Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №202/7501/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8000/26 Справа № 202/7501/24 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Доценко С.І.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_3 з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 310000,00грн, що еквівалентно 7100євро і становить частину від понесених витрат на лікування дитини.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що сторони є батьками дитини з інвалідністю ОСОБА_4 , 2016року народження. Дитина проживає разом з батьком у Німеччині, а мати дитини проживає окремо в Україні, сплачує аліменти на утримання сина на підставі судового наказу від 27 квітня 2023року. Внаслідок тяжкого захворювання (аутизм в тяжкій формі, який встановлений в Україні і підтверджений в Німеччині) дитина потребує ефективного лікування, але те лікування, яке було отримано в Німеччині, не дало результату та їм порадили застосувати клітинну терапію, яка медичною страховкою не охоплюється. Така процедура була проведена в Грузії, де її вартість становила 14200,00євро та була оплачена позивачем. Дитині буде потрібно також подальше лікування. Кошти, використані на лікування, були коштами, взятими позивачем у борг.

Зазначав, що мати дитини допомогти у цьому лікуванні відмовилася, оскільки вважає, що вона платить аліменти на двох спільних дітей, які перебувають з позивачем в Німеччині. Понесені витрати на лікування сина позивач вважав додатковими витратами на дитину, в яких зобов`язана взяти участь і відповідачка як мати дитини, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідачки половину понесених витрат на лікування дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 травня 2026року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що участь дитини в застосуванні експериментальних методів лікування за ініціативою позивача не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з відповідачки на утримання дитини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

28 травня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 травня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам, які підтверджують, що мати дитини схвалювала лікування дитини в Грузії та залишив поза увагою, що інноваційне або експериментальне лікування дозволене та не заборонене законом.

Наполягав, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, справи про стягнення додаткових витрат на дитину не підпадають під категорію малозначних та не можуть розглядатись за правилами спрощеного провадження; в день закінчення судового розгляду 03 квітня 2026року суд не видалявся до нарадчої кімнати, не було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду; судове засідання відбувалось без присутності відповідачки та повноваження представника відповідачки не були підтверджені належним чином.

Також вказував, що суд порушив норми матеріального права, неправильно застосував положення статті 185 Сімейного кодексу України (далі — СК України) та не врахував, що хвороба дитини, яка потребує постійного лікування, є особливою обставиною, яка передбачає можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Вважав, що суд проігнорував право дитини інваліда на лікування найвищими досягненнями науки, стверджував, що та обставина, що лікарня не надавала направлення на таке лікування не означає, що таке лікування протипоказане.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка заперечила проти апеляційної скарги, заявляла, що обставини, якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги, не підтверджені в результаті розгляду цієї справи та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити, а відзив представника відповідачки просив залишити без розгляду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

01 червня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Індустріального районного суду м. Дніпра цивільну справу; та 17 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

03 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1540год 29 вересня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 18 серпня 2015року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2023року у справі №202/14950/23.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони визнають, що діти проживають з ОСОБА_1 в Німеччині, а ОСОБА_2 проживає в Україні.

Судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023року по справі № 202/10401/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, та не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 грудня 2022року та до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому у розмірі однієї чверті усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Лиманському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (виконавче провадження № 72190154). За період з 08 грудня 2022року по 30 листопада 2023року заборгованість зі сплати аліментів становила 150824,51грн, разом з тим відповідно до листа відділу державної виконавчої служби від 10 червня 2025року на 22 травня 2025року боржником ОСОБА_2 повністю сплачено заборгованість по аліментам.

Малолітній ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю /посвідчення № НОМЕР_1 видано 10 грудня 2021року Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради/, рішенням про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 09 листопада 2021року ОСОБА_4 призначено державну соціальну допомогу та державну адресну допомогу.

За змістом виписки з історії хвороби від 30 вересня 2021року, виданої КНП “Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ” ОСОБА_4 перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні в дитячому психіатричному відділенні вказаної лікарні з 31 серпня 2021року по 21 вересня 2021року, діагноз: дитячий аутизм; супутній діагноз: легка розумова відсталість, синдром рухомої розгальмованості.

31 травня 2024року ОСОБА_1 у м. Тбілісі, діючи в якості представника ОСОБА_4 , уклав з ТОВ «MMC International» договір про надання послуг №2024/64, за яким ТОВ «MMC International», діючи в рамках ексклюзивного договору з ТОВ «Науково-дослідний центр онкології» взяло на себе зобов`язання з надання послуг по врегулюванню організаційних та технічних питань, пов`язаних з включенням у дослідження по лікуванню аутизму та захворювань аутистичного спектру аутологічними кровотворними стовбуровими клітинами, отриманими з кісткового мозку або пуповини, яке проводиться в Грузії у м.Тбілісі, в Департаменті клітинних технологій та терапії Науково-дослідного центру онкології.

Згідно з виставленим ТОВ «MMC International» рахунком на оплату від 27 травня 2024року, який перекладено з англійської на українську мову та підпис перекладача нотаріально засвідчено 31 липня 2024року, згідно договору №№2024/64 ціна лікування та врегулювання організаційних питань процедури (процедура корекції аутизму за допомогою власних стовбурових клітин, лабораторно-діагностичні дослідження, організаційні питання) становить 14200,00євро.

ОСОБА_1 сплатив за виставленим рахунком 14200,00євро: згідно з розрахунковим документом від 31 травня 2024року 9200,00євро та згідно з витягом про банківську операцію від 26 липня 2024року 5000,00євро, які перекладені з англійської та німецької мови на українську мову та підпис перекладача нотаріально засвідчено 31 липня 2024року.

За змістом відповіді ТОВ «MMC International», перекладеної з англійської мови на українську мову та підпис перекладача нотаріально засвідчено 31 липня 2024року, ОСОБА_4 проходив лікування в клініці Медичний центр Мардалейшвілі (Грузія, м. Тбілісі) з 03 по 06 червня 2024року у супроводі свого батька. Пацієнту проведено трансплантацію власних стовбурових клітин.

Відповідно до відповіді КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги №1” Краматорської міської ради від 14 травня 2025року дитина ОСОБА_4 має діючу активну декларацію з лікарем ОСОБА_6 з 05 листопада 2021року 2021року, спостерігався у невролога, у 2021році було оформлено інвалідність. Лікування стовбуровими клітинами пацієнту ОСОБА_4 КНП “ЦПМСД№1” КМР не призначалось.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що участь дитини в застосуванні експериментальних методів лікування за ініціативою позивача не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з відповідачки на утримання дитини.

Суд вказував, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування особливих обставин, які зумовили б потребу в таких додаткових витратах, а саме що експериментальне лікування, яке було застосоване до дитини, відповідає українським чи міжнародним протоколам лікування захворювання, на яке хворіє дитина, що для такого лікування були медичні рекомендації лікарів на обліку у яких дитина перебувала, також не доведено, що умови договору про участь дитини в медичному дослідженні та його вартість були узгоджені з відповідачкою як з матір`ю дитини.

Як правову підставу для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції виснував, що витрати понесені позивачем не є додатковими витратами відповідно до статті 185 СК України.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи є витрати на участь дитини в застосуванні експериментальних методів лікування додатковими витратами на утримання дитини, в розумінні статті 185 СК України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з захворюванням на аутизм в тяжкій формі малолітній ОСОБА_4 потребує ефективного лікування, але те лікування, яке було отримано в Німеччині, не дало результату, у зв`язку з чим в Грузії дитині було проведено трансплантацію власних стовбурових клітин, вартість якої була оплачена позивачем та становила 14200,00євро, половину з яких позивач вважав за необхідне стягнути з відповідачки.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що хвороба дитини дійсно є особливою обставиною, за наявності якої можливим є стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Водночас, в такому випадку доведенню підлягаю не лише сама по собі наявність у дитини хвороби, а і потреба у певних додаткових витратах у зв`язку з хворобою дитини.

Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що малолітній ОСОБА_4 дійсно потребував лікування, яке йому було проведено, тобто не доведено, що витрати в сумі 14200,00євро були понесені саме у зв`язку з особливими обставинами та потребами дитини.

Наявні у справі докази свідчать про те, що лікування, яке було проведено дитині у м.Тбілісі є експериментальним лікуванням. Зокрема, за змістом наданого позивачем договору про надання послуг №2024/64 від 31 травня 2024року ТОВ «MMC International» взяло на себе зобов`язання з надання ОСОБА_1 , який діяв в якості представника ОСОБА_4 , послуг по врегулюванню організаційних та технічних питань, пов`язаних з включенням у дослідження по лікуванню аутизму та захворювань аутистичного спектру аутологічними кровотворними стовбуровими клітинами, отриманими з кісткового мозку або пуповини, яке проводиться в Грузії у м. Тбілісі, в Департаменті клітинних технологій та терапії Науково-дослідного центру онкології.

Заразом, у справі відсутні докази, що малолітньому ОСОБА_4 лікарями, на обліку яких він перебував, було рекомендовано лікування стовбуровими клітинами та за медичними показниками дитина для покращення стану здоров`я потребувала трансплантації власних стовбурових клітин.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не довів, що експериментальне лікування, яке було застосоване до дитини, відповідає українським чи міжнародним протоколам лікування захворювання, на яке хворіє дитина, не доведено, що для такого лікування були медичні рекомендації лікарів, на обліку яких перебуває дитини, а також не доведено, що умови договору про участь дитини в медичному дослідженні та його вартість були узгоджені з відповідачкою як з матір`ю дитини.

Та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /частина шоста статті 81 ЦПК України/.

Крім того, позивач не навів мотивів вибору країни та закладу, де дитині було проведено трансплантацію власних стовбурових клітин, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків.

Участь дитини в застосуванні експериментальних методів лікування за ініціативою позивача, не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат згідно зі статтею 185 СК України.

З огляду на встановлені у справі обставини, оскільки суд розглядає справи виключно в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та приходить до висновку, що кошти в сумі 14200,00євро не можна вважати додатковими витратами на дитину, які викликані особливими обставинами, та вони не можуть бути покладені на обох батьків за умови, що мати дитини не узгоджувала умови договору про участь дитини в медичному дослідженні та його вартість.

Сама по собі обізнаність відповідачки про проведення дитині трансплантації власних стовбурових клітин, про що свідчить надана позивачем переписка позивача та відповідачки, не означає, що ОСОБА_2 була обізнана про умови договору про надання послуг №2024/64 від 31 травня 2024року та їх вартість.

Лише та обставина, що експериментальне лікування, яке було проведено дитині за ініціативою позивача, не заборонене законом, не може бути підставою для покладення на відповідачку обов`язку оплатити половину витрат на таке лікування, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів до уваги не приймає.

Зважаючи на зазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину.

Доводи апеляційної скарги про те, що справи про стягнення додаткових витрат на дитину не підпадають під категорію малозначних та не можуть розглядатись за правилами спрощеного провадження є безпідставними та помилковими, оскільки у пункті 3 частини шостої статті 19 ЦПК України чітко визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є , зокрема, справи про оплату додаткових витрат на дитину.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права тією обставиною, що суд першої інстанції не видалявся до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення та в день закінчення судового розгляду не проголосив вступну та резолютивну частину рішення суду, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного цивільно-процесуального законодавства України. Так, 08 лютого 2025року набрав чинності Закон № 4173-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень», яким внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, у яких вилучено усі положення щодо нарадчої кімнати, інститут нарадчої кімнати скасовано. Відповідно до чинної на теперішній час частини першої статті 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні; у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 травня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026року.

Судді: