Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №587/1086/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1086/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мазурова К. Д. звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка з 2004 року по 2024 рік фактично проживала в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому проживала позивачка, згідно з погосподарською книгою Басівської сільської ради №04 за 1986-1990 рахується за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка до смерті та на день смерті була зареєстрована за адресою знаходження вищевказаного будинку одна, інших зареєстрованих осіб за цією адресою не було. За весь період проживання у вищевказаному будинку жодної інформації або відомостей про рідних, знайомих, можливих спадкоємців позивачці не відомо, прохання звільнити житловий будинок не надходило. Позивачка за період проживання в житловому будинку постійно доглядала за ним, утримувала в належному стані, добросовісно, відкрито та безперервно володіла будинком, утримувала в належному стані двір, прилеглу територію, обробляла земельну ділянку. Тому позивачка вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, просив рішення прийняти на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався, оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що є знайомою позивачки, раніше проживали на одній вулиці з батьками її чоловіка. Позивачка з сім`єю проживали з батьками чоловіка приблизно до 2000 року. Знає, що у с. Басівка вони придбали будинок, але в ньому не проживали, лише намагалися його відремонтувати. Оскільки не мирилися з батьками, тому звернулися до сільської ради щодо надання житла. Їм надали будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому раніше проживала бабуся ОСОБА_4 . Колись вона проживала по сусідству з цією бабусею. Позивачка разом із сім`єю переїхала до цього будинку десь у 2004 чи 2005 році. Вони не були власниками цього будинку, однак здійснювали його ремонт. У цьому будинку вона ніколи не була. На цей час позивачка евакуювалась із села.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що є пенсіонер та сватом позивачки. У 1994 році його сім`я переїхала до с. Басівка, де він працював вчителем, діти позивачки ходили в цю школу з с. Локня. З позивачкою вони були заочно знайомі через дітей. Коли вже ближче познайомилися, то дізналися адресу проживання позивачки АДРЕСА_1 . Діти одружилися приблизно у 2015 році, до цього десь у 2013-2014 роках вони декілька разів приїжджали до них у гості. Коли саме позивачка заселилися до цього будинку, йому невідомо. Виїхали із села вони приблизно у 2024 або 2025 році. Коли він був в цьому будинку, то газового опалення там не було, лише пічне опалення (груба), централізованого водопостачання також не було.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з погосподарською книгою Басівської сільської ради № 04 за 1986-1990 роки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_2 . Рік побудови будинку 1964 (а.с. 9).

Також, судом досліджено матеріали інвентарної справи А000094348 на домоволодіння по АДРЕСА_1 та встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого Басівською сількою радою від 15 травня 1989 року, ОСОБА_2 належав житловий будинок за вказаною адресою. Будинок складався із житлового будинку – «А», сараю «Б», навісу «Г», №1-3 «огорожі» (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 22-24), до смерті та на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За вищевказаною адресою з нею не було зареєстрованих осіб. Заповіт від імені ОСОБА_2 виконкомом Юнаківською сільської ради не посвідчувався (а.с. 11-12).

За даними Спадкового реєстру відомості щодо наявності спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні, що підтверджується інформацією Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сумського обласного державного нотаріального архіву від 07 квітня 2026 року та Сумської районної державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20 травня 2026 року (а.с. 20, 33).

Позивачка користувалась і доглядала за домогосподарством та обробляла земельну за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року по 2024 рік, що підтверджується довідкою № 230 від 02 березня 2026 року Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 8).

Згідно з довідкою Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області № 229 від 02 березня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб немає (а.с. 10).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Але не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Тобто йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), але не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Верховного Суду у цій справі наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених вище висновків, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22), від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 462/2756/18 (провадження № 61-15779св20).

Отже, установлені судом обставини свідчать про те, що позивачка фактично володіє житловим будинком без будь-якого правового титулу більше десяти років.

Володіння позивачкою житловим будинком з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є відкритим і безперервним.

Також судом не встановлено обставин, які свідчать про недобросовісне заволодіння ОСОБА_1 спірним нерухомим майном.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачкою права власності за набувальною давністю на спірний житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 4, 200 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 319, 364, 356, 367 суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. Г. Вортоломей