Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №496/606/21 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/606/21

Провадження № 2/496/878/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю: секретаря – Агаджанян Д.Х.,

законного представника малолітнього ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в режимі відеоконференції;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом правонаступника позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі законного представника – матері ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кушпіль Ангеліна Вікторівна про визнання договору дарування удаваним та визнання його договором купівлі-продажу, визнання земельної ділянки та збудованого але не прийнятого в експлуатацію житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання за позивачем право власності на частку земельної ділянки та на частку збудованого але не прийнятого в експлуатацію житлового будинку,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив та просить визнати договір дарування земельної ділянки площею 0,0262 га, кадастровий номер 5121084200:02:003:1015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кушніль А. В., удаваним правочином та визнати його договором купівлі-продажу.

Крім того, позивач просить визнати зазначену земельну ділянку та збудований на ній, але не прийнятий в експлуатацію житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя та визнати за позивачами право власності на 1/2 частину земельної ділянки і 1/2 частину відповідного об`єкта незавершеного будівництва.

В обґрунтування позову зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 грудня 2007 року. За твердженням позивача, під час шлюбу подружжя за спільно зароблені кошти в сумі 6 000 доларів США фактично придбало спірну земельну ділянку, однак її набуття було оформлено на ім`я відповідача договором дарування.

Позивач вважає, що договір дарування є удаваним, оскільки фактично між сторонами відповідного правочину мав місце договір купівлі-продажу, а оформлення відчуження земельної ділянки як дарування за відповідачкою – ОСОБА_4 , було здійснено з метою приховання її придбання за спільні кошти подружжя.

Відповідач ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кушпіль Ангеліна Вікторівна у судові засідання не з`явились, викликались до суду належним чином.

Ухвалами суду від 19 лютого 2021 р., було здійснено забезпечення позову та накладено арешт на спірне майно, з метою заборони здійснення відносно нього юридично значимих дій по відчуженню, відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання.

31 березня 2021 р., під час підготовчих дій у справі, ОСОБА_4 подала до суду відзив, в якому заперечувала проти позову, зазначивши, що земельна ділянка отримана нею за договором дарування а не купівлі-продажу, а будинок вона побудувала з свої кошти, які отримані від продажу 4/5 частки належного їй жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також за кошти заробітної плати. Також зазначила, що позивач має перед нею заборгованість по аліментам 44 194, 50 грн.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 р. було витребувано у приватного нотаріуса належним чином завірені спірні договори дарування .

Ухвалою суду від 30 червня 2021 р. було задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі комплексну будівельно –технічну експертизу, про вирішення питань готовності спірного будинку та вартості будівництва.

Суд тричі призначав по справі експертизу, але вона не була виконана з огляду на те, що не були виконанні вимоги експертів про надання додаткових матеріалів і своєчасної сплати вартості експертизи.

У зв`язку зі смертю первісного позивача, до справи було залучено його спадкоємців - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі законного представника – матері ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – сина.

Заслухавши ОСОБА_2 - законного представника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оцінивши доводи сторін та надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Щодо вимоги про визнання договору дарування удаваним

Відповідно до частини першої статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За договором дарування одна сторона передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність, тоді як за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, істотною відмінністю правової природи цих договорів у контексті цього спору є безоплатність дарування та оплатність купівлі-продажу.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, однак фактично встановлюють між собою інші правовідносини. У такому випадку існують два правочини: зовнішньо оформлений удаваний правочин та правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що особа, яка заявляє про удаваність правочину, повинна довести: факт укладення правочину, який вважає удаваним; спрямованість волі сторін на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж передбачені формально укладеним правочином; а також виникнення між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені оформленим правочином.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести, що воля обох сторін договору дарування була спрямована не на безоплатне відчуження земельної ділянки, а на її оплатний продаж, тобто що сторони договору дарування насправді досягли домовленості щодо правовідносин купівлі-продажу та виконували саме такий правочин.

Саме твердження позивача про те, що за земельну ділянку було сплачено 6 000 доларів США спільних коштів подружжя, не є достатнім доказом існування прихованого договору купівлі-продажу.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів передачі дарувальнику грошових коштів саме як плати за спірну земельну ділянку, узгодження сторонами ціни її продажу, здійснення розрахунку за неї чи інших обставин, які у своїй сукупності давали б підстави встановити оплатний характер відчуження земельної ділянки.

Так само позивачем не доведено, що дарувальник, укладаючи нотаріально посвідчений договір дарування, фактично мав волю саме на продаж земельної ділянки та отримання за неї грошових коштів, а відповідач — на її придбання за плату.

Суд ураховує, що Верховний Суд допускає встановлення удаваності правочину не тільки прямими, а й непрямими доказами. До оцінки можуть входити, зокрема, рух коштів, попередні дії сторін щодо продажу майна, відсутність родинних чи інших зв`язків між ними, мотиви дарування та інші обставини, які дозволяють встановити справжню спрямованість їх волі. Водночас такі обставини повинні оцінюватися у сукупності, а не підміняти доказування самого прихованого правочину припущеннями.

Тому посилання позивача на те, що сторони договору дарування не перебували у родинних відносинах, саме по собі не доводить, що між ними існували відносини купівлі-продажу.

Відсутність родинних відносин може враховуватися судом поряд з іншими доказами при встановленні мотивів дарування, однак із самого факту відсутності спорідненості логічно не випливає висновок про передачу майна за плату.

Так само обставина подальшого будівництва подружжям житлового будинку на земельній ділянці характеризує використання земельної ділянки після набуття відповідачем права власності, однак сама по собі не підтверджує оплатності попереднього правочину, за яким відповідач набула земельну ділянку.

Суд також ураховує, що за правилами доказування обставини, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, наведені позивачем обставини можуть свідчити про його незгоду з правовим режимом земельної ділянки після припинення шлюбу, однак не доводять існування між сторонами договору дарування іншого — прихованого — договору купівлі-продажу.

Суд не встановив достатньої сукупності доказів того, що під час нотаріального оформлення договору дарування його сторони навмисно виразили волю, яка не відповідала їхній справжній внутрішній волі, та мали спільний намір приховати фактично вчинений ними договір купівлі-продажу.

За таких обставин передбачених статтею 235 ЦК України підстав для кваліфікації договору дарування як удаваного правочину та застосування до правовідносин сторін положень про купівлю-продаж судом не встановлено.

Щодо правового режиму земельної ділянки

Відмова у встановленні удаваності договору означає, що правова підстава набуття відповідачем земельної ділянки залишається тією, яка визначена відповідним нотаріально посвідченим правочином, — дарування.

Тому сама обставина укладення договору в період перебування відповідача у шлюбі не є достатньою для поширення на земельну ділянку режиму спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на те, що позивач пов`язує вимогу про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю саме з твердженням про її фактичне придбання за спільні кошти подружжя та удаваність договору дарування, а ці обставини належними і достатніми доказами не підтверджені, підстав для задоволення вимог про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на 1/2 її частину немає.

Щодо об`єкта незавершеного будівництва

Сам факт здійснення будівельних робіт під час шлюбу не є безумовною та достатньою підставою для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину конкретного об`єкта незавершеного будівництва.

Позивач повинен довести не лише факт здійснення будівництва у період шлюбу, а й обставини, які дозволяють індивідуалізувати об`єкт, визначити його фактичний стан та правовий режим, джерело фінансування будівництва і обсяг майнових прав кожного з подружжя.

Надані позивачем докази не дають можливості встановити зазначені обставини в сукупності, у зв`язку із чим підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва суд не встановив.

Загальний висновок

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на основі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження; жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані сторонами докази як окремо, так і в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту вчинення сторонами договору дарування іншого правочину — договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема не доведено оплатності її відчуження та спільної спрямованості волі сторін на виникнення саме правовідносин купівлі-продажу.

Верховний Суд виходить із того, що при застосуванні статті 235 ЦК України суд має встановити саме той правочин, який сторони дійсно мали на увазі; недостатньо лише поставити під сумнів мотив укладення формально оформленого договору.

Отже, вимога про визнання договору дарування удаваним та визнання його договором купівлі-продажу задоволенню не підлягає.

Відповідно відсутні й правові підстави для задоволення похідних від неї вимог щодо визнання спірної земельної ділянки об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачем права власності на 1/2 її частину.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265 ЦПК України, статтями 203, 235, 655, 717 ЦК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову правонаступника позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі законного представника – матері ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кушпіль Ангеліна Вікторівна про визнання договору дарування ВТЕ № 691714, ВТЕ 691715, серія та номер: 215, земельної ділянки площею 0,0262 га. (кадастровий номер 5121084200:02:003:1015), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнання його договором купівлі-продажу, визнання земельної ділянки земельної ділянки площею 0,0262 га. (кадастровий номер 5121084200:02:003:1015), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та збудованого але не прийнятого в експлуатацію житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання за позивачем право власності на частку земельної ділянки та на частку збудованого але не прийнятого в експлуатацію житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0262 га. (кадастровий номер 5121084200:02:003:1015), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.10.2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду.

Суддя В.М. Буран