Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №741/1598/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 3-зв/741/16/26

Єдиний унікальний номер 741/1598/26

ПОСТАНОВА

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши в судовому засіданні заяву судді Ляшка Р.С. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

30 вересня 2026 року у провадження судді Носівського районного суду Чернігівської області Ляшка Руслана Сергійовича надійшла справа про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 №741/1598/26 (номер провадження 3/741/527/26).

30 вересня 2026 року суддя Ляшко Р.С. подав заяву про самовідвід судді, яка мотивована винятково тим, що ОСОБА_1 входила до списку присяжних Носівського районного суду Чернігівської області, що, на думку судді, відповідно до ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, ст. 15 Кодексу суддівської етики, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є підставою для самовідводу від розгляду справи.

Інших, більш переконливих доводів, для заявленого відводу суддею не наведено.

Вивчивши заяву про самовідвід, суд дійшов такого висновку.

Так, згідно з вимогами ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями КУпАП питання відводів або самовідводів судді у справі про адміністративне правопорушення не врегульоване.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на віднесення справ про адміністративні правопорушення до кримінальної сфери судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме норми КПК України.

Водночас відповідно до положень статті 75 КПК України підставою для відводу судді є, зокрема, наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. При цьому наявність такої підстави повинна бути пов`язана з конкретними обставинами, які об`єктивно можуть поставити під сумнів безсторонність судді при розгляді конкретного провадження.

Сам по собі факт включення упродовж 2020-2025 років ОСОБА_1 до списку присяжних Носівського районного суду Чернігівської області за обставин, коли ОСОБА_1 :

- не була присяжною у справі, яку розглядав суддя Ляшко Р.С.;

- не брала участі разом із ним у конкретному судовому розгляді;

- не перебувала з ним у безпосередніх службових чи особистих позапроцесуальних взаємовідносинах;

- не є його родичкою або близькою особою;

- не має щодо нього чи він щодо неї будь-якої особистої заінтересованості;

- не була свідком, потерпілою, представником тощо в іншому провадженні, пов`язаному з ним

не свідчить про наявність між нею та суддею Ляшком Р.С. особистих, службових, родинних чи інших відносин, які могли б вплинути на об`єктивність або безсторонність судді під час розгляду справи.

Зі змісту заяви про самовідвід не вбачається, що ОСОБА_1 брала участь як присяжний у конкретному цивільному чи іншому провадженні, яке розглядав суддя Ляшко Р.С., що між ними виникали конфліктні ситуації, існували позапроцесуальні взаємовідносини, особиста заінтересованість або інші обставини, які могли б вплинути на ставлення судді до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином, наведена суддею обставина фактично зводиться лише до колишнього перебування ОСОБА_1 у списку присяжних відповідного суду, що саме по собі не створює об`єктивно обґрунтованих підстав для висновку про можливу упередженість судді.

При цьому, положення статті 15 Кодексу суддівської етики щодо права судді заявити самовідвід у разі виникнення сумнівів у його неупередженості не можуть розглядатися окремо від вимоги про наявність відповідних об`єктивних підстав. Вказаною статтею також передбачено, що суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Посилання на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також не змінює наведеного висновку, оскільки гарантія розгляду справи незалежним та безстороннім судом передбачає необхідність оцінки конкретних обставин, які можуть породжувати обґрунтований сумнів у безсторонності судді.

Суд враховує, що сама по собі суб`єктивна оцінка суддею можливості виникнення сумнівів у його неупередженості не є достатньою для задоволення заяви про самовідвід за відсутності об`єктивних обставин, які підтверджують існування такого сумніву.

Отже, заява судді Ляшка Р.С. про самовідвід не містить належного обґрунтування наявності передбачених законом обставин, які унеможливлюють його участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви про самовідвід відсутні.

Керуючись ст. 2 КУпАП, ст. 75 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви судді Ляшка Р.С. про самовідвід від розгляду справи № 741/1598/26 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Анатолій КРУПИНА