Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №591/12231/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/12231/25

Провадження № 1-кп/591/797/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025205520001182 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ), гр-на України, не працюючого, одруженого, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

12 жовтня 2025 року близько 18.00 год. ОСОБА_5 , знаходячись в районі буд. 40 по вул. Охтирській в м. Суми, під час конфлікту, на ґрунті неприязних стосунків, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс удар рукою в голову потерпілого ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді в проекції виличної кістки зліва садно, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, зазначивши про те, що дійсно за наведених в обвинуваченні обставин між ним та ОСОБА_6 стався словесний конфлікт в згаданому місці, під час якого обвинуваченого почала ображати дружина потерпілого, а потім і він, які спровокували його. Зазначив також і про те, що між ним та родиною ОСОБА_6 тривалий час існують неприязні, конфліктні стосунки, а при згаданих вище обставинах він не бив потерпілого, а лише штовхнув його в груди.

Водночас, надані обвинуваченим покази спростовуються іншими доказами в справі, переконливих підстав для недовіри яким, чи щодо недопустимості та неналежності яких суду наведено не було.

Так, допитаний потерпілий ОСОБА_6 підтвердив заподіяння йому обвинуваченим тілесних ушкоджень саме при згаданих в обвинуваченні обставинах.

При цьому, його покази є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами в справі, зокрема, з показами свідка ОСОБА_7 , яка підтвердила заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому саме за наведених вище обставин.

Незначні неточності чи суперечності між показами не впливають на їх достовірність, а такі суперечливості суд відносить на давність зазначених вище подій, вік учасників, суб`єктивне сприйняття кожним з ним конфлікту, а також з огляду на те, що в цілому вони підтверджують обвинувачення та узгоджуються з іншими доказами.

Крім цього, як потерпілий так і свідок показали, що саме обвинувачений заподіяв тілесних ушкоджень потерпілому, після чого невідкладно ними було здійснено повідомлення в поліцію та відбулась фіксація отриманих ушкоджень, що підтверджується заявою та актом судово-медичного обстеження (т. 1 а.с. 60, 61), що доводить фіксацію тілесних ушкоджень заподіяних потерпілому безпосередньо після описаних в обвинуваченні подій.

До того ж, покази потерпілого та свідка ОСОБА_7 підтверджуються іншими доказами в справі, зокрема, протоколами слідчих експериментів за їх участю (т. 1 а.с. 63, 69) та за участю ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 75), під час яких вони продемонстрували механізм спричинення обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень саме за наведених вище обставин, що узгоджується з актом та висновками судово-медичних експертиз, якими підтверджено характер, ступінь тяжкості, локалізація та механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 саме в спосіб продемонстрований ним та вказаними особами, тобто який зазначений в обвинуваченні (т. 1 а.с. 61, 62, 68, 74, 80).

Крім цього, інформація, яка закріплена в зазначених доказах підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з камер спостереження, наданим в порядку ст. 93 КПК України ОСОБА_8 та протоколом його огляду (т. 1 а.с. 81-89), в яких зафіксований словесний конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, про який йде мова в обвинуваченні. Зокрема, на відео зафіксовано гучний голос обвинуваченого, який одразу при наближенні до потерпілого (який не представляв загрози для обвинуваченого) наносить йому удар рукою вочевидь в область голови (а не в груди, як зазначав ОСОБА_5 ,).

При цьому, жодного підтвердження показам обвинуваченого про те, що він нібито діяв в умовах оборони чи захисту, суду наведено не було, заперечення сторони захисту в цьому контексті жодним вагомим доказом не підтверджені, ґрунтуються на їх припущеннях, а факт можливих образ зі сторони потерпілого не звільняє від відповідальності особу, яка на образи відповідає заподіянням тілесних ушкоджень .

Отже, заперечення сторони захисту жодним чином не спростовують доказів наведених вище, а послідовність, логічність та узгодженість між собою показань потерпілого та свідків з іншими доказами та в першу чергу з відеозаписом, невідкладне повідомлення поліції після згаданого випадку, фіксація тілесних ушкоджень, переконують суд в їх допустимості та належності саме в контексті доведення винуватості ОСОБА_5 .

Таким чином, суд вважає зазначені обставини вчиненого діяння встановленими, факт скоєння ОСОБА_5 цього кримінального правопорушення доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він, своїми умисними протиправними діями, умисно завдав легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .

Пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, одружений, має статус ВПО, інвалідність, суттєві вади здоров`я.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним діяння.

Враховуючи викладене та позитивні дані щодо особи обвинуваченого, його позитивну репутацію в минулому, майновий стан, вік, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин та вчинення діяння не судимою особою, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе з призначенням покарання у виді штрафу, оскільки саме це покарання відповідатиме меті кримінального провадження.

Цивільний позов по справі не заявлений, підтвердження наявності в справі процесуальних витрат суду не наведено, а питання щодо долі речових доказів вирішується згідно вимог закону.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 1 ст. 125 КК України, керуючись ст.ст. 368, 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Речовий доказ: диск – залишити в матеріалах провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення; особою, що не була присутня при цьому - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй вироку. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1