Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №145/1443/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1443/26

Провадження №3-зв/145/5/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 с-ще Тиврів

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Патраманський І. І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Іванця Володимира Дмитровича від участі у розгляді справи №145/1443/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Тиврівського районного суду Вінницької області Іванця В.Д. перебувають матеріали судової справи №145/1443/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП.

До Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Іванця В.Д. від участі у розгляді даної справи.

Заява про відвід мотивована тим, що 21.11.2025 суддя Іванець В.Д. відкрив провадження у справі №145/1733/25 за позовною заявою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, і почав розгляд, не повідомивши відповідача належним чином, що не дало можливості відповідачу подати свої заперечення.

Під час розгляду справи також спостерігались неодноразові порушення:

1. Залучення свідка, який був головним спеціалістом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, тобто був зацікавленою особою у цій справі. Неправдиві покази даного «свідка» зіграли ключову роль у прийнятті рішення по справі.

2. Суддя ОСОБА_2 не взяв до уваги покази іншого свідка, чиї свідчення мали велике значення, але він був безпідставно звинувачений у брехні.

3. Суду було надане кількахвилинне відео з «вигідними» для позивача фрагментами. Надане відео не містить фактичних доказів завдання шкоди довкіллю ОСОБА_3 .

4. Рішенням суду у справі №145/173/25 від 9 липня 2026 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 оплату судового збору у розмірі 3028 грн, хоча судді було відомо про статус ОСОБА_4 – інваліда війни 3 групи.

Апеляційну скаргу подати не було можливості через проблеми з адвокатом, який затягнув подачу апеляційної скарги.

Просить задовольнити заяву про відвід судді Іванця В.Д. від розгляду справи №145/1443/26; передати справу №145/1443/26 для визначення іншого судді в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України (через систему автоматизованого розподілу справ).

Заявник ОСОБА_1 та суддя Іванець В.Д. в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Розглянувши заяву про відвід та перевіривши наведені в ній доводи, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з Кодексу про адміністративні правопорушення України та інших законів України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом.

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Кодекс України про адміністративні правопорушення, положеннями якого регламентується порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді, та відповідно не визначає порядку розгляду заяви про відвід. Проте, діючий Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, мають відповідні положення про відвід судді, а тому, при розгляді вказаної заяви про відвід, слід застосувати аналогію права.

Таким чином, розгляд заяви про відвід судді в рамках справи про адміністративне правопорушення є можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом, а тому, з метою додержання принципу законності виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі кримінального процесуального права при вирішенні цього питання, а саме статей 75-86, 80-81 КПК України.

Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, та обставин, за яких суддя не має права брати участь у кримінальному провадженні, серед яких: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, що є родичами між собою.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Обставини, на які посилається Кісіль Ю.Ф. у заяві про відвід судді Іванця В.Д., передбачені п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, а саме наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Оцінюючи доводи заявника, викладені на обґрунтування відводу судді Іванцю В.Д., з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суд виходить з наступного.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р. (далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб`єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об`єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

У справі "Білуха проти України" (пункт 49 рішення від 09 листопада 2006 року) ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. За об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Зазначену позицію закріплено у рішенні Великої Палати Верховного суду у справі № 908/137/18 від 04.02.2020 згідно якої вказано, що для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді, але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.

Детальний аналіз наведених підстав, які, на переконання заявника ОСОБА_1 , викликають сумніви в неупередженості судді Іванця В.Д., вказує на те, що поданою заявою про відвід судді, останній фактично висловлюється незгода з прийнятим суддею рішенням у справі №145/1733/25 за позовною заявою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, яке ним не оскаржувалося та набрало законної сили.

При цьому, відповідно до ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Норми ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання суду, в даному конкретному випадку не встановлено жодної обставини, яка б викликала розумний, об`єктивно обґрунтований сумнів в неупередженості судді Тиврівського районного суду Вінницької області Іванця В.Д. та унеможливлювали ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі №145/1443/26 про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Іванця В.Д. від участі у розгляді справи №145/1443/26 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 75, 80, 81 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Іванця Володимира Дмитровича від участі у розгляді справи №145/1443/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Патраманський І. І.