Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №139/497/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/497/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Коломійцева В.І., за участі секретаря судового засідання Кагляк С.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

26.06.2026 о 03:40 год. по вул. Українській у селі Попелюхи Могилів-Подільського району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, вираженим тремтінням пальців рук та почервонінням шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, із будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Представник ОСОБА_1 – Коляда О.О. у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Пояснила, що він відмовився проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння у зв`язку з тим, що побоювався, що його можуть доставити до ТЦК, оскільки на той час документи для оформлення відстрочки від призову були лише подані, а рішення про її надання ще не було прийнято.

Також представник зазначила, що ОСОБА_1 правил дорожнього руху не порушував, а працівники поліції не мали достатніх підстав для його зупинки. На її думку, ознаки алкогольного сп`яніння працівники поліції визначили на власний розсуд, зокрема у зв`язку з тим, що у нього була розстібнута сорочка. Крім того, пояснила, що зі слів ОСОБА_1 це була вже друга його зупинка працівниками поліції. Зокрема, спочатку працівники поліції зупинили його, після чого запропонували трохи проїхати для здійснення відеофіксації, а надалі повторно зупинили транспортний засіб. Крім того, зазначила, що на відеозаписі відсутній фрагмент, на якому зафіксовано момент зупинки ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просила закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням представника ОСОБА_1 працівники поліції Волощук Яна Анатоліївна та ОСОБА_2 кожен окремо надали суду пояснення про те, що 26 червня 2026 року вони перебували на добовому чергуванні. У нічний час отримали повідомлення про зникнення особи в с. Попелюхи, у зв`язку з чим виїхали за вказаною адресою. Під час перевірки повідомлення вони заходили до домоволодінь та запитували місцевих мешканців щодо зниклої особи.

ОСОБА_2 пояснив, що після того, як повернувся до службового автомобіля та перебував у ньому, побачив транспортний засіб, який рухався в умовах дії комендантської години. У зв`язку з цим ним було подано вимогу про зупинку транспортного засобу. Після зупинки з автомобіля вийшов водій – ОСОБА_1 .

Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки, які, відповідно до їх пояснень, могли свідчити про перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння рук.

ОСОБА_1 було повідомлено про виявлені ознаки та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager». Від проходження такого огляду ОСОБА_1 відмовився.

Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати для проходження огляду на стан сп`яніння у найближчий заклад охорони здоров`я, однак від проходження огляду в медичному закладі він також відмовився, посилаючись на відсутність часу. Працівники поліції повідомили його про правові наслідки відмови від проходження огляду, а також роз`яснили його права.

На запитання представника ОСОБА_1 працівники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що до моменту вказаної події ОСОБА_1 не зупиняли, особисто його не знали та раніше не бачили. Будь-яких конфліктів чи неприязних відносин між ними та ОСОБА_1 не було. Ствердили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був ними зупинений. При цьому, за їхніми поясненнями, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та повідомляв, що прямував на роботу на ферму до «Струсевича».

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі статтею 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги Правил дорожнього руху України передбачена статтею 130 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність, зокрема, настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а й за самостійну форму адміністративного правопорушення – відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

У даній справі ОСОБА_1 інкримінується саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Зазначена Інструкція є чинною.

Так, відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та інші визначені Інструкцією ознаки.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а також лікарем закладу охорони здоров`я у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

Отже, у разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу працівник поліції повинен запропонувати водію пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а водій, у свою чергу, зобов`язаний виконати законну вимогу щодо проходження огляду.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 703127 від 26.06.2026, 26.06.2026 о 03:40 год. по вул. Українській у с. Попелюхи Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , за наявності явних ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук та почервоніння шкіри обличчя.

Зазначеним протоколом також зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager», а також від проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я.

Вказані обставини узгоджуються з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу та направленням на огляд водія.

Зі змісту зазначених документів убачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та почервоніння шкіри обличчя, після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку.

Обставини, викладені у протоколі та зазначених документах, підтверджуються також відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників поліції.

Так, з відеозапису вбачається, що 26.06.2026 приблизно о 03:40 год транспортний засіб ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, після чого з водійського місця транспортного засобу вийшов ОСОБА_1 .

При цьому на відеозаписі зафіксовано, що на момент виходу ОСОБА_1 з водійського місця на транспортному засобі працюють фари, а двигун перебуває в робочому стані.

Сам по собі факт виходу особи з водійського місця не оцінюється судом як єдиний та достатній доказ факту керування транспортним засобом. Водночас зазначена обставина у сукупності з безпосередніми поясненнями працівників поліції, які повідомили суду, що бачили рух транспортного засобу та саме ОСОБА_1 за кермом до моменту зупинки, а також з іншими об`єктивними даними відеозапису підтверджує факт керування ним транспортним засобом безпосередньо перед зупинкою.

Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заявляв про те, що транспортним засобом не керував, та не повідомляв про наявність іншої особи, яка перебувала за кермом.

Навпаки, о 03:41:37 на відеозаписі ОСОБА_1 повідомляє працівнику поліції, що їде на роботу до особи на прізвище « ОСОБА_4 ».

Зазначена обставина узгоджується з поясненнями працівників поліції про те, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та повідомляв про мету і напрямок свого руху.

За таких обставин доводи представника ОСОБА_1 про те, що останній не керував транспортним засобом, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Посилання представника на відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту зупинки транспортного засобу також не спростовує факту керування ОСОБА_1 .

Відсутність у відеозаписі окремого фрагмента, на якому безпосередньо зафіксовано момент подання вимоги про зупинку, сама по собі не свідчить про те, що транспортний засіб не рухався або що ним не керував ОСОБА_1 , оскільки обставини щодо руху транспортного засобу та факту його зупинки підтверджуються іншими доказами у справі, у тому числі безпосередніми поясненнями двох працівників поліції та подальшим відеозаписом.

Судом також оцінено доводи представника ОСОБА_1 про те, що це була нібито друга зупинка його транспортного засобу працівниками поліції.

Зазначені доводи суд вважає такими, що не знайшли об`єктивного підтвердження.

Допитані у судовому засіданні працівники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кожен окремо та послідовно повідомили, що до моменту зазначеної події ОСОБА_1 не зупиняли, особисто його не знали та раніше не бачили. Також вони зазначили про відсутність між ними будь-яких конфліктів чи неприязних відносин.

Жодного об`єктивного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 безпосередньо перед описаною подією вже зупиняли працівники поліції, після чого дозволили йому продовжити рух з метою подальшої повторної зупинки, суду не надано.

Такі обставини не підтверджуються ні показаннями допитаних працівників поліції, ні дослідженими відеозаписами, ні будь-якими іншими матеріалами справи.

Посилання представника на те, що відомості про дві зупинки стали їй відомі зі слів ОСОБА_1 , саме по собі не є достатнім для встановлення факту двох окремих зупинок, оскільки такі відомості не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд не бере їх до уваги при встановленні фактичних обставин справи.

Судом також оцінено доводи представника про відсутність у працівників поліції достатніх підстав для зупинки транспортного засобу.

З пояснень ОСОБА_2 убачається, що ним було виявлено транспортний засіб, який рухався в нічний час в умовах дії комендантської години, у зв`язку з чим ним було подано вимогу про зупинку транспортного засобу.

При цьому суд враховує, що питання правомірності зупинки транспортного засобу та питання наявності передбачених законом підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння підлягають оцінці з урахуванням конкретних обставин справи.

Як убачається з матеріалів справи, після зупинки транспортного засобу та встановлення особи водія працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки, передбачені Інструкцією № 1452/735, як ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук.

Зазначені обставини суд оцінює при вирішенні питання щодо наявності у працівників поліції передбачених законом підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння та пред`явлення йому відповідної вимоги.

Водночас матеріалами справи не підтверджено твердження захисту про те, що працівники поліції діяли з метою безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Навпаки, допитані в судовому засіданні працівники поліції пояснили, що до зазначеної події ОСОБА_1 не знали, раніше його не бачили, будь-яких конфліктів чи неприязних відносин із ним не мали. Інших обставин, які б свідчили про наявність у працівників поліції особистої зацікавленості у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності або про умисне створення ними підстав для такого притягнення, матеріалами справи не встановлено.

Судом також оцінено доводи представника про те, що ознаки алкогольного сп`яніння працівники поліції визначили на власний розсуд, у тому числі у зв`язку з розстібнутою сорочкою ОСОБА_1 .

Зазначені доводи не відповідають змісту досліджених доказів.

У протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду працівниками поліції зазначено конкретні ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та почервоніння шкіри обличчя.

Розстібнута сорочка ОСОБА_1 як самостійна ознака алкогольного сп`яніння працівниками поліції не зазначалася.

Таким чином, твердження представника про те, що працівники поліції визначили стан ОСОБА_1 виключно через розстібнутий одяг, спростовується змістом адміністративних матеріалів та відеозапису.

При цьому суд враховує, що зазначені працівниками поліції ознаки відповідають визначеним Інструкцією № 1452/735 ознакам алкогольного сп`яніння.

Крім того, під час спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 на запитання щодо вживання алкогольних напоїв відповів: «що вчора трошки випив», що зафіксовано на відеозаписі о 03:42:36.

Суд не розцінює зазначену відповідь як самостійну та достатню підставу для висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, однак враховує її як додаткову обставину в сукупності з іншими доказами, зокрема із зафіксованими працівниками поліції ознаками алкогольного сп`яніння та подальшою відмовою від проходження огляду.

З відеозапису також убачається, що працівник поліції неодноразово запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. Такі пропозиції зафіксовані, зокрема, о 03:42:42, 03:42:46 та 03:43:57.

Отже, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законодавством порядку, а не просто висунуто загальну вимогу без визначення порядку її виконання.

При цьому працівник поліції неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про правові наслідки відмови від проходження огляду.

Зокрема, на відеозаписі о 03:43:15 та 03:44:53 зафіксовано, що працівник поліції повідомляв ОСОБА_1 про те, що у разі відмови від проходження огляду відносно нього буде складено протокол за ч.1.ст. 130 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 був поінформований про зміст вимоги працівника поліції, порядок її виконання та правові наслідки відмови від її виконання.

Судом також оцінено доводи представника ОСОБА_1 про те, що причиною відмови останнього від проходження огляду було побоювання його можливого доставлення до ТЦК у зв`язку з незавершеним оформленням відстрочки від призову.

Зазначені доводи не спростовують встановленого судом факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. При цьому з дослідженого судом відеозапису не вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомляв про відмову від проходження огляду саме у зв`язку з побоюванням бути доставленим до ТЦК або з відсутністю прийнятого рішення щодо відстрочки від призову.

Разом з тим, навіть наведена представником причина відмови не звільняла ОСОБА_1 від обов`язку виконати законну вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Отже, посилання на мотиви відмови саме по собі не спростовує факту невиконання вимоги, передбаченої пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України.

Суд також враховує, що під час складання протоколу ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Зауважень щодо змісту протоколу, заяв чи клопотань, які б ставили під сумнів викладені в ньому обставини, матеріали справи не містять.

Оцінюючи пояснення працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд враховує, що вони були допитані окремо один від одного та надали узгоджені між собою пояснення щодо обставин виявлення факту керування ОСОБА_1 , транспортним засобом, його зупинки, виявлених ознак алкогольного сп`яніння та подальшої відмови від проходження огляду.

Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про наявність у працівників поліції особистої зацікавленості у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності або неприязних відносин з ним, судом не встановлено.

Надані працівниками поліції пояснення узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, акта огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія та досліджених судом відеозаписів із нагрудних відеокамер. Істотних суперечностей між зазначеними доказами, які б ставили під сумнів фактичні обставини справи, судом не встановлено.

При цьому суд бере до уваги доводи представника ОСОБА_1 про відсутність на дослідженому відеозаписі безпосереднього моменту зупинки транспортного засобу. Зазначена обставина підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі та сама по собі не усуває необхідності оцінити інші наявні докази щодо факту керування транспортним засобом та подальших дій ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відеозапис є одним із передбачених законом джерел доказів та підлягає оцінці разом з іншими доказами у їх сукупності.

У цьому випадку факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується поясненнями двох працівників поліції, які безпосередньо спостерігали рух транспортного засобу та його зупинку, а також змістом відеозапису, на якому зафіксовано вихід ОСОБА_1 з водійського місця та подальше спілкування з працівниками поліції. Крім того, під час спілкування ОСОБА_1 повідомляв, що їхав на роботу на ферму до «Струсевича», що також узгоджується з поясненнями працівників поліції.

Доводи представника ОСОБА_1 про те, що це була його повторна зупинка працівниками поліції, також не знайшли підтвердження під час судового розгляду. Допитані працівники поліції кожен окремо заперечили факт будь-якої попередньої зупинки ОСОБА_1 та зазначили, що до цієї події особисто його не знали і раніше не бачили. Інших об`єктивних доказів, які б підтверджували факт попередньої зупинки та подальшої повторної зупинки транспортного засобу, суду не надано.

Посилання представника на відсутність достатніх підстав для зупинки транспортного засобу також не спростовує встановлених у справі обставин. Як убачається з пояснень працівників поліції, транспортний засіб ОСОБА_1 був ними зупинений під час руху в умовах дії комендантської години. При цьому питання щодо правомірності зупинки транспортного засобу не змінює встановленого судом факту подальшого спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак, які давали підстави запропонувати пройти огляд на стан сп`яніння, та його відмови від такого огляду.

Доводи про довільне визначення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння також не підтверджені матеріалами справи. Виявлені у ОСОБА_1 ознаки, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та почервоніння шкіри обличчя, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому факт виявлення працівниками поліції відповідних ознак узгоджується з їхніми поясненнями та зафіксованими на відеозаписі обставинами спілкування з ОСОБА_1 .

Крім того, під час спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 повідомив про вживання ним напередодні алкогольних напоїв, що зафіксовано на відеозаписі о 03:42:36.

Факт пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», а у разі відмови від такого огляду у закладі охорони здоров`я, а також факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду підтверджуються дослідженим судом відеозаписом. При цьому працівник поліції неодноразово роз`яснював ОСОБА_1 необхідність проходження огляду та правові наслідки відмови від нього.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, не виконав законну вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.

Доказів, які б спростовували встановлені судом обставини або підтверджували об`єктивну неможливість ОСОБА_1 пройти запропонований огляд, суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП суд не вбачає.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №703127 від 26.06.2026, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, направленням на огляд водія, поясненнями працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників поліції.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення суд враховує положення статті 33 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Разом з тим цією ж частиною статті встановлено спеціальне правило щодо правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, відповідно до якого при накладенні стягнення за такі правопорушення положення щодо врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, а також обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не застосовуються.

Санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З урахуванням установлених судом обставин справи та санкції ч.1 ст. 130 КУпАП суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією зазначеної норми, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ч.1 ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення. Частиною 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 280, 283, 284 КУпАП України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП а саме, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та накласти на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 НМДГ в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави 665 гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до положень ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.

Суддя: ____________