Суд: Глибоцький районний суд Чернівецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 30 вересня 2026 р.
Справа: №715/2748/26
Суддя: Цуренко В. А.
Справа № 715/2748/26
Провадження № 2/715/1105/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Цуренко В.А.
секретаря судового засідання Оршевська С.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцької державної нотаріальної контори, Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області про скасування заборони та виключення запису про заборону з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Глибоцької державної нотаріальної контори, Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області про скасування заборони та виключення запису про заборону з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 .
Позивач, будучи спадкоємицею, звернулася до приватного нотаріуса Бреславської-Стратой В.О. з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті батьків.
Однак, отримала відмову, оскільки на будинок АДРЕСА_1 , який належав батькові позивача - ОСОБА_2 на праві власності, накладено заборону, яка зареєстрована 20.03.2008 року за № 6823833 Глибоцькою державною нотаріальною конторою селище Глибока Чернівецького району Чернівецької області.
Підставою обтяження є повідомлення б/н від 27.06.1985 року Глибоцької рай сільгоспхімїї.
Відповідно до Акта приймання в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника виданий ОСОБА_2 від 25.09.1986 року.
На підставі рішення Глибоцької селищної ради № 9/93 від 26.09.1986 року її батько ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 02.10.1986 року.
При зверненні до Глибоцької державної нотаріальної контори з приводу скасування обтяження у вигляді заборони (архівний запис), накладеного на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , державним нотаріусом позивачці було повідомлено, що жодних документів, які б були підставою для накладення вказаної заборони в архіві нотаріальної контори відсутні.
Тому нотаріусом роз`яснено, що у випадку відсутності документів, які були чи могли бути підставою для накладення обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, у нотаріуса відсутня можливість вирішувати питання про скасування обтяження.
У зв`язку з вищевказаним державним нотаріусом рекомендовано позивачці звернутись до суду для скасування вказаного обтяження у вигляді заборони.
Через існування вказаного обтяження у вигляді заборони (архівний запис), накладеної на спадкове нерухоме майно, нотаріус не має можливості видати позивачці свідоцтво про право на спадщину.
Тому просить суд, ухвалити рішення, яким скасувати заборону (архівний запис) та виключити запис про заборону за реєстраційним номером обтяження 6823833 від 20.03.2008 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, майна, що належало на праві власності ОСОБА_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить суд розглянути справу у її відсутності, а позовні вимоги задовольнити повністю.
В судове засідання державний нотаріус Глибоцької державної нотаріальної контори не з`явився, однак направив до суду заяву, в якій вказав, що справу просить розглядати без її участі.
В судове засідання представник відповідача – Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області не з`явився, однак направив до суду заяву, в якій вказав, що справу просить розглядати без присутності їхнього представника.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 12.09.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області, про що 12.09.2011 року складено відповідний актовий запис № 82.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Даний факт підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 05.02.2026 року Глибоцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що 05.02.2026 року складено відповідний актовий запис № 42.
Позивач, будучи спадкоємицею, звернулася до приватного нотаріуса Бреславської-Стратой В.О. з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті батьків.
Однак, отримала відмову, оскільки на будинок АДРЕСА_1 , який належав батькові позивача - ОСОБА_2 на праві власності, накладено заборону, яка зареєстрована 20.03.2008 року за № 6823833 Глибоцькою державною нотаріальною конторою селище Глибока Чернівецького району Чернівецької області.
Підставою обтяження є повідомлення б/н від 27.06.1985 року Глибоцької рай сільгоспхімїї.
Відповідно до Акта приймання в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника виданий ОСОБА_2 від 25.09.1986 року.
На підставі рішення Глибоцької селищної ради № 9/93 від 26.09.1986 року її батько ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 02.10.1986 року.
При зверненні до Глибоцької державної нотаріальної контори з приводу скасування обтяження у вигляді заборони (архівний запис), накладеного на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , державним нотаріусом позивачці було повідомлено, що жодних документів, які б були підставою для накладення вказаної заборони в архіві нотаріальної контори відсутні.
Тому нотаріусом роз`яснено, що у випадку відсутності документів, які були чи могли бути підставою для накладення обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, у нотаріуса відсутня можливість вирішувати питання про скасування обтяження.
У зв`язку з вищевказаним державним нотаріусом рекомендовано позивачці звернутись до суду для скасування вказаного обтяження у вигляді заборони.
Через існування вказаного обтяження у вигляді заборони (архівний запис), накладеної на спадкове нерухоме майно, нотаріус не має можливості видати позивачці свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно ч.ч. 1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1, 2 п. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частини перша статті 598, стаття 599 ЦК України).
Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).
Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.
Суд акцентує увагу, що рішення суду за заявою боржника про скасування заборони на відчуження майна, коли «відсутня» особа - кредитор, яка має відповідати за позовом, є підставою для скасування заборони відчуження нерухомого майна.
Згідно ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє обґрунтування при розгляді справи.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Скасувати заборону (архівний запис) та виключити запис про заборону за реєстраційним номером обтяження 6823833 від 20.03.2008 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, майна, що належало на праві власності ОСОБА_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua