Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №627/1135/26 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1135/26

01.10.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 рокус-ще Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Головного управління ДПС у Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, директора ПСП «БУРАН», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу №437/20-40-24-11-06 про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2026 року, складеного головним державним інспектором ГУ ДПС у Харківській області Мірошниченко Л.А., керівником приватного сільськогосподарського підприємства «БУРАН» ОСОБА_1 не перераховано утриманого податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 5494,10 грн, в тому числі за лютий 2023 року в сумі 44144,10 грн, за грудень 2025 року в сумі 1080 грн, чим було порушено п.п.54.3.5 п. 54.3 ст.54, пп.168.1.2 пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. 176.2 «а» п.176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-2 КУпАП.

Від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 30 вересня 2026 року до суду подані заперечення щодо складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення від 14.09.2026, просила провадження у справі закрити, оскільки вважає, що висновки, викладені у протоколі, не підтверджені належними доказами, які б свідчили про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-2 КУпАП. Зазначила, що акт перевірки не може слугувати доказом винуватості, оскільки не є юридичною формою рішення податкового органу та сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків. Вважає, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу за ст.163-2 КУпАП є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акт перевірки. Оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 , правопорушення за ч.1 ст. 163-2 КУпАП не носять характеру триваючого, на даний час закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності згідно ч.1 ст. 38 КУпАП, а тому просить провадження закрити.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у поданих запереченнях вказала справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-2 КУпАП розглянути без її участі з урахуванням поданих заперечень.

Відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-2 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Згідно з ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 163-2 КУпАП передбачає відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2026 року та акту про результати планової виїзної перевірки від 14.09.2026, №33283/20-40-07-01-05/34236803 вбачається, що вказане адміністративне правопорушення не є триваючим, оскільки ОСОБА_1 інкримінується правопорушення за неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), а саме неперерахування податку на доходи фізичних осіб за лютий 2023 року в сумі 44144,10 грн, за грудень 2025 року в сумі 1080,00 грн у встановлений законодавством термін.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 та від 11.12.2018 у справі № 242/924/17.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що строк притягнення до адміністративної відповідальності починає рахуватися саме з лютого 2023 року відповідно.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Норми статті 284 КУпАП містять вичерпний перелік постанов, які суд виносить за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Отже, зазначеними положеннями КУпАП передбачено, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії, що унеможливлює здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Даний адміністративний матеріал надійшов на розгляд до Краснокутського районного суду Харківської області 22.09.2026 року, та на момент розгляду судом (01.10.2026 року) строки накладення адміністративного стягнення вже сплинули. Правопорушення не є триваючим.

Суд також, враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що закріплення строків давності слугує задля забезпечення юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.

Під час закриття провадження по справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, з якого вбачається, що у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

З урахування того, що закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності, суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 38, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284, 285, 287, 289, 294 КУпАП, суддя -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП- закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. А. Каліберда