Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №636/3311/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/3311/26 Провадження 2/636/3082/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх доходів, до закінчення ним навчання чи до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 16.07.2008. Від цього шлюбу сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 продовжує навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ на денній формі навчання за державним замовленням. У зв`язку з продовженням навчання син потребує матеріальної допомоги, оскільки не має достатньої можливості самостійно забезпечувати свої повсякденні потреби. Витрати, пов`язані з його утриманням, покладаються переважно на позивачку.

Позивачка вважає, що відповідач, як батько повнолітнього сина, який продовжує навчання, зобов`язаний брати участь у його матеріальному забезпеченні.

Позивач ОСОБА_1 надала заяву, у якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність працевлаштування з 30 вересня 2025 року, скрутне матеріальне становище та наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, одна з яких має інвалідність у зв`язку із захворюванням на цукровий діабет 1 типу.

Також відповідач зазначив, що отримує соціальні виплати в розмірі 3572,50 гривень, щомісяця, а тому, вважає, що його матеріальне становище не дозволяє сплачувати аліменти в заявленому позивачкою розмірі.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.04.2021, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком вказаний ОСОБА_2 , громадянин України, матір`ю: ОСОБА_4 , громадянка України.

16.07.2008 шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 видане Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області про що в Книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 92.

З довідки Харківського національного університету внутрішніх справ від 02.12.2025 № 20/781 вбачається, що ОСОБА_3 навчається у Харківському національному університеті внутрішніх справ, є курсантом 1-го курсу (денна форма навчання за державним замовленням), термін навчання з 11.08.2025 по липень 2028 року.

Відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу повнолітньому сину на його утримання не надає, проте син ОСОБА_3 продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.

Статтею 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу (СК) України встановлено обов`язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття. Разом з тим, законодавець передбачив випадки, коли такий обов`язок продовжується і після досягнення дитиною 18-річного віку.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналіз зазначених норм свідчить, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності таких обов`язкових юридичних фактів: Досягнення сином/донькою віку понад 18 років, але менше 23 років; Продовження навчання (форма навчання - денна, заочна, вечірня тощо - значення не має); Потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; Наявність у батьків фінансової/матеріальної можливості надавати таку допомогу.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Право на освіту є фундаментальним конституційним правом особи. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19, стягнення з батьків аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, є одним із правових механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, що безпосередньо пов`язано із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199-201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Судом установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивачки та відповідача. Після досягнення повноліття він продовжив навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ за денною формою навчання за державним замовленням.

Таким чином, факт продовження навчання повнолітнього сина підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Суд бере до уваги, що навчання за денною формою потребує значних часових витрат, що об`єктивно обмежує можливість повнолітньої дитини працювати та самостійно забезпечувати себе в повному обсязі.

Незважаючи на досягнення повноліття, син продовжує потребувати матеріальної допомоги батьків для забезпечення належних умов життя, придбання продуктів харчування, одягу, засобів особистої гігієни, оплати транспортних витрат та задоволення інших повсякденних потреб.

За таких обставин суд доходить висновку, що наявні передбачені ст. 199 Сімейного кодексу України підстави для виникнення в батьків обов`язку щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Вирішуючи питання щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу синові, суд враховує його матеріальне становище, стан здоров`я, працездатність та наявність інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач є особою працездатного віку, проте з вересня 2025 року не працює.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність офіційного працевлаштування не свідчить про втрату особою працездатності та не є безумовною підставою для звільнення від обов`язку утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Відсутність у відповідача офіційного місця роботи не позбавляє його можливості вживати заходів для отримання доходу та виконання покладених на нього законом сімейних обов`язків.

При цьому суд виходить із того, що обов`язок батьків щодо утримання дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Саме по собі припинення офіційного працевлаштування не може бути підставою для покладення всього матеріального тягаря щодо утримання сина виключно на позивачку.

Посилання відповідача на наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, одна з яких має інвалідність у зв`язку із захворюванням на цукровий діабет 1 типу, суд бере до уваги.

Разом із тим зазначені обставини не припиняють установленого законом обов`язку відповідача щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Наявність інших дітей та необхідність їх матеріального забезпечення підлягають урахуванню при визначенні розміру аліментів, однак не можуть автоматично звільняти відповідача від виконання обов`язку перед іншою дитиною.

Суд також враховує доводи відповідача щодо отримання соціальних виплат у розмірі 3572,50 гривень, щомісяця.

Водночас наведені відомості про розмір соціальних виплат самі по собі не свідчать про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу синові, а також не спростовують його обов`язку брати участь у забезпеченні потреб повнолітньої дитини в період навчання.

Доказів того, що стан здоров`я відповідача або інші об`єктивні обставини унеможливлюють надання ним матеріальної допомоги повнолітньому синові, матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що положення ст. 199 СК України пов`язують обов`язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини не лише з фактом її навчання та потребою в матеріальній допомозі, а й із можливістю батьків таку допомогу надавати.

У цьому випадку судом не встановлено обставин, які б свідчили про повну відсутність у відповідача такої можливості.

Відповідач є працездатною особою, а доказів наявності захворювань, які перешкоджають йому працювати та отримувати дохід, не надано. Тому суд вважає, що відповідач має можливість брати участь у матеріальному забезпеченні сина в період продовження ним навчання.

Оцінюючи доводи сторін у їх сукупності, суд доходить висновку, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві, не спростовують наявності передбаченого законом обов`язку щодо утримання повнолітнього сина та не є достатніми для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували право повнолітнього сина на отримання матеріальної допомоги або підтверджували об`єктивну неможливість відповідача виконувати відповідний обов`язок.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, а позовні вимоги - обґрунтованими.

При визначенні розміру аліментів суд керується ст.ст. 182-183, 200 СК України. Суд враховує вартість навчання позивача, його необхідні життєві потреби (харчування, лікування, проживання), а також матеріальний стан відповідача. З урахуванням принципу пропорційності та балансу інтересів сторін, суд вважає справедливим, виправданим та достатнім визначити розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, а саме - 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка навчається, присуджуються від дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 07 квітня 2026 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при розгляді справ про стягнення аліментів, судовий збір у розмірі 1331,20 гривень підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, з 07 квітня 2026 року і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання (аліменти) припиняється у разі припинення навчання дитини.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бунін Є.О.