Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №185/2360/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7828/26 Справа № 185/2360/26 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Головін В.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2026року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі – ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», Товариство) з вимогою про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в розмірі 245 000,00грн.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах праці в різних структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Згідно з довідками МСЕК йому повторно безстроково встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворюваннями, з визначенням третьої групи інвалідності. Позивач вважав, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Зазначав, що внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль, психологічний дискомфорт та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, негативні зміни у його житті є незворотними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 60000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з міркувань розумності та об`єктивності, зважаючи на стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, істотність вимушених змін в життєвих стосунках та прийнявши до уваги, що з моменту встановлення первинної втрати професійної працездатності до звернення до суду минуло 10 років, у зв`язку з чим визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 60 000,00грн, що на думку суду буде достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не призведе до її збагачення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

25 травня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про зміну рішення суду, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 245 000,00грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, довготривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, не надав належної оцінки тяжкості завданої позивачу шкоди, оскільки 60% втрати професійної працездатності свідчать про незворотність втрати здоров`я та неможливість відновлення стану здоров`я до нормального.

Наполягав, що стягнутий судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача, ушкодження здоров`я якого відбулось при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві, де позивач працював практично всю свою трудову діяльність, а тому вважав, що розмір стягнутої моральної шкоди слід збільшити до розміру, який був заявлений позивачем у позовній заяві.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що не погоджується з викладеною в апеляційній скарзі позицією позивача, обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені у скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

29 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області справу №185/2360/26; та 09 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

30 липня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 29 вересня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідкою про доставку електронного листа та про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 з 31 жовтня 1984року по 09 квітня 1985року та з 15 червня 1987року по 06 листопада 1987року, з 16 березня 1992року по 30 серпня 1994року, з 22 вересня 1994року по 11 січня 1997року та з 16 січня 1997року по 23 січня 2016року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 23 січня 2016року його було звільнено.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до п. 7 Акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25 березня 2016року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: 1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і мязово-тонічним синдромами. 2. Остеоартроз в поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФС другого ст.), двобічний плечолопат ковий періартроз (ПФС другого ст.), 3. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А». ЛН першого ст. 4. Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

Пункт 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: через неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту в умовах запиленості повітря робочої зони. Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони (концентрація вуглецю пилу 67,8 мг/м3, при ГДК 2.0 мг/м3, 100% часу зміни, в тому числі максимальний вміст вільного двоокису кремнію 15,00%). Рівень фізичного перенавантаження (параметри, ступінь, важкість роботи) маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 40 кг. при нормативному до 15 кг., величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, доданні зусиль, двома руками - 964000 кг/с при допустимому до 36000 кг/с; перебування у вимушеній позі «на колінах, навпочіпки та тощо» 14% часу зміни, періодичне перебування в незручній позі 46% часу зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 30°) більше 300 разів за зміну. Виробничий шум, еквівалентний рівень: 90 дБА при ГДР 80 дБА.

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 05 квітня 2016року серії 12 ААА № 017744 позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 30% - радикулопатія, 15% - дефартрози; 10% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 квітня 2016року серії 12 ААА № 431689 позивачу встановлено первинно третю групу інвалідності через професійне захворювання.

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 25 травня 2020року серії 12 ААА № 058354 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 30% - радикулопатія, 15% - дефартрози; 10% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 25 травня 2020року серії 12 ААБ № 604901 позивачу встановлено повторно безстроково третю групу інвалідності через професійне захворювання та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.

Позивач має скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти від 26 серпня 2016року, випискою із медичної карти від 11 грудня 2017року, випискою із медичної карти від 27 червня 2019року, випискою із медичної карти від 23 грудня 2018року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування, враховуючи істотність вимушених змін у житті, яких зазнав позивач через втрату здоров`я, прийнявши до уваги втрату професійної працездатності на 60% та встановлення йому інвалідності третьої групи зауважив, що з моменту встановлення позивачу первинної втрати професійної працездатності до звернення до суду минуло 10 років, з чого виснував, що Товариство має відшкодувати моральну шкоду в розмірі 60 000,00грн.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого відчуває моральні страждання.

Так, у пункті 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 зазначено обставини виникнення захворювання, якими є неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту в умовах запиленості повітря робочої зони.

Згідно з пунктом 17 Акту розслідування, причинами виникнення хронічного професійного захворювання є запиленість повітря робочої зони, рівень фізичного перенавантаження та виробничий шум.

Тож, факт настання причинно-наслідкового зв`язку із настанням хвороби пов`язаної із виробництвом, позивачем було доведено наявними в матеріалах справи доказами.

Зазначений вище висновок суду першої інстанції щодо доведеності завдання позивачу моральної шкоди, є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995року № 4 (з подальшими змінами та доповненнями).

Проте, апеляційний суд не може у повному обсязі погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено без достатнього урахування роз`яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995року (з подальшими змінами), яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд апеляційної інстанції вважає визначений судом розмір компенсації моральної шкоди заниженим.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).

При визначені розміру компенсації позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я внаслідок професійних захворювань, судом не враховано ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини у справі, і наслідки, що наступили, зокрема, безстрокове встановлення ступеня втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності при повторному огляді у 2020році, що свідчить про незворотність втрати здоров`я та неможливість відновлення стану здоров`я позивача до нормального.

Професійне захворювання позивача виникло, зокрема, під час його перебування у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в цьому випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдає йому моральних страждань.

Заразом, тривале незвернення позивача до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди після первинного встановлення висновком МСЕК стійкої втрати працездатності не свідчить про відсутність такої шкоди чи зменшення негативних наслідків цієї шкоди, не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди та може впливати на розмір відшкодування моральної шкоди при її визначенні судом.

Навпаки, встановлення позивачу висновками МСЕК повторно безстроково 60% втрати професійної працездатності свідчить про те, що з моменту первинного встановлення позивачу втрати професійної працездатності у 2016році здоров`я позивача не покращилось, тобто наслідки роботи позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах є незворотними для здоров`я позивача.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги конкретні обставини у справі, тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотність таких наслідків, розмір втрати працездатності, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 60 % безстроково та встановленої третьої групи інвалідності, дійшов висновку, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 60000,00грн є заниженим, таким що не відповідає перенесеним позивачем моральним стражданням через втрату здоров`я.

Враховуючи стан здоров`я, ступінь, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, втратою працездатності та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, а також з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для збільшення розміру стягнутої моральної шкоди з 60000,00грн до 120000,00грн.

Визначений розмір не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.

Отже, за наведених умов, доводи апеляційної скарги позивача про занижений розмір моральної шкоди суд апеляційної інстанції вважає такими, що частково заслуговують на увагу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права /пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України/.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026року в частині визначеного до стягнення розміру моральної шкоди підлягає зміні, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 з 60000,00грн до 120000,00грн.

У решті рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026року в частині визначеного до стягнення розміру моральної шкоди – змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_1 з 60000,00грн до 120000,00грн.

В решті рішення судузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026року.

Судді: