Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №289/1362/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/1362/26 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Номер провадження №33/4805/1343/26

Категорія Доповідач Чеботаренко О. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Чеботаренко О.Л., за участі секретаря судового засідання Романенко Т., захисника Слівінського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 , - адвоката Слівінського Вадима Олександровича на постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 24.06.2026 о 09 годині 44 хвилин на 1 км + 100 м автодороги Негребівка -Гута Забілоцька керував транспортним засобом «RENAULT F», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.4, 2.9 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-12 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Слівінський В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що факту керування транспортним засобом о 09 год 43 хв не зафіксовано. Протокол про адміністративне правопорушення не складався на місці події. Крім того, протокол не містить у своєму додатку: роздруківки результату дослідження із застосуванням приладу Alcotest Drager 6820. Зазначає, що всі докази, які містяться в матеріалах справи не є належними та допустимими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» і які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 ..

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку адвоката Слівінського В.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч.1 стт.122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п.2.4 та п. 2.9а ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №701437 від 24.06.2026 та ЕПР1 №701448 від 24.06.2026 року вбачається, що 24.06.2026 о 09 годині 44 хвилин на 1 км + 100 м автодороги Негребівка - Гута Забілоцька, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT F», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння та не виконав вимогу поліцейського про зупинку. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Аlkotest Drager 6820 (тест №782). Результат огляду позитивний 1,16 % проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с.2).

За змістом вимог п.2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також відповідно до п.2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП передбачена за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу; за ч. 1 ст. 130 КУпАП - за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.4 та п.2.9а Правил дорожнього руху України, крім вищевказаних протоколів про адміністративне правопорушення, підтверджується:

чеком з алкотестера «Alсotest 6820» №ARFK-0001 від 24.06.2026 згідно якого результат огляду о 09.56 г становить 1,16 проміле (а.с.3);

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд проведений за допомогою приладу Драгер 6820. Результат огляду - 1,16 проміле (а.с.5);

копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №954972 від 24.06.2026

відеозаписами, наявними в матеріалах справи, з яких вбачається, що зупинка водія була зумовлена порушенням ПДР, а саме не ввімкнений покажчик повороту (09:41:16), в ході спілкування були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд (09:45:49). ОСОБА_1 погоджується пройти огляд, та зазначає «Якщо потрібно – так» (09:45:53), проте через декілька хвилин залишає місце події. Працівники поліції розпочали переслідування водія з увімкненими проблисковими синім та червоним маячком, що зобов`язує водіїв зупинитися біля правого краю проїзної частини (на узбіччі). Згідно з відеозапису, водій то зупинявся, то продовжував рух, висловлювався нецензурною лайкою, мав агресивну поведінку та не висловлював чітко своєї думки щодо проведення огляду. Під час зупинки о 09:53:15, працівники поліції повідомили про можливість використання газового балончика ,зважаючи на агресивну поведінку ОСОБА_1 , після чого останній заспокоївся та виявив бажання пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» (09:56:05). Результат огляду склав 1,16 проміле . Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколів , однак водій повідомив, що відмовляється ознайомлюватись з даними протоколами та отримувати копії (10:05:20).

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

З приводу апеляційних доводів про відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами,

Щодо доводів захисника, про відсутність фіксації керування транспортним засобом саме о 09 год 43 хв, апеляційний суд зазначає наступне.

Керування ОСОБА_1 транспортним засобом було зафіксовано відеозаписом о 09.41 г 24.06.2026 року. Після вказаного часу до моменту проведення огляду на стан сп`яніння 09.56 г ОСОБА_1 двічі залишав місце, де був вперше зупинений поліцейськими.

В ході тривалого спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт нещодавнього керування транспортним засобом та не виказував свою непричетність до керування автомобілем. Тому зазначення у протоколі неточного часу , в проміжок між намаганнями ОСОБА_1 залишити місце зупинки , жодним чином не впливає на факт керування останнім транспортним засобом з 09.41 г по момент проведення огляду на стан сп`яніння. Так, як видно із відеозаписів, працівники поліції після зупинки підходять до транспортного засобу, який зупинявся 24.06.2026 о 09 год. 44 хв. ще з ввімкнутим двигуном та з водійського місця вийшов ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який узгоджується із наданими відеозаписами, а доводи скаржника у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується також даними постанови серії БАД №954972 від 24.06.2026 про притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП, за керування транспортним засобом поза населеним пунктом, без увімкнених денних ходових вогні, а також при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку. Доказів оскарження вказаної постанови апеляційному суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає безсумнівним та доведеним достатніми доказами факт виконання 24.06.2026 функцій водія та керування ОСОБА_1 транспортним засобом «RENAULT F», державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника на те, що уповноваженими особами проігноровані вимоги глави 19 КУпАП і протокол не складався у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого убачається, що працівник поліції повідомив про те, що відносно ОСОБА_1 будуть складенні адміністративні матеріали , запитує чи буде ознайомлюватися останній з протоколом про адміністративне правопорушення та отримувати копії, на що ОСОБА_1 повідомляє, що не бажає отримувати .

При цьому , суд зауважує, що відеофіксація , відповідно до ст.266 КУпАП, обов`язкова при проведенні процедури огляду особи на стан сп`яніння , а не при складанні будь-яких інших документів.

Протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Під час огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння та оформлення щодо нього адміністративних матеріалів працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, статей 256, 266 КУпАП, які могли б бути підставою для визнання огляду недійсним, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.

Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.4, 2.9 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-12 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнення його до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Слівінського Вадима Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: О.Л.Чеботаренко