Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №141/706/23 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 141/706/23

провадження № 2/136/841/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., прокурора Шимонюк М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Липовець цивільну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.10.2015 (спадкова справа № 68/2014, зареєстрованого в ресстрі за № 1107) спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка заресстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до того ж свідоцтва, спадщина складається із земельної ділянки з кадастровим номером 0523183900:02:002:0037, площею 2,258 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведения товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за ОСОБА_1 21.10.2015 за № 11689731 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523183900:02:002:0037, площею 2,258 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведения товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки № HB-0500975472022 від 26.10.2022 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0523183900:02:002:0037 становить 81014,15 грн. На момент успадкування зазначеної вище земельної ділянки, державної реєстрації права власності на неї та до теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації. Відповідно до інформації Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України інформація відносно документуванняя на території України ОСОБА_1 у ДМС відсутня. За вказаних обставин, Немирівською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 21.10.2015 по даний час) не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 21.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Учасники процесу у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.03.2026 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала. Раніше, 29.07.2026, представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити без його участі. Проти задоволення позову заперечує, оскільки земельна ділянка набута ОСОБА_1 на законних підставах та долучив заяву щодо добровільного врегулювання спору від відповідачки ОСОБА_1 , в якій остання зазначила, що не ухиляється від виконання вимог законодавства України та вживає необхідних заходів для добровільного усунення обставин, які стали підставою для звернення до суду. Також вказано, що після завершення процедури відповідні документи будуть надані до прокуратури та суду.

Утім, на дату розгляду справи 30.09.2026 будь-яких відомостей від відповідачки щодо вжиття нею заходів врегулювання спору до суду не надійшло.

Тому суд, ухвалює рішення на підставі письмових доказів наявних в матеріалах даної справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази в цілому, встановив, що громадянка рф ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом від 21.10.2015 (спадкова справа №68/2014, зареєстрованого за №1107) після смерті своєї матері ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 0523183900:02:002:0037, площею 2,258 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведения товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (колишньої Очитківської сільської ради Оратівського району Вінницької області), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.10.2015, виданого приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу Дроновою В.О. (а.с. 8).

21.10.2025 за №11689731 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності відповідача на вказану вище земельну ділянку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 7), з якої також вбачається, що на момент державної реєстрації права власності відповідач є громадянкою російської федерації.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки №HB-0500975472022 від 26.10.2022 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0523183900:02:002:0037 становить 81014,15 грн. (а.с. 11). Також долучено Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.10.2022 та додаток до витягу (а.с. 9-10).

Відповідно до інформації Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 12.06.2023 (а.с. 14) наданої на виконання листа керівника Немирівської окружної прокуратури Петраша Р. (а.с. 13) слідує, що інформація відносно документування на території України ОСОБА_1 у ДМС відсутня.

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.08.2023 за №0-2-0.6-4496/2-23 на лист Немирівськової окружної прокуратури від 14.08.2023 за №54-3434вих-23 (а.с. 17) про вжиття заходів стосовно конфіскації земельної ділянки ОСОБА_1 повідомлено про те, що Головне управління не заперечує стосовно здійснення представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в суді шляхом подання позову про конфіскацію земельної ділянки з кадастровим номером 052318900:02:002:0037 у ОСОБА_1 . У зв`язку із відсутністю у повному обсязі фінансування витрат Головного управління по сплаті судового збору, останнє не взмозі належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів до суду про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати.

Утім, як зазначено в позовній заяві вищевказані причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування зазначені порушення.

Надалі, відповідно до листа Немирівської окружної прокуратури від 28.09.2023 за №54-4062вих-26 (а.с. 18) слідує, що Немирівською окружною прокуратурою виявлено факт незаконного володіння іноземними громадянами земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Оратівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області. Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що за результатами виявленого порушення буде пред`явлено позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

За інформацією Липовецької міської ради від 18.08.2025 за №09-12-01/16-35 (а.с. 85) наданої у відповідь на лист прокуратури (а.с. 86-87) вбачається, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилась та проживала в с. Люлинці тодішнього Плисківського району Вінницької області. Також зазначено, що ОСОБА_1 вільно володіє українською мовою та вказано номер мобільного телефону, за допомогою якого можна зв`язатись з останньою.

Належність ОСОБА_1 до громадянства російської федерації підтверджується інформацією наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 7 на звороті) та довідкою Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства від 23.05.2023 (а.с. 14).

За вказаних обставин прокурором виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України та ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки.

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно з положеннями частинами 1, 2, 5 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в)прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п. «е» ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п."в" ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Водночас зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 ЗК України.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, починаючи з 21.10.2015, не відчужила її у відповідності до вимог частини 4 статті 81 ЗК України, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Суд, оцінюючи надані стороною позивача докази вважає їх належними та достатніми, оскільки вони підтверджують існування обставин на які посилається позивач, а у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування щодо конфіскації земельної ділянки. Інших доказів на противагу зазначених висновків суду відповідачем не надано та в ході судового процесу не встановлено.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що необхідно припинити право власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації у власність держави.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2684,00 гривні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76–80, 89, 141, 258–259, 263–265, 268, 273–279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Немирівської окружної прокуратури (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 23, м. Немирів, Вінницька обл, ЄДРПОУ 02909909) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 39767547) до ОСОБА_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній (особа не є громадянином України), громадянки російської федерації, паспорт серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 28.03.2013, видавник: Посольство Росії в Латвії, зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 0523183900:02:002:0037, площею 2,258 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (колишньої Очитківської сільської ради Оратівського району Вінницької області) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA568201720343110002000003988 код за ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 01.10.2026.

Суддя О.Д. Іванець