Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №725/9816/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/9816/26

Номер провадження 2-а/725/217/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців

у складі:

головуючої судді: Вольської-Тонієвич О.В.,

при секретарі: Заяц Є.В.,

за участю:

представника позивача – Шимкової Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Самолюка В.В.,

перекладача Фірке Локаш,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,-

ВСТАНОВИВ:

29.09.2026 представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаним вище позовом.

Посилався на те, що рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09.04.2026 затримано відповідача - громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , з метою забезпечення видворення його за межі території України, строком на шість місяців.

За час перебування відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, позивачем було вжито ряд заходів щодо його примусового видворення. Зокрема, відповідачем було оформлено заяву та заповнено анкету на отримання нового паспортного документу, так як термін дії наявного у нього паспорта закінчився 06.06.2026.

28.08.2026 до Консульського відділу Посольства Ісламської Республіки Пакистан в Україні було надіслано запит щодо надання інформації про отримання відповідачем паспорту, однак станом на день звернення до суду із даним позовом жодної відповіді отримано не було.

Окрім цього, вказувала, що на сьогоднішній день повітряний простір України для здійснення цивільних авіаперевезень закритий, пряме сполучення з Ісламською Республікою Пакистан відсутнє, тому повернення особи до країни її громадянської належності можливо здійснити виключно через третю країну, для в`їзду в яку необхідно отримати відповідний дозвіл (візу). Тобто забезпечення виконання прийнятого відносно відповідача рішення про примусове видворення за межі території України передбачає вжиття заходів, що потребують значного часу.

Оскільки строк тримання відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства закінчується, просив продовжити строк затримання громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

29.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Самолюка В.В. надійшов відзив на позовну заяву, де він вказував, що його довіритель позовні вимоги не визнає, виходячи з наступного:

Так, особу ОСОБА_1 встановлено належним чином, так як позивач сам у позові вказує громадянство, ім`я та дату народження відповідача і додає копію його закордонного паспорта. Отже, позивач не ставить під сумнів ким є відповідач. Закінчення строку дії паспорта (06.06.2026) не скасовує факту встановлення його особи. Одержання нового паспорта або іншого документа для виїзду є окремим питанням організації видворення. Проте позивач не пояснив, які саме відомості про особу залишилися не встановленими та чому наявний паспорт не дає змоги ідентифікувати відповідача. Не обґрунтовано які ще документи потрібні для ідентифікації відповідача.

Вважає, що не отримання з консульської установи інформації про виготовлення паспорту для ОСОБА_2 , не може бути самостійною та достатньою підставою для продовження строку його затримання..

Більше того, у період з 6.04.2026 по 6.06.2026 позивач не вчиняв жодних дій щодо забезпечення видворення його довірителя за межі території України.

Оскільки позивач не довів передбачених законом умов для продовження строку затримання відповідача, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача – Шимкова Ю.В. підтвердила викладені у позові обставини та просила його задовольнити.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 за допомогою перекладача пояснив, що він бажає залишитися на території України. Просив у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача – адвокат Самолюк В.В. просив у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Так, судом встановлено, що рішенням старшого офіцера відділення організації адміністративного провадження відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу Довголюбної М. від 08.04.2026 примусово видворено з України громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17-18).

У подальшому рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09.04.2026 затримано відповідача - громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 з метою забезпечення видворення його за межі території України строком на шість місяців (а.с.19-20).

Відповідач на даний час перебуває у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України у Волинській області.

Судом встановлено, що особа відповідача була належним чином встановлена, так як у нього був наявний паспортний документ. Однак термін дії паспорта закінчився 06.06.2026, а до вказаного строку відповідача не було видворено за межі території України.

Відповідач подав заяву та заповнив анкету для виготовлення нового паспортного документа.

На лист НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.08.2026 Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України у відповіді від 19.08.2026, повідомили, що паспорт громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_3 не отримано та будь-яка додаткова інформація по даному питанню до Волинського ПТПІ не надходила (а.с.31-32).

04.08.2026 НОМЕР_2 прикордонний загін звернувся з листом до Консульського відділу Посольства Ісламської Республіки Пакистан в Україні про надання інформації щодо отримання громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 нового паспортного документа (а.с.29-30.33). Проте станом на час розгляду вказаної справи інформації з країни громадянської належності відповідача та документів, необхідних для його видворення, позивачем не отримано.

Крім того, 30.07.2026 Адміністрацією Держприкордонслужби України, з метою забезпечення примусового видворення ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) та отримання дозволу на транзитний проїзд територією Республіки Молдова, а саме транзитної візи, направлено лист до Посольства України в Турецькій Республіці щодо сприяння в отриманні від Прикордонної поліції Турецької Республіки дозволу на транзитний переліт іноземців, на підставі підпункту 2.2 статті 1 Імплементаційного протоколу про порядок реалізації Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб, в рамках статті 8 Угоди між Кабінет Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб. Західним Регіональним управлінням Держприкордонслужби України направлено запит щодо звернення Державною міграційною службою України до компетентного органу Республіки Молдова про надання дозволу на транзитне перевезення іноземців з України в Республіку Молдова у супроводі осіб військовослужбовців.

Наведені обставини свідчать про те, що з часу ухвалення судом рішення про затримання відповідача до моменту звернення до суду із вказаним позовом, позивачем було вжито ряд відповідних заходів для забезпечення його видворення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 33 Конституції України гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Суд звертає увагу на те, що наведені конституційні гарантії поширюються на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Матеріали справи свідчать, що відповідач законних підстав для перебування на території України не має, а отже обмеження його свободи пересування у порядку, встановленому законом, не суперечить статтям 26 та 33 Конституції України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні визначено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до підпункту 14 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Статтею 4 Закону № 3773-VI визначено вичерпний перелік підстав для законного перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що жодна з цих підстав щодо відповідача не існує.

Частиною 8 статті 26 Закону № 3773-VI встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Спеціальною процесуальною нормою, яка визначає порядок і підстави застосування та продовження строку затримання іноземців і осіб без громадянства, є стаття 289 КАС України.

Так, згідно з частиною 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Частиною 12 статті 289 КАС України передбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Відповідно до частини 13 статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства є правомірним за одночасної сукупності таких умов: затримання особи здійснено на підставі рішення суду; загальний строк затримання не перевищує вісімнадцяти місяців; уповноважений орган протягом попереднього строку затримання вживав реальних заходів для ідентифікації особи та забезпечення її примусового видворення; існує хоча б одна з умов, передбачених частиною 13 статті 289 КАС України, за яких ідентифікація особи чи забезпечення її видворення у встановлений строк виявилися неможливими.

Перевіривши матеріали справи, суд констатує наявність усіх наведених умов.

Доводи представника відповідача щодо того, що позивач не вчиняв реальних дій щодо видворення відповідача, суд відхиляє як такі, що не відповідають матеріалам справи. Вчинені позивачем заходи є саме тими діями, про які йдеться в частині 12 статті 289 КАС України, і свідчать про те, що процедура підготовки до видворення позивачем не припинялася і триває.

Позивач як суб`єкт владних повноважень надав суду документи, які підтверджують і вжиті ним заходи, і наявність умов, що унеможливили видворення відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження строку затримання відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення строком на шість місяців, оскільки такий висновок ґрунтується на встановлених обставинах справи та правильному застосуванні частин 11 - 13 статті 289 КАС України і положень Закону № 3773-VI.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 241-246, 272, 289 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Продовжити строк затримання громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О.В.