Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №190/1913/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5578/26 Справа № 190/1913/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сааді Рустам Мохаммедович,

на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областівід 02 лютого 2026 року,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сааді Рустам Мохаммедович,

на додаткове рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областівід 03 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

13.12.2021 року представник ОСОБА_1 – адвокат Стрижак Є.Ю. звернувся до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областіз позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики на загальну суму 33036 доларів США.

06.02.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Індюкова Т.В. звернулася до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 500,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областівід 02 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики у розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США, штраф у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) доларів США, а всього стягнути 16000 (шістнадцять тисяч) доларів США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2022 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4372 (чотири тисячі триста сімдесят дві) гривні 95 коп.

Судові витрати по справі, понесені відповідачем ОСОБА_2 , віднести на її рахунок.

Додатковим рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областівід 03 березня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Індюкової Тетяни Володимирівни про стягнення витрат на професійно правничу допомогу, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 9928 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 15 коп.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

16.03.2026 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сааді Рустам Мохаммедович надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областівід 02 лютого 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що що не мала наміру укладати будь-які правочини з відповідачем і жодних коштів від відповідача не отримувала.

Позивач припускає, що підписала вказані правочини на вимогу свого батька ОСОБА_3 , який перебував у складній ситуації (був обвинувачем у вчиненні кримінального правопорушення.

03.04.2026 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сааді Рустам Мохаммедовичнадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування додаткового рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областівід 03 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що витрати позивача на правничу допомогу, які заявлені ним з дотриманням порядку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, складають 3000,00 грн. (квитанцій до прибуткових касових ордерів б/н за 02.02.2026 та 05.02.2026 на 1500,00 грн. кожен).

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Махно К.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обгрунтування якого зазначено, що посилання відповідачки на тяжкі обставини не узгоджується з її ж твердженням про фактичне неотримання грошових коштів за договором. За таких умов залишається незрозумілим, яким чином підписання правочину, що не створював для неї жодної матеріальної вигоди, могло вплинути на вирішення питань, пов`язаних із кримінальним провадженням та/або борговими зобов`язаннями її батька. Наведені пояснення не містять раціонального обґрунтування та виглядають суперечливими.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 3, а.с.113,115-116).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

20.11.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за яким позивач як позикодавець передав відповідачу як позичальнику кошти в сумі 4000 доларів США строком до 20.11.2020 року (т.1 а.с.39). Згідно зазначеного договору, позичальник зобов`язався повернути суму позики, сплачуючи її у розмірі та порядку, встановленому цим договором у строк до 20 листопада 2020 року включно. Відповідно до п.6 Договору, у разі прострочення виконання зобов`язання позичальником, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю крім суми позики, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, період нарахування та стягнення пені складає три роки, за кожен день прострочення виконання зобов`язання; - у разі порушення строків повернення позики або зобов`язань передбачених даним договором, позичальник додатково сплачує на користь позикодавця штраф у сумі 12000 доларів США, а також додатково відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 1% за кожен день від суми позики, за весь період такого користування; оплата пені, штрафу та/або відсотків не звільняє позикодавця від виконання зобов`язань за даним договором.

Згідно додаткової угоди до договору позики від 20.11.2017 року, що укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за домовленістю сторін при неповерненні позики у строк передбачений умовами договору, позикодавець може звернути стягнення на земельну ділянку площею -5,8551 га, яка розташована за адресою: КСП «Дружба», кадастровий номер 1224581200:01:001:0207, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.40)

Заперечуючи позовні вимоги і надавши відзив на позовну заяву, відповідач стверджувала, що вона не підписувала договір позики, отже договір позики є неукладеним, для підтвердження зазначено просила призначити комплексну судово почеркознавчу та судово технічну експертизи.

За клопотанням відповідача судом було призначено комплексну судово почеркознавчу та судово технічну експертизи.

Згідно висновку експертів №3226 від 19.08.2022, - підписи у рядку «Позичальник» на другому аркуші договору позики від 20 листопада 2017 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є позика в сумі 4000 (чотири тисячі) доларів США та у рядку «ПОЗИЧАЛЬНИК» на другому аркуші Додаткової угоди від 20 листопада 2017 року до договору позики від 20.11.2017 року, від імені ОСОБА_2 виконані пастою кулькових ручок (пишучим приладом) та виконані ОСОБА_2 .

Що стосується тверджень відповідача про те, що вона не отримувала грошей в позику від позивача і зазначену обставину можуть підтвердити свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд зазначає про таке.

Проте, у цій справі відповідачкою не спростовано факт підписання нею договору позики та отримання грошових коштів, а відповідний висновок судової почеркознавчої експертизи, проведеної за клопотанням сторони відповідача, підтвердив, що підпис від імені ОСОБА_2 , який міститься у договорі позики від 20.11.2017 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконаний ОСОБА_2 (т.1 а.с.157-175).

Отже, встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено договір позики і зазначена обставина відповідачем не спростована. При цьому, підстав для визнання недійсності зазначеного договору судом не встановлено і відповідачем не надано суду жодного доказу щодо належного виконання свого зобов`язання, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума позики.

Щодо валюти боргу і грошового зобов`язання.

У позовній заяві позивач просить стягнути борг з відповідача у доларах США, що не суперечить діючому законодавству, а відтак стягненню з відповідача підлягає сума позики в доларах США.

Щодо позовної вимоги про стягнення процентів за користування позикою.

Посилаючись на те, що договором, який був укладений між сторонами справи, не було встановлено розміру процентів за користування позикою, позивач просить суд стягнути останні з відповідачки у розмірі, що визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, на загальну суму 46913 (сорок шість тисяч дев`ятсот тринадцять) грн. 35 коп.

З огляду на те, що позика надавалась в іноземній валюті без обумовлення сторонами у договорі такої умови як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами та штрафу.

Посилаючись на п.6 Договору позики, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача штраф у сумі 12000 доларів США, а також проценти за користування чужими грошовими коштами після закінчення строку дії договору з розрахунку 1% за кожен день від суми позики, за весь період такого користування, що складає 418721,64 грн. 09.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Сааді Р.М. надійшла заява про зменшення неустойки та процентів річних (т.2 а.с.122-125), в якій просить зменшити розмір неустойки (штрафу) до суми 8302,26 грн., зиеншити розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період 21.11.2020 по 08.12.2021, до суми 5225,44 грн. Також просить долучити до матеріалів справи докази підстав для зменшення неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами.

30.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Індюкової Т.В. надійшло заперечення на заяву від 09.05.2025 року (т.2 а.с.134-136), в якому просить відмовити у прийнятті заяви про зменшення неустойки та процентів річних, відмовити у долученні додатків до справи. Заперечення обґрунтовано тим, що стороною відповідача вказана заява та докази до неї подані з порушенням процесуальних строків і клопотання про поновлення процесуального строку, стороною відповідача не подано.

Вирішуючи питання щодо заяви сторони відповідача про зменшення неустойки та процентів річних, суд першої інстанції, врахував положення ст.126 ЦПК України та залишив без розгляду зазначене клопотання та не приймає до уваги докази, що були долучені до нього.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами після закінчення строку дії договору в сумі 418721,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, - протягом строку дії договору позики, проценти за користування позикою не нараховувались.

Щодо стягнення штрафу у сумі 12000 доларів США.

З огляду на те, що договором позики сторони погодили відповідальність боржника в разі порушення строків повернення позики або зобов`язань передбачених договором у вигляді сплати штрафу в сумі 12000 доларів США, суд вважає зазначену вимогу такою, шо підлягає задоволенню.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: до стягнення підлягає сума основного боргу за договором позики у розмірі 4000 доларів США та штраф у розмірі 12000 доларів США.

02.02.2026 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області постановлено рішення, яким позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, то відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу 9928,15 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Щодо рішення.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до вимог статті 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачкою не спростовано факт підписання нею договору позики та отримання грошових коштів, а відповідний висновок судової почеркознавчої експертизи, проведеної за клопотанням сторони відповідача, підтвердив, що підпис від імені ОСОБА_2 , який міститься у договорі позики від 20.11.2017 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконаний ОСОБА_2 (том 1 а.с.157-175).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

Щодо додаткового рішення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішенняв тому самому складі протягом десятиднів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку,що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи,кваліфікація і досвід адвоката,фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цвказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Індюкової Тетяни Володимирівнипро відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9928,15 грн.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сааді Рустам Мохаммедович залишити без задоволення.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областівід 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Додаткове рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської областівід 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 29.09.2026 року.

Судді: