Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №203/2468/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1646/26 Справа № 203/2468/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12025042110000769, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:

- 26 грудня 2024 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

прокурора ОСОБА_10

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Центрального районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року перекваліфіковані дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з дня фактичного затримання, тобто з 14 березня 2025 року, до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним за наступних обставин.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому неодноразово продовжений.

ОСОБА_6 , будучи обізнаним про дію вказаного закону, в період дії воєнного стану, 14.03.2025 року приблизно о 14 годині прибув до приміщення торгового магазину «Взуття», розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького 119, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_9 , яка, обираючи товари, залишила свою жіночу сумку фірми «Chanel» на стільці, який знаходився позаду неї, в цей час у ОСОБА_6 виник прямий умисел на таємне викрадення чужого майна. Скориставшись тим, що вказана сумка знаходилась не в полі зору потерплої ОСОБА_9 , ОСОБА_6 викрав вказану сумку, всередині якої находився гаманець коричневого кольору з грошовими коштами в кількості однієї купюри номіналом 200 гривень та мобільний телефон фірми iPhone 12Pro imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартість якого складає 12900 гривень та, утримуючи при собі зазначену сумку, направився до виходу з магазину, вибіг на вулицю на пр. Дмитра Яворницького в м. Дніпро, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий свідком ОСОБА_11 .

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, а саме закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Однак дана кримінально правова кваліфікація вчиненого ОСОБА_6 діяння не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки досліджені судом першої інстанції докази свідчать про те, що його умисел був скерований на таємний характер викрадення чужого майна. Доказів, що ОСОБА_6 мав умисел на відкрите викрадення чужого майна, суду не надано.

Аналізуючи вищенаведені докази, суд першої інстанції дійшов до висновку, що надані стороною обвинувачення вказані докази є допустимими, належними, достовірними, узгодженими між собою, а сукупність вказаних доказів у їх взаємозв`язку є достатньою для висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

В обґрунтування вказує, що суд помилково не врахував обставини, про намір обвинуваченого вчинити відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а при ухваленні вироку керувався лише показаннями обвинуваченого.

Зазначає, що суд відкинув докази, на яких ґрунтувалось обвинувачення, які в свою чергу могли істотно вплинути на висновок суду. У мотивувальній частині вироку суд взагалі не прийняв до уваги допити і не дав їм оцінки та у мотивувальній частині, дійшовши висновку про відсутність в діях обвинуваченого ознак замаху незакінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна.

Вказує, що вина ОСОБА_6 в інкримінованому злочині доведена дослідженими в ході судового слідства доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколами пред`явлення особи для впізнання, висновком судової-товарознавчої експертизи.

Таким чином, на переконання прокурора, вирок суду підлягає скасуванню в частині кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України із визнанням ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, а також в частині призначеного покарання, через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник просить вирок суду залишити без змін та врахувати акт дослідження стану здоров`я ОСОБА_6 як документ, що характеризує особу обвинуваченого та має значення для оцінки співмірності покарання.

Вказує, що апеляційна скарга прокурора фактично зводиться до незгоди з оцінкою доказів, а не до доведення передбачених законом підстав для скасування вироку, а доводи прокурора про необхідність суворішого покарання, є необґрунтованими

Заслухавши прокурора та потерпілу, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, під час судового розгляду, суд першої інстанції перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, на ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

Обґрунтовуючи свій висновок суд у оскарженому вироку зазначив, що кримінально правова кваліфікація вчиненого ОСОБА_6 діяння не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки досліджені судом докази свідчать про те, що його умисел був скерований на таємний характер викрадення чужого майна, а доказів, що ОСОБА_6 мав умисел на відкрите викрадення чужого майна, суду не надано.

Проте, такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає помилковим, таким, що не відповідає фактичним обставинам провадження.

Так, за змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, статей 91, 94 КПК України, суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності лише на підставі їх безпосереднього дослідження.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази.

Під час апеляційного провадження, за клопотанням прокурора судом безпосередньо досліджені такі докази: протокол огляду місця події від 14 березня 2025 року, відповідно до якого, було оглянуто ділянки місцевості біля входу до магазину взуття, де ОСОБА_9 добровільно видала сумку чорного кольору з ручкою-ланцюжком та шкіряною ручкою з наявними потертостями, усередині сумки знаходилися: мобільний телефон iPhone 12 Pro у рожевому чохлі; гаманець коричневого кольору з написом «LA», у середині якого містилися грошові кошти в сумі 200 гривень.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 березня 2025 року, свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка викрав сумку належну ОСОБА_12 , в якій лежали особисті речі останньої.

Також, згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 березня 2025 року, року свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка відкрито заволоділа жіночою сумкою з майном потерпілої.

Крім цього, апеляційним судом було досліджено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 березня 2025 року,відповідно до якого, потерпіла ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_6 , який відкрито заволодів її жіночою сумкою, всередині якої знаходилися мобільний телефон та грошові кошти.

Апеляційним судом також було досліджено висновок судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/10666-ТВ від 18 березня 2025 року, згідно якого, ринкова вартість мобільного телефону iPhone 12 Pro, Graphite, 128 GB, станом на 14 березня 2025 року могла становити 12 900 гривень.

Крім цього, судом апеляційної інстанції було безпосередньо допитано свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що в момент розглядуваних подій він сидів на пуфику, дивився в телефон, а сумка потерпілої знаходилась позаду нього. В цей час, його дівчина, яка є потерпілою повідомила, що в неї зникла сумка та почала кричати “Стій”. В цей момент він побачив чоловіка, який рухався в бік виходу з магазину. В момент, коли потерпіли почала кричати, останній обернувся, після чого пришвидшив рух. Далі він наздогнав цього чоловіка, який виявився ОСОБА_6 , який утримував в руках сумку потерпілої. Свідок також повідомив, що інших осіб в магазині не було та ОСОБА_6 чітко розчув крик потерпілої, оскільки внаслідок цього обернувся.

Відповідно до показів потерпілої ОСОБА_9 , коли вона перебувала в магазині взуття, вона почула звук ланцюжка своєї сумки, після чого зрозуміла, що сумка, де вона її залишила відсутня. В цей момент вона побачила ОСОБА_6 , який прямував на вихід з магазину та закричала “ ОСОБА_14 ”, в результаті чого останній обернувся та прискорив свій рух. Після цього вона та її хлопець погналися за ОСОБА_6 та зупинили його на вулиці на виході з магазину. Під час руху до ОСОБА_6 , потерпіла ще один раз кричала “Стій”.

Аналізуючи покази потерпілої та свідка, можна дійти висновку, що дії ОСОБА_6 були викриті безпосередньо після заволодіння ним сумкою, зокрема, після того, як потерпіла почула звук ланцюжка сумки та стала кричати до ОСОБА_6 . Тобто, дії ОСОБА_6 почали нести відкритий характер, однак при цьому він не припинив своїх дії та почав пришвидшувати свій рух по напрямку до виходу з приміщення магазину, після чого був затриманий потерпілою свідком.

В даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_11 , з підстав того, що він є хлопцем потерпілої, оскільки його покази в повному обсязі узгоджуються із показами самої потерпілої та не містять істотних розбіжностей в частині виявлення умислу у ОСОБА_6 саме не відкрите викрадення чужого майна.

В апеляційній скарзі прокурор також вважав за необхідне допитати свідка ОСОБА_13 , однак під час апеляційного перегляду відмовився від допиту цього свідка.

Перевіряючи доводи прокурора, щодо безпідставної перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, на ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, відповідно до положень ст. 185 КК України, крадіжкою є таємне викрадення чужого майна. При цьому основною умовою є те, що здійснюючи викрадення, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Згідно ст. 186 КК України, грабежем є відкрите викрадення чужого майна, а саме викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

При цьому, розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп`яніння).

При цьому слід звернути увагу, що дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

З огляду на викладене, обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, у частині кваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, є правильними, оскільки обвинувачений, розпочавши свої дії як крадіжку, однак, будучи викритий потерпілою, яка закричала “ ОСОБА_14 ” щоб обвинувачений зупинився та свідком, та розуміючи, що викритий, не відмовився від злочинних посягань, відкрито намагався викрасти належну потерпілій сумку та втекти з місця вчинення злочину.

Посилання суду першої інстанції на те, що заволодіння майном відбулося поза безпосереднім сприйняттям потерпілої та інших осіб, без відкритого протистояння чи негайного викриття, що свідчить про таємний характер дій обвинуваченого, з огляду на встановлені вище обставини та вимоги закону, не є прийнятними.

Заперечення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника на певні фактичні обставини, зокрема, місцезнаходження свідка в момент вчинення інкримінованих ОСОБА_6 дій, можливість виявлення дій останнього саме в момент таємного викрадення сумки, яке в подальшому переросло у відкрите викрадення, в даному випадку не є вирішальними та не спростовують кваліфікації дій останнього саме за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.

Таким чином, висновки суду про недоведеність наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_6 умислу на відкрите викрадення чужого майна, та, як наслідок перекваліфікації дій останнього, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до приписів ст.ст. 409, 411 КПК України, є підставою для скасування оскарженого вироку.

Згідно ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що 14 березня 2025 року, ОСОБА_6 , приблизно о 14 годині 10 хвилині (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), прибув до приміщення торгового магазину «Взуття» розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького 119, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_9 , яка обираючи товари залишила свою жіночу сумку фірми «Shanel» на стільці, який знаходився позаду неї, в цей час у ОСОБА_6 , виник прямий умисел на повторне таємне викрадення, чужого майна. Скориставшись тим що вказана сумка знаходилась не в полі зору потерплої ОСОБА_9 , ОСОБА_6 викрав вказану сумку, всередині якої знаходився гаманець коричневого кольору з грошовими коштами в кількості однієї купюри номіналом 200 гривень та мобільний телефон фірми iPhone 12 находився таманец аком НОМЕР_3 , Pro, imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартість якого складає 12 900 гривень та утримуючи при собі зазначену сумку направився до виходу з магазину.

В цей час дії ОСОБА_6 , були помічені ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_11 , які з метою припинення противоправних дій останнього почали вимагати від ОСОБА_6 , зупинитись. В результаті чого у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на повторне, відкрите викрадення чужого майна.

В подальшому ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчиняючи злочин повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, достовірно знаючи, що у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента У країни № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 до теперішнього часу, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, цього ж дня, тобто 14.03.2025, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, знаходячись у вищевказаному місці та час, правопорушення, а саме до вхідних дверей магазину, при цьому будучи поміченим потерпілою ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_11 , які почали бігти за ОСОБА_6 із криками, щоб останній зупинився, на що останній не реагував і незважаючи на те, що його дії були поміченими сторонніми особами, усвідомлюючи це, з метою утримання викрадення чужого майна ОСОБА_6 прискорив рух та направився вздовж пр. Д. Яворницького в м. Дніпро.

Після того, утримуючи вищевказану сумку із вмістом ОСОБА_6 , незважаючи на прохання та вимоги потерпілої ОСОБА_9 зупинитися, вибіг з приміщення магазину на вулицю на пр. Дмитра Яворницького в м. Дніпро виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий свідком ОСОБА_11 .

Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання колегія суддів з огляду на приписи ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що дане кримінальне правопорушення віднесено законом до категорії тяжких злочинів, особу винного, який раніше судимий, не працює, не одружений, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, є внутрішньо переміщеною особою, має хронічні захворювання, провину в частині кваліфікації за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України не визнав.

Обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень є передбачене санкцією ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 8 місяців, оскільки саме таке покарання є таким, що відповідає особі винного, та яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Питання про речові докази колегія суддів вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно зі ст.ст. 118, 124 КПК України процесуальні витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 404-409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 , - задовольнити.

Вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12025042110000769, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на шість років чотири місяців.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

Строк відбування призначеного ОСОБА_6 покарання обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з дня фактичного затримання, тобто з 14 березня 2025 року, до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/10666-ТВ від 18.03.2025 в сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять ) грн. 56 коп.

Речові докази:

-вилучені 14.03.2025 під час проведення огляду ділянки місцевості, розташованої поблизу буд. №119 по проспекту Дмитра Яворницького в м. Дніпро, речі, добровільно видані ОСОБА_9 , а саме: жіноча сумка з натуральної шкіри чорного кольору фірми «Chanel» з ручкою у вигляді ланцюжка, всередині якої знаходився гаманець коричневого кольору, виготовлений з штучної шкіри фірми «LA», грошові кошти в сумі 200 гривень (одна купюра номіналом 200 грн), а також мобільний телефон iPhone 12 Pro, IMEI НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які були поміщені до спеціального пакета № WAR1595373, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , - залишити за належністю.

Вирок набуває чинності з дня проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4