД №960698 від 10.06.2026 року та відеозаписом до протоколу;

постановою СВ Нікопольського РУП в Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження від 24.04.2026 року, згідно якої кримінальне провадження №12025041340001341 від 18.12.2025 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України;

протоколом огляду місця ДТП від 18.12.2025 року, згідно якого ДТП відбулось на перехресті вул. Електрометалургів та автомобільної дороги Т-0432;

схемою місця ДТП відповідно до якої автомобіль ВАЗ здійснив зіткнення з бетонним блоком на автомобільній дорозі Т-0432;

висновком експерта № СЕ-19/104-26/5176-ІТ від 20.02.2026 року, згідно з яким у діях водія автомобіля «ВАЗ 2110» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 ПДР України, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди;

висновком експерта №3924 від 13.04.2026 року, згідно якого при судово-токсикологічному дослідженні газо-хромагрофічним методом, в доставленому зразку крові від гр. ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,94% ;

Наведені докази є належними, допустимими, достовірними та свідчать про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2,3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, оскільки він скоївши дорожньо-транспортну пригоду та вжив алкоголь.

Об`єктами правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно диспозиції ст. 124 КУпАП для того, щоб порушення вважалося завершеним, потрібні факти – особа водій повинна експлуатувати автомобіль (керувати автомобілем, їхати, залишити в стані, через який в подальшому буде порушено правила дорожнього руху) і заподіяння або спричинення збитку.

З доданого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, однак заперечував перебування його в стані алкогольного сп`яніння.

Вказаний відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Схема ДТП складена уповноваженою особою у відповідності до вимог законодавства та в повній мірі відображає обставини пригоди.

Твердження апеляційної скарги захисника, про те що судово – токсологічна експертиза не відповідає вимогам ст. 266 та Інструкції, оскільки не проведено дослідження біологічного середовища сечі є неспроможними. Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735, предметом дослідження може бути будь-яке з біологічних середовищ особи в тому числі слина, сеча чи змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук), а не ввесь їх обов`язковий перелік.

Щодо твердження сторони захисту про порушення вимог Інструкції під час проведення огляду суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до вимог пункту 8 розділу І Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Зазначені вимоги Інструкції повністю спростовують твердження захисника про порушення порядку направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, оскільки за наявності потерпілих осіб цей огляд є імперативною процедурою.

Суд апеляційної інстанції вважає необгунтованими доводи апелянта про закінчення строків притягнення до відповідальності, оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не минули, а тому в апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.

Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: