Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №932/4587/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7572/26 Справа № 932/4587/25 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник подання Старший державний виконавець Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дроздова Ю.В.

стягувач ОСОБА_1 ,

боржник ОСОБА_2 ,

заінтересована особа Управління-служба у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Салькова В.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2025року Старший державний виконавець Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дроздова Ю.В.звернулась в суд із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована дитина, у виконавчому провадженні №66928447, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , боржником – ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви державний виконавецьпосилалася на те, що з виконання судового наказу, виданого 06 серпня 2021року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 червня 2021року і до досягнення старшою дитиною повноліття, здійснюється виконавче провадження. Загальна сума заборгованості у виконавчому провадженні з урахуванням штрафів – 369 096,29грн.

Вказував, що боржник ОСОБА_2 не має джерел отримання доходу, не отримує пенсії, її заборгованість за аліментами визначена, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника в даній місцевості. На праві власності ОСОБА_2 належить 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 з 28 жовтня 2008року. У вказаній квартирі зареєстроване місце проживання родини з неповнолітньою дитиною. Так, там зареєстрованими є: з 04 грудня 2000року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31 березня 2008року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з 09 вересня 2014року – дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки виникла необхідність примусової реалізації житла, право користування яким має неповнолітня дитина, виконавець змушений звернутися з цим поданням до суду, просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на 1/5 частини нерухомого майна, що належить боржникові ОСОБА_2 , в якому зареєстрована неповнолітня дитина.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2026року у задоволенні подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з необґрунтованості державним виконавцем необхідності звернення стягнення саме на частину квартири, в якій зареєстрована неповнолітня дитина.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

18 травня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник виклав вимогу про скасування ухвали та просив про прийняття постанови про задоволення подання державного виконавця.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції не перевірено належним чином обставин чи є спірне приміщення єдиним місцем постійного проживання дитини, чи наявне інше приміщення у дитини чи її батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання, що має важливе значення для вирішення питання можливості звернення стягнення на це майно.

Стверджував, що дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у спірній квартирі вже давно не проживає, знаходиться зі своєю матір`ю за кордоном.

Вказував, що судом не зазначено, яким саме чином за конкретних обставин цієї справи надання дозволу на реалізацію майна боржника, яка не є матір`ю ОСОБА_7 , призведе до порушення прав чи законних інтересів дитини, з урахуванням того, що обов`язок щодо утримання дітей, у тому числі забезпечення їх житлом, покладається насамперед на їхніх батьків, а реалізація 1/5 частини квартири не призведе до будь-яких порушень житлових прав дитини.

Скаржник також звернувся до апеляційного суду із клопотаннями про витребування інформації про інше нерухоме майно батьків дитини та інформації про перетин кордону України дитиною ОСОБА_7 та її мамою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

21 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Шевченківського районного суду міста Дніпра справу №932/4587/25; та 15 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

17 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі.

03 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 29 вересня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2021року у справі №183/3786/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку з 08 червня 2021року і до досягнення повноліття старшою дитиною.

24 вересня 2021року на підставі даного судового наказу старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрозд Ю.С. (правонаступником якого є Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) відкрите виконавче провадження №66928447.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 квітня 2025року №424238413 боржник ОСОБА_2 з 20 січня 2009року є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Також власниками частин цієї квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , по 1/5 частині кожен.

З інформації, наданої 07 січня 2025року відділом формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у вказаній квартирі з 09 вересня 2014року зареєстроване місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 .

16 квітня 2025року Управління-служба у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради повідомила державному виконавцю про відсутність підстав для надання дозволу на відчуження належної ОСОБА_2 1/5 частини нерухомого майна, оскільки право користування цим житлом має дитина ОСОБА_7 .

Станом на 01 квітня 2025року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 172 635,29 грн. За накладеними на ОСОБА_2 постановами державного виконавця штрафами сума заборгованості складає 196 461,00грн.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24 червня 2025року №432746493 боржникові ОСОБА_2 крім 1/5 частини вказаної вище квартири на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2011року на праві приватної власності в цілій частці належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції надважливого значення надав наявності у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Суд виснував, що державним виконавцем не обґрунтовано суду необхідності звернення стягнення саме на частину квартири, належну ОСОБА_2 , в якій зареєстроване місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , за умови наявності у боржника іншого майна та фактичної згоди ОСОБА_2 на звернення стягнення на будинок, яка має враховуватися відповідно до положень частини п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд наголосив, що враховуючи інтереси стягувача та спільних дітей сторін виконавчого провадження, державний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п`ята статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

У частині шостій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Під час розгляду подання державного або приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні: чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення: чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання: чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання: яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 925/362/20).

Водночас, суд під час розгляду подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, повинен дослідити та оцінити через призму дотримання прав та інтересів дітей обставини, що мають значення для правильного вирішення подання, зокрема, відомості щодо наявності у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_2 на праві власності має інше майно, на яке можливе звернення стягнення – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Тож врахувавши усі вищенаведені обставини, принцип забезпечення найкращих інтересів дитини та те, що боржник ОСОБА_2 на праві власності має інше майно, на яке можливе звернення стягнення, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність та передчасність вимог державного виконавця щодо необхідності звернення стягнення саме на частину квартири, належну ОСОБА_2 , в якій зареєстроване місце проживання малолітнього ОСОБА_7 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не перевірено належним чином обставин чи є спірне приміщення єдиним місцем постійного проживання дитини, чи наявне інше приміщення у дитини чи її батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання, що має важливе значення для вирішення питання можливості звернення стягнення на це майно, не впливають на висновок суду першої інстанції, оскільки не спростовують відомостей щодо наявності у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Натомість, судом апеляційної інстанції було здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо матеріОСОБА_7 та згідно відповіді №3376854 від 25 вересня 2026року, у матері ОСОБА_7 крім спірної квартири, інше нерухоме майно у власності відсутнє.

За з`ясованих обставин, у ОСОБА_7 відсутнє інше приміщення, яке може використовуватись як постійне місце проживання.

Тож апеляційним судом перевірено обставини щодо того, чи є спірне приміщення єдиним місцем постійного проживання дитини, чи наявне інше приміщення у дитини чи її батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання.

Водночас, посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у спірній квартирі вже давно не проживає, знаходиться зі своєю матір`ю за кордоном, не можуть бути підставою для задоволення подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки ОСОБА_7 на даний час все ще зареєстрований у даній квартирі та не втратив право на проживання в ній, у разі такої необхідності тощо.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не зазначено, яким саме чином за конкретних обставин цієї справи надання дозволу на реалізацію майна боржника, яка не є матір`ю ОСОБА_7 , призведе до порушення прав чи законних інтересів дитини, з урахуванням того, що обов`язок щодо утримання дітей, у тому числі забезпечення їх житлом, покладається насамперед на їхніх батьків, а реалізація 1/5 частини квартири не призведе до будь-яких порушень житлових прав дитини, є необґрунтованими.

Так, згідно частини п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Та визначальним у даному випадку є наявність у власності боржниці іншого нерухомого майна, на яке також може бути звернуте стягнення у визначеному законом порядку, що і стало головною підставою відмови у задоволенні подання державного виконавця.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 надавала згоду на звернення стягнення на належний їй будинок.

Згідно статті 18 ЗУ “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тож, ЗУ «Про виконавче провадження» зобов`язує виконавця вживати всіх необхідних заходів для примусового виконання рішень неупереджено та в повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти – члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Отже, за встановлених обставин цієї справи, враховуючи принцип якнайкращих інтересів дитини, реалізація нерухомого майна боржника, в якому зареєстрована дитина не може бути першочерговим засобом виконання рішення суду.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування інформації про перетин кордону України дитиною ОСОБА_7 та її матері, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не матиме правового значення за вищезазначених обставин справи щодо питання обґрунтованості подання державного виконавця, така інформація не вплине на наявність іншого нерухомого майна у боржника.

Решта доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Тож, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстрована дитина.

Суд першої інстанції надав належну та вичерпну оцінку усім доводам і доказам державного виконавця, на які він посилався, правильно оцінивши їх в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги про законність ухвали суду та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону давали підстави суду для висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026року.

Судді: