Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №134/1179/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/722/2026

Справа № 134/1179/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

30 вересня 2026 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді – Лабая О.В.,

з участю секретаря судового засідання Трачук С.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження у селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 17.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 600351612 на суму 15000 грн. 00 коп.

Згідно умов Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти в розмірі 15000 грн. 00 коп.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання грошових коштів виконало в повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

20.05.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/36.

27.02.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 27/0226-01.

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 600351612 від 17.03.2025 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 53313,00 грн., з яких, 15000 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 29913,00 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 900,00 грн. заборгованість за комісією, 7500 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за Кредитним договором № 600351612 від 17.03.2025 у розмірі 45 813,00 грн, яка складається з 15 000,00 грн заборгованості за тілом, 29 913,00 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.

02 липня 2026 року ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області прийнято та відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» не з`явився, зазначивши в резолютивній частині позовної заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також зазначено, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причина неявки суду не відома, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 600351612.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.2. Договору, загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 15000 грн. 00 коп. Разом з тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Відповідно до п. 2.3. Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 17.03.2025, що є датою надання кредиту.

Відповідно до п. 2.4. Договору, другий та решта траншів за Договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового траншу за Договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Відповідно до п. 2.5. Договору, кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» оприлюднених у вільному доступі на сайті. Відповідач самостійно обрав час для ознайомлення з цими правилами, після чого добровільно, без примусу чи тиску, висловив бажання отримати кошти. Для цього він зареєструвався на сайті, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації й надав свої персональні ідентифікаційні дані.

Після проходження першого етапу реєстрації Товариство направило клієнту вказаними засобами зв`язку код (одноразовий ідентифікатор), який він ввів на сайті Товариства. За результатами цього сформувалося електронне повідомлення Товариству. У разі правильного введення коду Товариства створило обліковий запис клієнта в інформаційній системі. Одночасно відповідач підтвердив, що одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом та використовується ним як аналог власноручного підпису.

Після входу до особистого кабінету боржник продовжив реєстрацію, заповнивши поля електронної анкети для отримання кредиту. Перед подачею заявки він ще раз підтвердив бадані умови кредитування (суму, строк). У разі прийняття позитивного рішення Товариство зробило клієнту в його Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі електронного кредитного договору, яка містила всі істотні умови.

Про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута клієнтом кнопка «погоджуюсь» у Особистому кабінеті. Після цього Товариство направило споживачу засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який він ввів, тим самим підвередивши підписання кредитного договору згідно із ЗУ «Про електронну комерцію».

Датою укладення кредитного договору є дата одержання Товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення зафіксовані у кредитному договорі в розділі «Реквізити та підписи сторін».

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор введено, зокрема, дана інформація підтверджується Розділом 4 Кредитного договору. Введення позичальником одноразового ідентифікатора відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» прирівнюється до підписання Договору.

Товариство також підписує Договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні Кредитного договору. Товариством також накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із позначкою часу, протокол підпису долучено до позовної заяви.

На думку суду, укладення Кредитного договору з Первинним кредитором можливе лише за умови проходження всіх необхідних етапів, зокрема, створення облікового запису в системі Товариства, ознайомлення з офертою, надання згоди та введення електронного ідентифікатора. Без проходження процедури верифікації, авторизації на сайті Товариства й у особистому кабінеті, а також без отримання та введення одноразового ідентифікатора, Кредитний договір між Первинним кредитором та відповідачем не міг би бути укладений.

Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Як зазначає позивач, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти в розмірі 15000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.1. Договору, кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-75ХХ-ХХХХ-2312, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат позичальника Договором не передбачено.

Відповідно до п. 8.2. Договору, проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Відповідно до п. 8.3. Договору, базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних.

Факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» коштів відповідачу підтверджується Довідкою, наданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» листом АТ КБ «ПриватБанк» від 10.09.2026 за 3 20.1.0.0.0/7-260907/60106-БТ та випискою за договором №б/н за період 17.03.2025-22.03.2025.

Встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за Договором кредитної лінії № 600351612 від 17.03.2025 становить 53313,00 грн., з яких, 15000 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 29913,00 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 900,00 грн. заборгованість за комісією, 7500 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Також, встановлено, що 20.05.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/36.

08 квітня 2025 року, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги б/н до Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 18 714,60 грн (копія долучена до позовної заяви).

Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

На думку суду, сторони виконали умови договору факторингу № МВ-ТП/30 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №МВ-ТП/30; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.

Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 08 квітня 2025 року, тобто після укладання Кредитного договору № 639071609 від 14.02.2025.

Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.

Позивачем надано до матеріалів справи Договір факторингу МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 року та витяг з реєстру прав вимоги б/н від 08 квітня 2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025.

Відповідно до умов договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 року передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах.

Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги.

Тобто, відбувся факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру.

Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 року, до якого включено Кредитний договір №639071609 від 14 лютого 2025 року, укладеного 08 квітня 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не виконував умови кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, в судовому засіданні встановлено факт укладання кредитного договору, отримання відповідачем коштів з цим договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 600351612 від 17.03.2025 у розмірі 45 813,00 грн, яка складається з 15 000,00 грн заборгованості за тілом, 29 913,00 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 на ім`я Тимошенко Олександра Олександровича; Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладеного між АБ «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; Додаткову угоду № 25771542779 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року від 21 січня 2026 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 05 травня 2026 року, укладеного між АБ «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», відповідно до якого послуги надано на загальну суму 7000 грн. 00 коп..

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому судом, враховано, незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 7000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000 грн.00 коп.

Також, за звернення до суду з позовною заявою, позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.3,6, 15, 16, 256-258, 260, 261, 263, 267, 509, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 600351612 від 17 березня 2025 року у розмірі 45813 (сорок п`ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) гривень 40 копійок та витрат понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування та ім`я сторін, їх місце знаходження та проживання:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", 01024, м. Київ, бульвар Лесі українки, 34, офіс. 333, код ЄДРПОУ 43541163 IBAN: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя