Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №636/2765/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/2765/26 Провадження№ 2/636/2904/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судового засідання Зіник А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дьяченко Андрій Вікторович, до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області та Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївського району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна,

встановив:

24 березня через систему «Електронний суд» до Чугуївського міського суду Харківської області надійшла позовна заява, в якій представник позивача – адвокат Дьяченко А.В., яка діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги, просить зняти арешт на належне позивачу майно та обтяження № 11360343 з належного їй нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача у позовній заяві посилається на те, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції в Харківській області, знаходились виконавчі провадження № 26103595 від 26.04.2011, № 26103939 від 26.04.2011, № 32602876 від № 32812841 від 29.05.2012, № 33579765 від 26.06.2012, № 39605505 від № 39605697 від 30.08.2013 щодо боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . З метою примусового виконання рішень, виконавцями накладено арешт на нерухоме майно позивача- квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження № 11360343 від 07.07.2011 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Право власності позивача на квартиру підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 03.08.1999, зареєстрований 31.10.2025 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас, позивачем зобов`язання виконані в повному обсязі, у зв`язку з чим виконавче провадження № 26103595 від 26.04.2011 закінчене 18.05.2012, виконавче провадження № 26103939 від 26.04.2011 закінчене 30.07.2012, виконавче провадження № 32602876 від 16.05.2012 закінчене 30.08.2012, виконавче провадження № 32812841 від 29.05.2012 закінчене 05.06.2012, виконавче провадження № 33579765 від 26.06.2012 закінчене 30.06.2012, виконавче провадження № 39605505 від 30.08.2013 закінчене 30.08.2013, виконавче провадження № 39605697 від 30.08.2013 закінчене 30.08.2013, згідно з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606 - XIV (чинного на час прийняття рішення), тобто у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач вважає, що накладений арешт є незаконним і безпідставним, з огляду на таке.

На звернення до Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, отримано відповідь, про те, що відсутні актуальні виконавчі провадження за якими боржником значиться позивач, РНОКПП НОМЕР_1 . Водночас, неможливо встановити номер виконавчого провадження в рамках якого накладено арешт, тому для вирішення цього питання згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» Позивачу запропоновано звернутись до суду.

Таким чином право власності Позивача порушується, оскільки накладений на належне їй майно арешт, унеможливлює розпорядження Позивачем цим майном на власний розсуд, в той час як Позивач не є боржником у виконавчих провадженнях в рамках яких був накладений арешт на її квартиру. Отже, всі вище перелічені обставини, і наведені документи вказують на те, що арешт є незаконним. Тому арешт необхідно скасувати.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дьяченко Андрій Вікторович, до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області та Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївського району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22 липня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі.

В судове засідання представник позивача, позивач не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Від представника Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

10 червня 2026 року представник відповідача Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївського району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просив в частині зняття арешту (обтяження № 11360343) – винести рішення на розсуд суду згідно чинного законодавства; в частині солідарного стягнення судових витрат – відмовити, розгляд справи проводити за відсутності представника.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належних чином повідомлених.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 03 серпня 1999 року та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як убачається з матеріалів справи, у відділі державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції у Харківській області перебували виконавчі провадження № 26103595 від 26.04.2011, № 26103939 від 26.04.2011, № 32602876 від 16.05.2012, № 32812841 від 29.05.2012, № 33579765 від 26.06.2012, № 39605505 від 30.08.2013 та № 39605697 від 30.08.2013, у яких боржником зазначена ОСОБА_1 .

У межах зазначених виконавчих проваджень на нерухоме майно позивачки - квартиру АДРЕСА_1 - було накладено арешт, відомості про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису про обтяження № 11360343 від 07.07.2011.

Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що зазначені виконавчі провадження на час розгляду справи завершені у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішень згідно з виконавчими документами, а саме: виконавче провадження № 26103595 закінчено 18.05.2012, № 26103939 - 30.07.2012, № 32602876 - 30.08.2012, № 32812841 - 05.06.2012, № 33579765 - 30.06.2012, № 39605505 - 30.08.2013, № 39605697 - 30.08.2013. Таким чином, зобов`язання, виконання яких забезпечувалося відповідними виконавчими провадженнями, позивачкою виконані в повному обсязі, а зазначені виконавчі провадження закінчені.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За змістом статті 56 зазначеного Закону арешт майна боржника застосовується з метою забезпечення реального виконання рішення. Отже, застосування такого заходу має бути обумовлене необхідністю забезпечення виконання відповідного рішення та існуванням виконавчого провадження.

Судом також встановлено, що на момент звернення позивачки до суду актуальні виконавчі провадження, у яких вона значилася б боржником, відсутні, що підтверджується відповіддю Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області від 28 січня 2026 року № 1197 в якому зазначено, що згідно перевірки даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ЄДРВП), Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), АСПП –архів, виконавчі провадження за якими боржником є ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 відсутні. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 07.07.2011 зареєстровано обтяження № 11360343: підстава обтяження №11360343: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 07.07.2011, ВДВС Вовчанський РУЮ. За вище вказаними даними, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, неможливо встановити номер виконавчого провадження, який було присвоєно виконавчому документу при реєстрації та номер виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, внаслідок чого неможливо встановити чи була сплачена заборгованість за виконавчим документом

При цьому державним виконавцем не було знято арешт з належної позивачці квартири, а підстави для подальшого обмеження права власності позивачки на це майно відсутні. Збереження арешту квартири після закінчення виконавчих проваджень та фактичного виконання відповідних рішень призводить до необґрунтованого обмеження права позивачки як власника на розпорядження належним їй майном. При цьому матеріали справи не містять доказів існування іншої правової підстави для збереження арешту спірного нерухомого майна.

За таких обставин суд доходить висновку, що подальше існування обтяження у вигляді арешту квартири АДРЕСА_1 не відповідає меті, з якою такий арешт застосовувався, оскільки виконавчі провадження, у межах яких він був накладений, закінчені у зв`язку з фактичним виконанням рішень, а відтак необхідність у подальшому застосуванні цього заходу відсутня.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється набудь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia) (заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони».

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Надаючи свою правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду в усіх випадках, які не визначені даним Законом.

Так, ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №203/3435/21 (провадження №61-5467св22), від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

На думку суду, оскільки наявна заборона перешкоджає позивачу, реалізувати своє право на розпорядження майном, враховуючи, що ця заборона була накладена ще у 2011 році і жодна особа, не заявляє, що він був накладений в її інтересах, відсутні відомості про наявність відкритих виконавчих проваджень щодо позивача, зважаючи на те, що подальше існування такого обтяження є невиправданим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном, суд дійшов висновку, що слід скасувати спірний арешт та задовольнити позов.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для скасування накладеного на належне їй майно арешту.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дьяченко Андрій Вікторович, до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області та Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївського району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт, обтяження № 11360343, з належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, ЄДРПОУ 14099344) та Вовчанського відділу Державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61003, місто Харків, вулиця Кооперативна, б. 12/14, ЄДРПОУ 34678348) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок), судовий збір.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Гніздилов Ю.М.