Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №587/5877/25 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/5877/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 168167 від 20.01.2025 у розмірі 11 071,02 грн. та судові витрати по справі. Обґрунтовує тим, що 20.01.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №168167, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 6667,00грн, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Кредитор свої обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав кредит шляхом безготівкового перерахування коштів, а відповідачка порушила умови договору та у встановлені строки кошти не повернула.

16.04.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 168167 від 20.01.2025.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 11 671,02 грн, яка складається з: 6 667,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 903,02 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії; 600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач не ставить вимогу щодо стягнення штрафних санкцій з відповідачки і просить стягнути із відповідача заборгованість у сумі 11071,02грн.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 31.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи в суді належним чином повідомлений, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Причини неявки в судове засідання не повідомила, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подала..

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 20.01.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідач уклали договір про споживчий кредит №168167 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами Договору кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 6667,00 грн., строк кредитування 84 дні, безготівковим шляхом в наступному порядку: у розмірі 5000.25 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1666.75 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Процентна ставка фіксована, 390,00 % річних. Комісія за надання кредиту складає 1 666,75 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення кредитного договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 12242.77 грн.

Кредитний договір укладений в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця https://finx.com.ua, та підписаний ідентифікатором fce6771d 20.01.2025 о 14:56:24. (матеріали в електронному вигляді)

Крім того, відповідачкою електронними підписами підписано Заяву на видачу кредиту, Графік платежів за кредитним договором та Паспорт споживчого кредиту з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування, які є Додатками до договору про споживчий кредит № 168167 від 20.01.2025.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, кредитний договір між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем був укладений в електронній формі у відповідності до вимог Закону.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором виконав, надав позичальнику у користування грошові кошти, шляхом їх перерахування на вказану у Договорі банківську карту.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується долученою до матеріалів справи інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та випискою по рахунку, згідно яких на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 20.01.2025 року було зараховано кошти в сумі 5000,25 грн, а також вбачається рух коштів по рахунку, тобто відповідач користувався наданими кредитними коштами на власні потреби.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами виконання кредитором свого обов`язку щодо передачі грошових коштів позичальнику на виконання умов договору кредитування, а також, у подальшому, підтвердженням прострочення виконання обов`язків з боку позичальника щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.

А тому, суд вважає виписку за картковим рахунком позичальника/відповідача належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує як отримання останнім кредитних коштів, так і користування ними.

Вказане свідчить про те, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти згідно умов Договору.

Будь-яких доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Договором, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка згідно наданого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» розрахунку (картка обліку виконання договору) за кредитним договором №168167 від 20.01.2025 року складає 11671.02 грн, з яких: 6667,00 грн - борг за тілом кредиту, 3903,02 грн заборгованість за процентами, 501,00 грн заборгованість за комісією, 600,00 грн заборгованість за штрафними санкціями, що не спростовано відповідачем.

Зазначена сума заборгованості підтверджується також випискою з особового рахунку клієнта за Кредитним договором №168167 від 20.01.2025, складена ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». (матеріали в електронному вигляді)

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

16.04.2025 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) і ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) укладено договір факторингу №16042025, згідно умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило позивачу, як новому кредитору, права вимоги, строк платежу за якими настав або виникнуть у майбутньому до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрах прав вимоги (додаток №1), зокрема й до відповідача за кредитним договором №168167 від 20.01.2025 року.

На підтвердження правомірності переходу Права вимоги позивачем долучено: Договір факторингу №16042025 від 16.04.2025 року; Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 до Договору Факторингу № 1604025 від 16.04.2025 року; Витяг з Додатку №1 до Договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року Реєстр прав вимог №4 від 03.07.2025; копія платіжної інструкції №506 від 09.07.2025 року про оплату за відступлення Прав вимог згідно договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 року.

Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як новий кредитор, правомірно набуло Право вимоги до боржника за кредитним договором №168167 від 20.01.2025 року на загальну суму заборгованості 11671,02 грн.

Позивач, користуючись своїм диспозитивним правом, вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій не заявляє.

Судом ураховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надала суду у встановленому порядку заяву з запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов, доказів щодо обставин, які ураховуються при визначенні розміру суми заборгованості, у зв`язку з чим несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням цих процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем умов кредитного договору у визначені договором строки, проте не погоджується із нарахованою позивачем сумою заборгованості з наступних підстав.

Відповідно до п.2.4. кредитного договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит №168167 від 20.01.2025 року розмір заборгованості комісії за обслуговування кредиту складає 501 грн.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п.1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги товариства.

Позикодавцем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення заборгованості по комісії є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23, у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 754/644/21.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 501,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10570,02 грн., з яких: 6667,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3903,02 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №33892 від 26.12.2025 року про сплату позивачем судового збору у сумі 2 422,40 грн. (а.с.6)

Зважаючи на положення ч.1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2 312,67 грн. (10570,02 грн х 100 / 11071,02 грн = 95,47%; 2 422,40 грн. х 95,47% = 2 312,67), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року з Додатком №1 «Протокол погодження вартості послуг»; Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 10/09/25-02 від 10.09.2025; Додаткову Угоду № 25770894296 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025; Довіреність від 10.09.2025 року; Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи, що позовні вимоги до ОСОБА_1 судом задоволено частково, сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягала б стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволених вимог становить 6682,90 грн. (7000 х 95,47 %).

Суд зважує на ту обставину, що відповідачем не було подано заперечень чи клопотань про зменшення пред`явлених стороною позивача до стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п.4 ч. 3 ст. 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч. 3 ст. 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, суд дійшов висновку про неспівмірність розрахованої суми судових витрат у розмірі 6682,90 грн, а тому сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором №168167 від 20.01.2025 року у розмірі 10 570 (десять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 02 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 312 (дві тисячі триста дванадцять) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.09.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко