Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №727/9431/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 727/9431/26

Провадження №2/726/842/26

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., ри секретарі Голик В.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

I. Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. Представник Товариства з обмеженою відповідальності «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 06.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № МВ-ТП/34 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 5000,00 грн. зі сплатою процентів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача, шляхом укладення наступних договорів факторингу.

27.02.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 27/0226-01, на виконання умов якого підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 27.02.2026, яким відступлено право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 17 736 грн.

Враховуючи вище викладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № МВ-ТП/34 від 06.05.2025, становить 17 736 грн., яка складається з:

- 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

- 9936,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

- 3000 грн. – комісія;

- 2500,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач зазначає, що вимоги зі стягнення пені у сумі 2500 грн. не заявляються.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № МВ-ТП/34 від 06.05.2025 у сумі 15 236 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

2. Відповідач не з`явився в судове засідання, проте подав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності. Позов визнає.

3. Жодних інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило.

Отже, за відсутності доказів поважності причин подання відповідачем заяви по суті справи про визнання позову, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 31 липня 2026 року було відкрите спрощене провадження у даній справі, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено позивачу та відповідачу.

Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Інших заяв, клопотань від учасників справи до суду не надходило.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви та висновки суду.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі наданих до суду доказів.

1. Судом встановлено, що 06.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № МВ-ТП/34 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 5000,00 грн. зі сплатою процентів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача, шляхом укладення наступних договорів факторингу.

27.02.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 27/0226-01, на виконання умов якого підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 27.02.2026, яким відступлено право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 17 736 грн.

Враховуючи вище викладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № МВ-ТП/34 від 06.05.2025, становить 17 736 грн., яка складається з:

- 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

- 9936,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

- 3000 грн. – комісія;

- 2500,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач зазначає, що вимоги зі стягнення пені у сумі 2500 грн. не заявляються.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пун?том 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 За?ону У?раїни «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, лише сама наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку, Договір був підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора.

Таким чином, між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків за Договором кредиту № МВ-ТП/34 від 06.05.2025.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, на думку суду, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором кредиту № МВ-ТП/34 від 06.05.2025.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобов`язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за Договором кредиту № МВ-ТП/34 від 06.05.2025 у загальному розмірі 17 736 грн., яка складається з:

- 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

- 9936,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

- 3000 грн. – комісія;

- 2500,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Також, позивач зазначає, що вимоги зі стягнення пені у сумі 2 500 грн. не заявляються.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в розмірі 15 236,00 грн. підлягають задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат та правничої допомоги.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 2000,00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн.

Так, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнає позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні вирішується питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним при поданні позовної заяви судового збору, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

Оскільки до початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_1 подав заяву про визнання позову, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, отже суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків визначеного судом судового збору та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору, а саме 1331, 20 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в розмірі 15 236,00 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9 936 грн. – заборгованість за відсотками. Крім того, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1331,20 грн. - судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, 31 офіс 333, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором кредиту № МВ-ТП/34 в розмірі 15 236,00 грн., з яких: 5 000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9 936 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1331, 20 грн.

Повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1 331 гривня 20 копійок, сплачений за подання до суду позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, на підставі квитанції № 46090 від 26.06.2026.

Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Л. В. Байцар