Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №2-7089/11 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 2-7089/11

Провадження № 2/643/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 Салтівський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання -Полчанінової А.С., представника позивача -Невечерова Д.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката - Юшко Т. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Московське відділення відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання недійсним договору іпотеки, суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що згідно укладеного 13 червня 2008 року кредитного договору Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (в подальшому Банк), на споживчі потреби надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 46120 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,8% річних на строк до 12 червня 2028 року.

На забезпечення виконання зобов*язань за вищевказаним кредитним договором між Банком та представником ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , просить звернути стягнення на вищевказану квартиру, виселити ОСОБА_1 із квартири та зняти її з реєстраційного обліку.

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору іпотеки, посилаючись на те, що Банком було суттєво порушені умови надання позичальнику кредиту в іноземній валюті на споживчі потреби, в той час як згідно умов Програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит», цільове фактичне використання кредиту в іноземній валюті призначено під придбання іпотечної нерухомості (житлового та нежитлового призначення) в тому числі майбутньої нерухомості і землі. Крім того, порушення умов кредитного договору (своєчасна несплата платежів) ОСОБА_4 , Банком були порушені умови самого іпотечного договору і її, як відмінного від позичальника іпотекодавця, не попереджали про порушення позичальником умов кредитного договору, не надавався місячний строк, як передбачає Закон, для усунення указаних порушень, не попереджено про підвищення процентної ставки по кредиту, що не передбачено договором іпотеки, кредит було видано на підставі сфальсифікованих працівниками відділення № 9 Банку документів про заробіток і збитки позичальника. Із юридичного висновку служби Банку, кредит надавався «ЧуРіну» О.А. (а не ЧуЧіну) на придбання за отримані кредитні кошти квартири АДРЕСА_1 , тобто квартири яка передається в іпотеку, а згідно дозволу роздрібної кредитної комісії Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», кредит надавався згідно «Програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит», просить в позові відмовити, задовольнивши зустрічний позов, визнати недійсним договір іпотеки № 27/08-9 від 13.06.2008 року між Харківською філією ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі начальника Харківської філії ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» Полушкіним Дмитром Олександровичем , що діяв на підставі довіреності від 01.04.2008 року , посвідченої ПН ХМНО Чуєвою О.Д. з одного боку та ОСОБА_5 ,що діяв від імені ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Треті особи повідомлені по зазначеній в позові адресі, проте в судове засідання не з`явилися , причину неявки суду не повідомили в зв`язку з чим суд вважає їх неявку неповажною і розглядає справу на підставі наданих суду доказів.

3-я особа – ОСОБА_6 помер у червні 2016 року.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності вважає, виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду від 27 березня 2014 року, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору по сплаті суми кредиту з процентами, позов Банку було частково задоволено і з ОСОБА_4 , станом на 23 квітня 2013 року, без розірвання кредитного договору, повністю була стягнута сума наданого кредиту з розрахунками на 12 червня 2028 року, з відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно умов кредитного договору. В частині звернення стягнення на предмет іпотеки, виселенні, знятті з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», було відмовлено на підставі суттєвих порушень Банком умов іпотечного договору.

З висновками районного суду вказаних у рішенні від 27.03.2014 року повністю погодився апеляційний суд Харківської області, вказавши 19 червня 2014 року в Ухвалі на те, що Банком напередодні звернення до районного суду повністю ігнорувалися права іпотекодавця визначені Законом України «Про іпотеку» та відображені в Договорі іпотеки від 13.06.2008 року: про необхідність попередження і надання місячного строку іпотекодавцю про усунення порушень умов кредитного договору допущених позичальником, про укладення нотаріально посвідченої угоди іпотекодавця з іпотекодержателем у випадку підвищення розміру процентної ставки, про те що іпотекодержатель набуває право на стягнення предмета іпотеки у разі одностороннього розірвання кредитного договору, як передбачено Договором іпотеки. Крім того, апеляційний суд, у своїй Ухвалі, не скасовуючи рішення першої інстанції, послався на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (надалі ЗУ «Про мораторій…»), який було прийнято після 27.03.2014 року.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України від 13 серпня 2014 року Банку відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Московського суду від 27.03.2014 року, та Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19.06.2014 року у зв`язку з відсутністю порушення судами норм матеріального та процесуального права.

При розгляді заяви Банку про допуск скарги до Верховного суду про перегляд Ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 13.08.2014 року, колегія суддів вказаного суду вказала, що при постановлені вищевказаної Ухвали суд виходив із того, що апеляційний суд Харківської області розглядаючи апеляційну скаргу не встановив підстав та порушення норм матеріального чи процесуального права, для скасування рішення суду першої інстанції обґрунтовано застосував ЗУ «Про мораторій …», незалежно від того, що на час постановлення судового рішення місцевим судом такого закону не існувало.

Розглядаючи заяву Банку і відмовляючи в її задоволенні про скасування ухвали касаційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційної інстанції у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень ЗУ «Про мораторій…», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, колегія судової палати у цивільних справах Верховного суду України складом восьми суддів у мотивувальній частині постанови від 25.03.2015 року зазначила, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що Банком не виконувалися умови Іпотечного договору, а саме; іпотекодавець не був попереджений про порушення позичальником умов кредитного договору і йому не був наданий місячний строк для усунення зазначеного порушення. Іпотекодавець, який є відмінним від позичальника, не був попереджений про підвищення розміру процентної ставки за користування кредитом, а договір іпотеки не передбачає підвищення процентної ставки за користування кредитом, тому іпотекодержатель зобов`язаний був укласти з іпотекодавцем нотаріально посвідчену угоду про внесення змін до іпотечного договору. Колегія також зазначила, що з указаними висновками суду першої інстанції погодився апеляційний суд Харківської області і, не встановивши порушень норм матеріального чи процесуального права, не скасував рішення суду першої інстанції, застосувавши додатково ЗУ «Про мораторій...», тому касаційна інстанція погодилася з висновками суду апеляційної інстанції і не встановивши будь – яких порушень норм матеріального чи процесуального права попередніми судами, відмовила у відкритті касаційного провадження.

На підставі Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29.03.2015 року, п.4 частини першої ст. 355 ЦПК України Банк у липні 2015 року звернувся із заявою до Верховного суду України про перегляд і відміну судових рішень постановлених судами всіх інстанцій, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права - положень ЗУ «Про мораторій…», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, посилаючись при цьому на постанови Верховного Суду України від 25.03.2015 року (справа № 6-44цс15), 15.04.2015 року (справа № 6-46цс15), 27.05.2015 року (справа № 6-58цс15) та 10.06.2015 (справа № 6-333цс15).

Проте вказані справи судами були розглянуті після набрання чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який набрав чинності 07.06.2014 року.

Разом з тим, правові висновки про застосування норм матеріального права покладені в основу судового рішення від 27.03.2014 року не є тотожними з висновками, зробленими судами викладених у наданих для прикладу судових рішеннях Верховного суду, фактично рішення суду першої інстанції було постановлено ще до прийняття ЗУ «Про мораторій…» посилаючись на тільки на порушення Банком норм ЗУ «Про іпотеку» та на пункти іпотечного договору, які не виконувалися Банком, який не брав до уваги тих обставин, що іпотекодавець є відмінним від позичальника і про порушення ним умов кредитного договору, його не попереджали, не надавався місячний строк, як передбачає Закон, для усунення указаних порушень, не попереджено про підвищення процентної ставки по кредиту, що не передбачено договором іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний був укласти нотаріально посвідчено угоду з іпотекодателем, кредит було видано на підставі сфальшованих працівниками відділення № 9 Банку документів про заробіток і збитки позичальника, на цій підставі Банку було відмовлено.

Постановою від 11 листопада 2015 року тією ж судовою палатою у цивільних справах складом п`яти суддів Верховного суду з посиланням на неправильне застосування Вищим спеціалізованим та Апеляційним судами норм ЗУ «Про мораторій…», Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року, Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року та рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселенні та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 з іпотечної квартири було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 360- 7 ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд», ч.2 ст. 214 ЦПК України, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів у своєму рішенні.

Стосовно неоднакового застосування норм матеріального права і посилання Апеляційним судом на ЗУ «Про мораторій…», Верховний суд України 25.12.2009 р. звернувся за роз`ясненням до Хмельницького університету управління та права де працівники кафедри цивільного права та процесу надала висновок, роз`яснивши, що «неоднакове застосування одного і того самого положення закону» означає, що два і більше судів застосували конкретне положення одного і того самого закону по – різному у зв`язку з чим суди прийняли відмінні одне від іншого рішення по суті справи.»

Фактично по даній справі ЗУ «Про мораторій…» судами не примінявся, про що чітко роз`яснено, на запит Верховного суду, у науковому висновку члена Науково – консультативної ради при Верховному Суді України проф., д.ю.н. Васільєвої В.А., зробленого у 2015 році по матеріалам справи ВАТ АБ «Укргазбанк» де вказано, що «апеляційний суд з врахуванням вимог, які передбачені ст. 58 Конституції України, ч. 1 ст. 303, ч. 1 ст. 304 ЦПК України, дійсно мав право на застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-V11 від 03 червня 2014 року, якщо були б підстави, передбачені нормами матеріального та процесуального права, для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки у такому разі при ухваленні власного судового рішення, апеляційний суд застосовує закон, який є чинним на час ухвалення рішення. Сам по собі Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-V11 від 03 червня 2014 року не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки на час його ухвалення місцевий суд не міг його застосувати, так як його не існувало, а Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду з огляду на те законодавство, яке існувало на час його ухвалення. Отож, як випливає із зазначеного, як такі підстави для застосування судами апеляційної інстанції норм ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-V11 від 03 червня 2014 року при перегляді рішень, прийнятих судами першої інстанції, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки наданого громадянами України як забезпечення кредитів в іноземній валюті, відсутні».

Тобто, в даному випадку, Апеляційний суд перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і не встановивши будь – яких порушень норм матеріального чи процесуального права, залишив рішення суду першої інстанції в силі, при цьому додатково послався на ЗУ «Про мораторій…» який ніяким чином не впливає на рішення суду першої інстанції. В противному випадку, законним і обґрунтованим було б застосування Апеляційним судом норм ЗУ «Про мораторій…» у разі відміни рішення суду першої інстанції, тобто, зобов`язаний був скасувати рішення суду першої інстанції, постановити своє рішення і застосувати ЗУ «Про мораторій…», який набрав чинності з 07.06.2014 року. Проте не виявивши будь – яких порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції при постановлені рішення і залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, у Апеляційного суду були відсутні підстави для застосування вищезазначеного ЗУ «Про мораторій…». Отже, фактично в даному випадку, посилання представника Банку на постанови Верховного суду в обґрунтування своєї заяви, наявні різні фактичні обставини, що не свідчать про неоднакове застосування судом першої, апеляційної та касаційних інстанції норм матеріального права.

Так, при прийняті рішення судом першої інстанції ЗУ «Про мораторій…» не існувало, тому він не міг його застосувати.

Судом встановлено, що згідно умов програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит» (програма до протоколу засідання Кредитного Комітету ВАТ АБ «Укргазбанк» № 15/3 від 23.04.2008 року), цільове спрямування кредиту призначено на «споживчі цілі позичальника під іпотеку нерухомості (житлового та нежитлового призначення), в т.ч. майбутньої нерухомості і землі», кредит надається фізичним особам і приватним підприємцям під іпотеку нерухомості (житлового та нежитлового призначення), дозволено видавати кредит як в гривні так і в іноземній валюті.

В заяві позичальника – фізичної особи від 04.06.2008 року, ОСОБА_4 вказує мету кредитування на «потребительские нужды», а не під іпотеку нерухомості відповідно до розробленої Банком Програми «Іпотечний кредит».

Як вбачається з довіреності від 01.04. 2008 року на ім`я директора Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» - Полушкіна Дмитра Олександровича від імені Голови Правління Ляшка Вадима Петровича, підпис якого нотаріально завірено, чітко були встановлені які дії та правочини від імені Банку міг вчиняти директор в діяльності Харківської Філії Банку з дозволу і під чітким контролем Голови Правління Банку та Кредитної ради Банку, а згідно наданих директору Філії повноважень, останній вправі укладати та підписувати договори на відкриття карткових рахунків та обслуговування банківських платіжних карток у національній та іноземній валютах із співробітниками підприємств юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців укладених у рамках зарплатних проектів.

Крім того, як вбачається із наданої суду ксерокопії дозволу № 17/1 від 11 травня 2004 року Національний банк України надав Дозвіл Харківській філії ВАТ АБ «Укргазбанк» на здійснення перелічених у Дозволі банківських та окремих операцій де в п. 9 - «Операції з валютними цінностями», чітко вказано, що Харківська філія «Укргазбанку» наділена правом тільки «залученням та розміщенням іноземної валюти на валютному ринку України (тільки у частині залучення іноземної валюти на валютному ринку України), аналогічне право відображено в п. 4.1.7 – операції з валютними цінностями – в Положенні про відділення № 9 ХФ ВАТ АБ «Укргазбанк», (довіреність Полушкіна Д.О. не передбачає надання валютних кредитів фізичним особам), тому в протоколі № 333 засідання роздрібної кредитної комісії філії «Укргазбанку» від 12.06.2008 року, при розгляді заяви ОСОБА_4 , дозволено видати кредит в іноземній валюті посилаючись на «Програму цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит» для придбання нерухомості.

Походження наданої суду ксерокопії частини довіреності на ім`я начальника відділення № 9 Жукова О.М. викликає сумніви тому, що на ній не вбачається підпису в.о. Голови Правління Русина Є.Г., який 03.07.2007 року надав вказану довіреність, а номер «1245» на вказаній ксерокопії довіреності, проставлено чорнилами аналогічними якими прописано фамілію і ініціали (А.Г. Половцев), а витребуваний судом оригінал вказаної довіреності суду надано не було, тому суду не надано доказів про те, що ОСОБА_3 , банком було надано право на видачу кредитів фізичним особам в іноземній валюті.

Згідно умов програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит», фізичним особам або приватним підприємцям, які отримують доходи, на придбання іпотечної нерухомості з терміном житлового (до 20 років) і нежитлового призначення (земля до 10 років) надається іпотечний кредит з роздробленими умовами кредитування. У графі «перелік документів, необхідних для надання кредитних коштів» вказано які необхідно надати документи для оцінки кредитоспроможності позичальника, проте працівники філії вказані вимоги не виконали і не витребували у фізичної особи – підприємця; - фінансову звітність (декларація про доходи ф.1;

-документи, що підтверджують інші доходи, наявність майна у власності;

-документи, що підтверджують розрахунки за комунальні послуги, квартирну плату.

Із анкетних даних позичальника, проведеним аналізом бізнесу економістом відділення № 9 ОСОБА_7 , вбачається, що аналіз бізнесу ОСОБА_4 як і його

платоспроможність проведено формально, у заяві на видачу кредиту вказано, що у нього, як у підприємця, по найму працюють 6 чоловік (проте із відповіді Управління пенсійного фонду України вбачається, що інформація по ОСОБА_4 про працевлаштування з 2004року в базі даних відсутня), проживає з дружиною та донькою в приватизованій квартирі. З метою надання кредиту економістом відділення № 9 – ОСОБА_7 сфальшовано фінансовий стан ОСОБА_4 , показники прибутку від підприємницької діяльності нічим не підтверджуються, початкова сума при визначені коефіцієнта платоспроможності указана нею - «підтверджено документально 11946 грн»).

В подальшому у «звіті про прибутки і збитки» середній дохід від реалізації виробленої продукції за 5 місяців (січень- травень 2008 року) становить близько 80000 грн. в місяць, проте вказана сума ніякими документами не підтверджена навіть самим ОСОБА_4 не заявлялася, тобто, завищені його прибутки сфальшовані працівниками банку при оформлені документів на видачу кредиту.

Зважаючи на те, що керівництво ХФ ВАТ АБ «Укргазбанк та відділення № 9, згідно наданих ксерокопій довіреностей,

не наділені повноваженнями видачі кредитів в іноземній валюті, тому розглядаючи заяву ОСОБА_4 про видачу кредиту в іноземній валюті на «споживчі потреби», у своїх висновках посилались на умови Програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит», цільове призначення якого, можливе в іноземній валюті, виключно на споживчі цілі позичальника на придбання іпотечної нерухомості.

Так ОСОБА_3 з відповідальним працівником відділення № 9 - ОСОБА_8 , сфальшували «протокол узгодження надання кредиту по заяві ОСОБА_4 » від 05 червня 2008 року (фактично заява від 04.06.2008 р.), вказавши «вид кредитної програми» - «цільове роздрібне кредитування «Іпотечний кредит».

Із юридичного висновку філії банку, позичальником взагалі вказано ОСОБА_9 , а не « ОСОБА_10 », який отримує у філії кредитні кошти згідно «цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит», для «ПРИДБАННЯ КВАРТИРИ АДРЕСА_1 , яка належить продавцю ОСОБА_11 , при цьому, у вказаних висновках зроблені зауваження про те, що в матеріалах кредитної справи відсутні копія свідоцтва про одруження позичальника, копія свідоцтва про народження неповнолітньої доньки та довідка про місце її реєстрації (до речі дружина і донька також вказані ЧУРІНИ), тому для укладення кредитного договору необхідно витребувати у позичальника письмову згоду дружини у формі нотаріально посвідченої заяви, отримати довідку про місце реєстрації неповнолітньої доньки, з продавця квартири витребувати витяг з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, оригінал технічного паспорту на квартиру, довідку про зареєстрованих у квартирі осіб і тільки після усунення вказаних недоліків, а також позитивних висновків щодо фінансового стану позичальника та його можливості виконати умови кредитного договору, можливо надати йому кредит.

У висновках викладених до протоколу узгодження надання кредиту ОСОБА_4 , юридична служба указала: «є принципові зауваження викладені в юридичному висновку копія якого додається) проте вказані зауваження юридичної служби банку виконані не були.

Тобто, юридична служба розуміючи відповідальність за надання кредиту не під цільове іпотечне призначення по «Програмі» на споживчі цілі Позичальника під іпотеку нерухомості (житлового та нежитлового призначення) в тому числі майбутньої нерухомості і землі, фактично сфальшувала ціль отримання кредиту вказавши намір позичальника придбати за кредитні кошти квартиру яка на продаж виставлена не була.

Як вбачається з висновку про можливість видачі кредиту фізичній особі – ОСОБА_4 , відділом безпеки Банку не проводилась перевірка його фінансового стану, наявність у нього майна, як передбачено умовами програми «Іпотечний кредит», тобто платоспроможність позичальника проведена формально, а у висновках вказані тільки майновий і фінансовий поручитель та ціль кредитування: - по програмі цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит».

На засіданні роздрібної кредитної комісії Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанку» члени комісії, ігноруючи зауваження юридичної служби банку про необхідність витребування додаткових документів та проведення перевірки фінансового стану позичальника, також сфальшували протокол засідання комісії вказавши, що кредит надається ОСОБА_4 згідно умов програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит» на придбання нерухомості.

Фактично надавши ОСОБА_4 кредит у іноземній валюті на споживчі цілі, ОСОБА_3 , зловживаючи службовим становищем , свідомо порушив умови і призначення програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит», тому наказом № 97 від 02.07.2008 року був звільнений з посади начальника відділення № 9 і переведений на іншу посаду.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, порушене право захищається у спосіб, передбачений законом або договором між сторонами.

Згідно умов програми цільового роздрібного кредитування «Іпотечний кредит», фізичним особам або приватним підприємцям, які отримують доходи, на придбання іпотечної нерухомості з терміном житлового (до 20 років) і нежитлового призначення (земля до 10 років) надається іпотечний кредит з роздробленими умовами кредитування. У графі «перелік документів, необхідних для надання кредитних коштів» вказано які необхідно надати документи для оцінки кредитоспроможності позичальника, проте працівники філії вказані вимоги не виконали і не витребували у фізичної особи – підприємця зазначені документи.

Крім того, перед зверненням до суду, Банк зобов`язаний був виконати цілий ряд вимог які передбачені пунктами кредитного та іпотечного договорів.

Так п. 1.5 К.Д. передбачено, що «Строк (термін) виконання зобов`язань Позичальника перед Банком, щодо повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів, можливої неустойки, комісій та інших видатків, передбачених цим Договором, вважається таким, що настав у разі настання строку/терміну, визначеного п. 1.1 цього договору (закінчення строку виплати кредиту – 12. 06.2028 р.), а також за РІШЕННЯМ БАНКУ у разі (незалежно від настання строку/терміну, на який надано кредит згідно п. 1.1 цього договору або строків/термінів часткової сплати кредиту та/або сплати процентів, встановлених цим договором) неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань згідно цього договору та зокрема зобов`язань, передбачених п. 3.3 цього договору та/або у разі прострочення (включаючи

одноразове прострочення) строків/термінів сплати процентів та/або часткового погашення кредиту згідно умов цього договору.

Тобто, у разі неналежного виконання зобов`язань позичальником перед Банком, строк закінчення виплати кредиту змінюється за рішенням Банку незалежно від строку на який надавався кредит. У вказаному рішенні Банку зазначається дата настання дострокового строку (терміну) виконання зобов`язань позичальника перед Банком щодо повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів, можливої неустойки та інших видатків, передбачених цим Договором», (таке рішення Банком не приймалось і позичальнику не направлялось).

П. 4.1 розділу 1V. Кредитного договору «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку» передбачено, що «У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником умов цього договору (в

тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один банківський день), що випливають з цього Договору, зокрема несплати процентів та/або несвоєчасного повернення кредиту або його частини та/або будь-якої іншої заборгованості, що може виникнути згідно з умовами цього договору) Банк має право на свій розсуд:

- припинити свої зобов`язання в односторонньому порядку щодо подальшого кредитування Позичальника (для кредитних договорів, згідно яких кредит надається частинами);

- розірвати цей договір в односторонньому порядку;

- внести зміни/доповнення до цього Договору в односторонньому порядку (внести зміни до умов зобов`язань своїх та/або Позичальника, включаючи зміну Позичальнику процентної ставки за користування кредитом та встановлення її на рівні 14,8% річних.

Ч. 2 зазначеного пункту передбачено, що про внесення відповідних односторонніх ЗМІН (доповнень) до цього Договору, включаючи його розірвання, Банк попереджає позичальника не менше, ніж за сім календарних днів із зазначенням, які саме зміни (включаючи розірвання цього Договору, дострокове повернення всієї суми кредиту з розрахунками) до цього Договору будуть внесені Банком в односторонньому порядку. Зміни (включаючи розірвання цього Договору, дострокове повернення суми кредиту), внесені Банком в односторонньому порядку, набиратимуть чинності в строки, визначені Банком у таких письмових змінах, що будуть надіслані Позичальнику, але в будь-якому разі такі письмові зміни набиратимуть чинності лише зі спливом семиденного терміну з дня надіслання Банком Позичальнику письмового попередження про внесення Банком в односторонньому порядку змін (включаючи розірвання цього Договору) до цього Договору, тобто в даному випадку чітко визначено обов`язок банку попередити позичальника за сім календарних днів, які саме зміни будуть внесені банком в односторонньому порядку до кредитного договору. Твердження представника Банку про розірвання К.Д., направлення повідомлення, прийняття рішення про зміну строків виплати кредиту, це не обов`язок а право Банку, спростовується ЗУ Про Іпотеку та пунктами кредитного та іпотечного договорів.

Як вбачається з першого розділу п 1.1 - предмет договору іпотеки, позичальник зобов`язаний не пізніше 12 червня 2028 року повернути кредит в сумі 46120,00 доларів США, що еквівалентно 223880,32 грн. по курсу НБУ 485,43 грн. за 100 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,8 відсотків річних, будь – якого підвищення % ставки за порушення умов користування кредитом, договором іпотеки не передбачено, копія кредитного договору для ознайомлення іпотекодавцю не надавалось, тому про право Банку в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку стало відомо тільки після отримання копій документів із суду.

-ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що «будь – яке збільшення основного зобов`язання або процентів за основним зобов`язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою».

Указана вимога закону указана в договорі іпотеки від 13.06.2008 року, в якому п. 3.3.8, розділом «іпотекодавець зобов`язаний», передбачено, що «у разі внесення до кредитного договору змін та доповнень стосовно розміру суми кредиту, розміру процентної ставки за користування кредитом, строків виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, одночасно з внесенням зміни до кредитного договору або в строк, визначений іпотеко держателем зобов`язаний укласти (іпотекодавець) з іпотеко держателем нотаріально посвідчену угоду про внесення зазначених змін до цього договору», тобто в даному випадку в договорі іпотеки чітко передбачено підписання додаткової угоди про збільшення банком кредитної процентної ставки в односторонньому порядку, навіть у разі згоди на зміну процентної кредитної ставки боржником. Разом з тим, Банком указана вимога Закону і вимога іпотечного договору виконана не була, іпотекодавця ніхто не попереджав про підвищення процентної ставки за користування кредитом, додаткової угоди не укладалось.

п. 1.1 договору іпотеки передбачено, що позичальник за користування кредитом сплачує проценти в розмірі 13.8 річних, про МОЖЛИВІСТЬ БАНКУ В ОДНОСТОРОННЬОМУ ПОРЯДКУ ПІДВИЩУВАТИ ПРОЦЕНТНУ СТАВКУ, в договорі ІПОТЕКИ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО. Фактично збільшивши процентну ставку на 1% по кредиту без попередження і укладення нотаріально посвідченої додаткової угоди, банк порушив права іпотекодавця (збільшено обсяг зобов`язань по грошовій сумі).

Тобто, в даному випадку підвищення кредитором процентної ставки по кредиту відбулось з порушенням встановленого в іпотечному договорі порядку та всупереч норм законодавства, в той час як відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 З У «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, в якій

зазначається стислий зміст порушених зобов`язань та строки їх виконання

Аналогічна вимога Закону передбачена п. 6.2 договору іпотеки у розділі «Звернення стягнення на предмет іпотеки»: «У випадку порушення іпотекодавцем, позичальником обов`язків за цим або кредитним договором іпотекодержатель надсилає їм письмове повідомлення про порушення обов`язків за цим або кредитним договором в якому зазначається стислий зміст порушених зобов*язень, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцяти денний строк та застереження про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання вимог».

Дійсно, таке повідомлення про усунення порушень формально було направлено іпотекодавцю 25.03.2009 року з попередженням про погашення заборгованості у строк до 26.03.2009 року, тобто надано одні сутки і фактично направлено одночасно з подачею позовної заяви до Фрунзенського суду про стягнення заборгованості і звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте навіть вказане повідомлення іпотекодавець не отримував, посилання представника Банку на п. 4.2 кредитного договору в якому зазначено, що доказом надіслання Банком письмового попередження про внесення змін до договору

в односторонньому порядку (включаючи розірвання цього договору), що вносяться Банком, є поштова квитанція про прийняття від Банку поштових відправлень.

Проте вказана трактовка попередження суперечить діючому закону про вручення повідомлень, про що вказав ВСУ в своєму рішенні з посиланням на вимоги Правил надання послуг поштового зв`язку в яких вказано, що «адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності – повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу»

Можливе звернення Банку до суду без направлення і отримання іпотекодавцем повідомлення про порушення умов кредитного чи іпотечного договорів, передбачене ч. 3 ст.35 ЗУ «Про іпотеку»: «у разі ПОРУШЕННЯ іпотекодавцем договору іпотеки якщо таким повідомленням ЗАТРИМКА може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (будь – яких порушень зі сторони іпотекодавця не допускалось і доказів в цій частині суду не надано), фактично звернення до суду з цих підстав у Банка відсутні тому він зобов`язаний був направити іпотекодавцю, відмінного від позичальника, письмову вимогу про усунення порушень по кредитному договору надавши місячний строк.

Крім того, розділом 1 ч. 4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право на стягнення предмета іпотеки тільки у «разі одностороннього розірвання кредитного договору ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЕМ згідно розділу «порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку» кредитного договору, іпотекодержатель, з дати розірвання кредитного договору, звертає стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому цим договором (іпотеки), тому посилання представника Банку викладених у заяві до Верховного суду на те, що розділом 1V кредитного договору передбачено право Банку, а не його обов`язок , на свій розсуд в односторонньому порядку вносити зміни, в тому числі і розірвання кредитного договору, являються надуманими, крім того спростовуються законом та пунктами кредитного та іпотечного договорів.

Тобто, без виконання вказаних вимог кредитного і іпотечного договорів, про розірвання кредитного договору, фактично у банка були відсутні підстави звернення до суду з вимогою про стягнення предмета іпотеки також як і стягнення заборгованості по кредитному договору.

Після постановленого рішення суду про стягнення заборгованості з боржника і ухвали суду від 10.09.2015 року про видачу виконавчого листа, Банк не звертався до судового виконавця про стягнення суми боргу як передбачено п. 3.2.6 кредитного договору: вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язання за цим договором, забезпеченого іпотекою, а якщо вимога банку не буде задоволена, звернути стягнення на предмет іпотеки», проте як вбачається з копії виконавчого листа, останній було видано тільки 12.06.2017 року, а адреса мешкання ОСОБА_4 у виконавчому листі вказана надумана: АДРЕСА_3 , а не по фактичному місцю проживання - у приватизованій квартирі по АДРЕСА_4 загальною площею 56.1 м-2, вартістю 400000 крб., передано для виконання державному виконавцю тільки 19.06.2017 року - останній день пред`явлення до виконання. Указані дії представника Банку суд розцінює як бажання спочатку отримати рішення суду по квартирі, при задоволені позову, після чого надати виконавчий лист для виконання до виконавчої служби одночасно з виконавчим листом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, 11.09.2008 року ОСОБА_4 в АТ «Індустріально – Експортний Банк» отримав кредит в розмірі 64000,00 доларів США по договору іпотеки житлового будинку загальною площею 286,20 кв. м. та 2-х земельних ділянок загальною площею 0,1593 га, в сщ. Санжари Харківського району, придбаного ним 11.09.2008 року.

Таким чином, аналізуючи дії працівників відділення № 9 (в позові вказано № 4) Харківської філії Укргазбанку та працівників самої філії слід зазначити, що володіючи інформацією про неплатоспроможність ОСОБА_4 , для видачі йому кредиту сфальшували його доходи, в подальшому сфальшували висновки спеціалістів і комісії Банку, вказуючи на те, що кредит в іноземній валюті надається по програмі «Іпотечний кредит» для придбання нерухомості», в тому числі квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 наданої нею в іпотеку. Вказані їх дії свідчать про те що мети про повернення кредиту у них не було, а метою було відібрання іпотечної квартири.

Згідно ст. 229 ЦКУ, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Під час укладання договору іпотекодавець знаходився під впливом помилки, щодо обставин які мають істотне значення, якщо би іпотекодавцю під час укладення договору було би зрозуміло, що ризик коливання курса гривні відносно долара США несе він, то він ніколи б не уклав договір іпотеки. Виникненню помилки сприяла, так звана недомовленість, а саме відсутність в договорі іпотеки пунктів, з яких виходило би, що ризик змінення курсу несе іпотекодавець (на день видачі кредиту курс 4,8497, на день стягнення боргу по курсу – 10,6721), таке коливання курсу національної валюти відносно долара США має істотне значення тому що видатки іпотекодавця на виконання обовязків позичальника значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час укладення договору, тобто, в даному випадку виконання договору на первісно погоджених умовах свідчить про порушення одного з принципів цивільно – правових відносин, закріплених в ст. 6 ЦК України – принципу справедливості.

За приписом ч. 1 ст. 236 ЦК України, якщо правочин визнаний судом недійсним, він є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки в процесі розгляду справи з боку працівників Харківської філії «Укргазбанк» обґрунтовано доведено порушення ними чинного законодавства, невиконання пунктів кредитного і іпотечного договорів, фальшування доходів позичальника, фальшування висновків спеціалістів і комісії філії Банку, вказуючи на те, що кредит в іноземній валюті надається по програмі «Іпотечний кредит» для придбання нерухомості», порушення умов програми «Іпотечний кредит» при видачі кредиту в іноземній валюті, порушення принципу справедливості а також змінення зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, всі їх дії вказують на необхідність визнання договору поруки недійсним.

Крім того, «Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖКУ громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одначасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.» Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду». За змістом зазначених норм, особам яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбано не за рахунок кредиту.

Спірна кватира була надана ОСОБА_12 як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС де знаходилася місяць у тридцяти кілометровій зоні, в результаті чого стала інвалідом другої групи.

Керуючись ст. 4, 12, 19, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про Іпотеку», суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 –відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Московське відділення відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання недійсним договору іпотеки –задовольнити .

Визнати недійсним договір іпотеки № 27/08-9 від 13.06.2008 року між Харківською філією ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі начальника Харківської філії ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» Полушкіним Дмитром Олександровичем , що діяв на підставі довіреності від 01.04.2008 року , посвідченої ПН ХМНО Чуєвою О.Д. з одного боку та ОСОБА_5 ,що діяв від імені ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Виключити з державного реєстру іпотек та Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію договору № 27/08-9 від 13.06.2008 року і про заборону відчуження нерухомого майна за цим договором .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Майстренко