Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №199/1053/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8017/26 Справа № 199/1053/26 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Якименко Л.Г.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», Товариство) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у розмірі 194 853,87грн, з яких: - 76 979,68грн сума заборгованості за основною сумою боргу; - 117 874,19грн сума заборгованості за відсотками.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 27 липня 2017року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії № С16.173.77729, відповідно до умов якої відповідач отримав в кредит кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі 49 000,00грн, які зобов`язався повернути з процентами на умовах обумовлених в договорі, однак взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, через що утворилася заборгованість яку позивач просив стягнути на свою користь, так як за Договором факторингу №07072023 від 07 липня 2023року право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2026року позов Товариства задоволено в повному обсязі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

29 травня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі скаржниця висловила вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду пов`язувала з тим, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за Договором не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру.

Наголошувала, що Витяг з Реєстру боржників сам собою не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містить даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено той чи інший витяг.

Також скаржник посилається на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

01 червня 2026року справа передана судді-доповідачу Никифоряку Л.П.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

30 липня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 29 вересня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

27 липня 2017року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії № С16.173.77729, відповідно до умов якої банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі 49 000,00грн, а позичальник зобов`язався одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору.

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_1 за період з 27 липня 2017року по 07 липня 2023року вбачається, що відповідачем було проведено 607 проводок по рахунку на загальну суму 226 449,43грн. Дебет 226449,43грн повністю відповідає кредиту 226449,43грн. В даній виписці також зазначено, що вхідний 0 та вихідний 0.

Згідно наданої позивачем довідки станом на 07 липня 2023року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту № С16.173.77729 від 27 липня 2017року становить 194 853,87грн, з яких: - 76 979,68грн сума заборгованості за основною сумою боргу; - 117 874,19грн сума заборгованості за відсотками.

Позивач вказував, що 07 липня 2023року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 3 до договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредиту № С16.173.77729 від 27 липня 2017року у загальній сумі 194 853,87грн.

11 липня 2023року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило на рахунок АТ «Ідея Банк» 15 300 000,00грн за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 07072023 від 07 липня 2023року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення коштів за Договором, права вимоги за яким в подальшому були відступлені позивачу, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором, остання не містить даних про суми коштів, що отримані та сплачені відповідачкою в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують спосіб і строки її нарахування, походження, розмір тощо.

Заразом, з виписки по рахунку НОМЕР_1 за період з 27 липня 2017року по 07 липня 2023року вбачається, що відповідачем було проведено 607 проводок по рахунку на загальну суму 226 449,43грн. Дебет 226449,43грн повністю відповідає кредиту 226449,43грн. В даній виписці також зазначено, що вхідний 0 та вихідний 0.

Тож за наведених обставин надана позивачем виписка з рахунку відповідачки та довідка-розрахунок не підтверджують наявність заборгованості у розмірі, зазначеному у позовній заяві.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог Товариства.

Водночас, відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором /частина перша статті 519 ЦК України/.

За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір, за яким відступається право вимоги, з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

У статті 1077 ЦК України закріплено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) /частина перша статті 1078 ЦК України/.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

У постанові від 16 березня 2021року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Тож, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках /частина перша статті 13 ЦПК України/.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування /частина перша статті 77 ЦПК України/.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /стаття 79 ЦПК України/.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування /частина перша статті 80 ЦПК України/.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін /частина перша статті 12 ЦПК України/.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вказував позивач, 07 липня 2023року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги, в тому числі права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредиту №С16.173.77729 від 27 липня 2017року у загальній сумі 194 853,87грн.

Проте, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело переходу права вимоги за кредитним договором №С16.173.77729 від 27 липня 2017року, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних належних письмових доказів.

Так, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 07072023 року від 07 липня 2023року не містить всіх сторінок договору, що позбавило суд можливості дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що реєстри боржників (реєстри прав вимоги) самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а є додатками до договору факторингу та його невід`ємними частинами.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.

Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом з поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу у їх відсутність.

Тож, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Наявні в матеріалах справи докази не дають можливості суду достовірно з`ясувати обставини переходу права вимоги до позивача.

Згідно частини другої статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Водночас, надана позивачем неповна копія договору факторингу не містить жодних ознак того, що вона є певним витягом з нього. Більш того, на документі міститься печатка позивача та підпис уповноваженої особи про відповідність копії оригіналу документа, що фактично не відповідає дійсності за обставин відсутності частини його сторінок.

Та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /частина шоста статті 81 ЦПК України/.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав достатніх доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором, укладеними між первісним кредитором та ОСОБА_1 , а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Зазначені обставини щодо недоведеності розміру та існування заборгованості за кредитом у відповідачки та щодо недостатності доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, залишені судом першої інстанції поза увагою, тому висновок суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором є помилковим.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність за таких обставин правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи висновок суду про задоволення апеляційної скарги, з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений нею за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60грн.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2026року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 633,60грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026року.

Судді: