Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №183/9417/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7001/26 Справа № 183/9417/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро»,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла із земельних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Болдирєва У.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» (далі - ТОВ «Максимал-Агро», Товариство), в якому вимагав розірвати договір оренди земельної ділянки площею 5,9903га з кадастровим номером 1223584000:01:002:1048, укладений 20 квітня 2021року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Максимал-Агро»; стягнути з відповідача невиплачену орендну плату у розмірі 27 106,80грн.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що йому належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1223584000:01:002:1048 площею 5,9903га, яку 20 квітня 2021року було передано в оренду ТОВ «Максимал-Агро».

Вказував, що відповідач мав сплачувати орендну плату один раз на рік особисто орендодавцю після закінчення осінніх польових робіт до 31 грудня поточного року. Щорічна орендна плата має складати не менше чотирьох відсотків від суми нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (169 417,47грн), що складає відповідно 6776,70грн на рік.

Проте, орендар ТОВ «Максимал-Агро» не здійснював виплату орендної плати за 2021, 2022, 2023 та 2024рік, що призвело до виникнення заборгованості та на думку позивача є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки № 88-05/21 від 20 квітня 2021року, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Максимал-Агро», предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1223584000:01:002:1048 загальною площею 5,9903га.

Стягнуто з ТОВ «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за період з 2021 по 2024рік включно у розмірі 27 106,80грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач допустив істотне порушення умов договору оренди землі, не виплачуючи орендну плату на користь позивача протягом чотирьох років, отже позивач був значною мірою позбавлений доходу від здачі майна в оренду, на який він розраховував при укладенні договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

29 квітня 2026року ТОВ «Максимал-Агро» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026року.

В апеляційній скарзі висловило вимогу про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції встановивши систематичну несплату орендної плати, вирішив розірвати договір оренди землі виключно на підставі частини другої статті 651 ЦК України та не застосував пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, що на його думку є суттєвим порушенням норм матеріального права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

30 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області справу №183/9417/25; та 12 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху.

28 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2026рокусправу призначено до судового розгляду на 18 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1223584000:01:002:1048 площею 5,9903га, розташована на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 506313412235 /а.с.16/.

Право власності позивача на земельну ділянку набуто на підставі розпорядження Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Р-428/0/335-14 від 03 листопада 2014року. Свідоцтво про право власності НОМЕР_1 видано 20 листопада 2014року Реєстраційною службою Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області.

30 липня 2021року здійснено державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 20 квітня 2021року, укладеного між орендарем ТОВ «Максимал-Агро» та орендодавцем ОСОБА_1 .

За умовами договору оренди земельної ділянки № 88-05/21 від 20 квітня 2021року, орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ТОВ «Максимал-Агро» приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1223584000:01:002:1048 загальною площею 5,9903га. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору з урахуванням коефіцієнта індексації складає 169 417,47грн /а.с.17-20/.

Згідно пункту 4 договору оренди, земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років. Згідно пункту 5 договору оренди, орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі не менше чотирьох відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата видається готівкою у розмірі, визначеному наказом орендаря на початок року. Орендна плата сплачується орендарем один раз на рік особисто орендодавцю після закінчення осінніх польових робіт та до 31 грудня поточного року.

Щорічна орендна плата має складати не менше чотирьох відсотків від суми нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (169 417,47грн), що складає відповідно 6776,70грн.

Як зазначає позивач, орендар ТОВ «Максимал-Агро» не здійснював виплату орендної плати за 2021, 2022, 2023 та 2024рік, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 6776,70 х 4 = 27 106,80грн.

Згідно пункту 8.7 договору оренди земельної ділянки № 88-05/21 від 20 квітня 2021року, у разі невиконання умов договору однією із сторін, потерпіла сторона може вимагати від винної сторони дострокового розірвання цього договору з наступним відшкодуванням усіх понесених збитків та втраченої вигоди. Сторона, яка має намір достроково припинити дію або розірвати договір, повинна письмово попередити іншу сторону про такий намір не пізніше ніж за три місяці.

Згідно доданої до позовної заяви квитанції Укрпошти з описом вкладення, позивач відправив 01 квітня 2025року на адресу ТОВ «Максимал-Агро» заяву від 28 березня 2025року про розірвання договору оренди землі від 20 квітня 2021року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що твердження позивача про неотримання ним орендної плати за чотири роки (з 2021 по 2024рік включно) не спростовано відповідачем, не надано будь-яких доказів виконання ТОВ «Максимал-Агро» своїх зобов`язань щодо сплати особисто ОСОБА_1 щорічно орендної плати у грошовій формі у розмірі не менше чотирьох відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства /частина перша статті 628 ЦК України/.

У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом /частина друга статті 792 ЦК України/.

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі).

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Функціональним призначенням ЦК України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Потреба деталізації та диференціації систематичної несплати орендної плати під час застосування пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України обумовлена надзвичайно узагальненим формулюванням категорії «систематична несплата земельного податку або орендної плати» як однієї з підстав припинення права оренди землі.

Оскільки на практиці така систематична несплата може бути повною або частковою (недоплата), то цілком очевидно, що законодавець врегулював відносини оренди землі з огляду на те, що специфічні підстави припинення права оренди землі, зокрема за систематичну повну несплату орендної плати за землю, визначені відповідними нормами ЗК України, а нормами ЦК України надається можливість додаткової оцінки саме часткової несплати (недоплати) орендної плати за землю та її кваліфікації як істотного порушення договору в контексті з`ясування наявності підстав для його розірвання.

До того ж потрібно враховувати, що коли норма закону закінчується словами «якщо інше не встановлено законом або договором» (або інше подібне формулювання), як от в частині першій статті 651 ЦК України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма.

У частині другій статті 651 ЦК України використано дещо іншу формулу закінчення «та в інших випадках», що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

У даній справі достовірно встановлено та не спростовано відповідачем, що орендар ТОВ «Максимал-Агро» не здійснював виплату орендної плати за 2021, 2022, 2023 та 2024рік, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 6776,70 х 4 = 27 106,80грн.

ТОВ «Максимал-Агро» не надано будь-яких доказів виконання своїх зобов`язань щодо сплати особисто ОСОБА_1 щорічно орендної плати у грошовій формі.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції повністю проаналізував вищевикладені вимоги закону та дослідивши надані докази дійшов переконливого висновку про необхідність розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованої орендної плати з Товариства на користь власника земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Максимал-Агро» про те, що суд першої інстанції встановивши систематичну несплату орендної плати, вирішив розірвати договір оренди землі виключно на підставі частини другої статті 651 ЦК України та не застосував пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, що на його думку є суттєвим порушенням норм матеріального права, є необґрунтованими з огляду на вищевикладені вимоги закону щодо тісного системного взаємозв`язку та застосування приписів про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначених пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правил частини другої статті 651 ЦК України, які не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Більш того, не зазначення судом першої інстанції у своєму рішенні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, як законодавчу підставу для задоволення позову, не може бути єдиною причиною для скасування правильного по суті рішення суду.

У даній справі судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем основного обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати протягом чотирьох років поспіль, що свідчить про істотне порушення умов договору та одночасно є тією обставиною, з якою земельне законодавство пов`язує можливість дострокового припинення права користування земельною ділянкою.

Висновок суду про наявність підстав для розірвання договору оренди землі повністю узгоджується як із положеннями цивільного законодавства щодо істотного порушення договору, так і з правовим регулюванням наслідків систематичної несплати орендної плати, передбаченим земельним законодавством.

Тож, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться виключно до незгоди апелянта з правовою аргументацією суду та способом викладення мотивів судового рішення, тоді як встановлені судом фактичні обставини беззаперечно свідчать про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди землі як у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, так і частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права може бути підставою для скасування рішення лише тоді, коли це призвело до неправильного вирішення справи, однак апелянтом не доведено, яким чином відсутність прямого посилання на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України вплинула на правильність встановлених судом обставин або призвела до ухвалення неправильного по суті рішення.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро».

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026року.

Судді: