Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №205/7420/19 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10010/26 Справа № 205/7420/19 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін»

відповідач ОСОБА_1

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Мовчан Д.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2019року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (далі – ТОВ «Веллфін») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін»заборгованість за договором позики № 675863 від 24 грудня 2018року в розмірі 26918,00грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

19 червня 2026року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Коробов І.О. подав до місцевого суду через підсистему «Електронний суд» заяву про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019року. Одночасно в заяві представник відповідачки заявив клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026рокувідмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019року. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019року залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суд виснував, що 09 січня 2024року відповідачка подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, і хоча не ознайомилася з ними у наступному, але була обізнана про наявність справи та мала об`єктивну можливість ознайомитися з її матеріалами, зокрема з ухваленим у справі заочним рішенням.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

27 липня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

Наголошувала, що суд неправильно оцінив поважність причин пропуску нею строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Вказувала, що в матеріалах справи відсутні докази отримання нею у передбаченому законом порядку копії позовної заяви разом додатками до неї та заочного рішення, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про перегляд зазначеного рішення.

Звертала увагу, що 27 квітня 2026року її адвокат Коробов І.О. шляхом отримання інформації з сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження дізнався про наявність двох виконавчих провадження відносно відповідачки № 67415538 та № 67415581. Далі, ознайомившись з матеріалами цих виконавчих проваджень, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 67415538, йому стало відомо, що примусове стягнення заборгованості відбувається на підставі заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019року у справі № 205/7420/19. В подальшому, 02 червня 2026року її представник ознайомився з матеріалами справи та йому стали відомі встановлені судом обставини справи, що і стало підставою для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

30 липня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Новокодацького районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 14 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026року.

17 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 29 вересня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін»заборгованість за договором позики № 675863 від 24 грудня 2018року в розмірі 26918,00грн. Вирішено питання розподілу судових витрат /а.с.71-75/.

19 червня 2026року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Коробов І.О. подав до суду через підсистему «Електронний суд»заяву про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019року. Одночасно в заяві представник відповідачки заявив клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення /а.с.93-106/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Залишаючи без розгляду заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суд виснував, що 09 січня 2024року відповідачка подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, і хоча не ознайомилася з ними у наступному, але була обізнана про наявність справи та мала об`єктивну можливість ознайомитися з її матеріалами, зокрема з ухваленим у справі заочним рішенням.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950року (далі – Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992року).

ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998року).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Однак, відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин /частини третя, четверта статті 284 ЦПК України/.

Отже, законодавець встановив часові межі для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом /частина друга статті 126 ЦПК України/.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024року у справі № 756/11081/20.

Щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції вказав, що 09 січня 2024року відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, і хоча не ознайомилася з ними у наступному, але була обізнана про наявність справи та мала об`єктивну можливість ознайомитися з її матеріалами, зокрема з ухваленим у справі заочним рішенням. При цьому у поданій заяві не наведено обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачці своєчасно звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення після того, як вона дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність такого судового рішення. Також не зазначено причин, з яких після отримання інформації про наявність виконавчого провадження відповідне звернення до суду було подано лише 19 червня 2026року.

Апеляційний суд вважає, що відмовляючи у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у поданій заяві не наведено обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачці своєчасно звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення після того, як вона дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність такого судового рішення, оскільки згідно статті 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, що може свідчити про обізнаність сторони щодо наявності справи в суді,не є «врученням» рішення у процесуальному сенсі та в розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 272 ЦПК України.

Матеріали справи не містять підтверджень про отримання відповідачкою ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку копії заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019року.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для обчислення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення у даній справі з 09 січня 2024року – дати подання відповідачкою заяви про ознайомлення з матеріалами справи, не відповідає нормам процесуального закону.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що обізнаність сторони у справі про знаходження на розгляді в суді цивільної справи не є тотожним з поняттями отримання (ознайомлення зі змістом) рішення суду, з дати якого починається відлік процесуальних строків.

Апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024року у справі № 454/1883/22 зазначено, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим (пункт 90).

Тож суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачці строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції та про вручення їй судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За наведених умов, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026рокупостановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026року.

Судді: