Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №131/1453/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1453/26

Провадження № 1-кп/131/107/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2026 за № 12026020090000211 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

учасники: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , законний представник обвинуваченого ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , представник ювенальної превенції ОСОБА_7 , представник Служби у справах дітей ОСОБА_8 , психолог ОСОБА_9 , –

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 09:00 год по 14:00 год 20.05.2026, перебуваючи в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_10 , куди він прийшов до онука потерпілої -свого товариша ОСОБА_11 , помітив, як син потерпілої ОСОБА_12 , поклав до приміщення майстерні грошові кошти в сумі 20000 гривень, які останній отримав від своєї матері ОСОБА_10 , після чого у ОСОБА_3 виник кримінально-протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном для власного збагачення, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України №8189-ІХ від 08.11.2022, від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023), від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023№ 3429-ІХ, від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України 06.02.2024 № 3564-IX, від 08.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 09.05.2024 № 3684-ІХ, від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-ІХ, від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-ІХ, від 14.01.2025 № 26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-IХ, від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 року № 4356-ІХ, від 14.07.2025 № 478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4524-ІХ, від 20.10.2025 № 793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 № 4643-ІХ, від 12.01.2026 № 40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 № 4757-ІХ, від 27.04.2026 № 342/2026, затвердженим Законом України від 28.04.2026 № 4857-ІХ), побачивши, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через відчинені двері проник до приміщення майстерні за адресою: АДРЕСА_1 , де серед паперів, які знаходились на музичному центрі на полиці, таємно викрав грошові кошти в сумі 10000 гривень, які належать ОСОБА_10 , після чого залишив місце події, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.

В судове засідання не прибула за викликом потерпіла особа ОСОБА_10 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак в матеріалах справи наявна її заява, в якій вона просила проводити судові засідання без її участі, будь-яких претензій до ОСОБА_3 не має.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні при зазначених вище обставинах визнав повністю, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини. При цьому надав суду показання про те, що 20 травня 2026 року в денний час прийшов до домоволодіння своєї знайомої ОСОБА_10 у с. Китайгород, щоб провідати її онука. Перебуваючи там, помітив, як син потерпілої поклав грошові кошти у майстерні. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через відчинені двері зайшов до приміщення майстерні та викрав грошові кошти в сумі 10 000 гривень, після чого залишив місце події та розпорядився ними на власний розсуд. У скоєному щиро кається, обіцяє виправитись та в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень. Повідомив, що кошти повернуто та відшкодовано.

Заслухавши показання обвинуваченого, який визнав себе винуватим та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Органом пробації Гайсинським районном відділом №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області відповідно до ухвали суду від 08.09.2026 надано до суду досудову доповідь відносно обвинуваченого, в якій зроблено такий висновок про можливість виправлення без обмеження або позбавлення волі на певний строк. Враховуючи інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого, відсутність правопорушень, спосіб життя, криміногенні фактори, які впливають на поведінку, характеристики з місця проживання та місця навчання, а також середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі на певний строк, можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення неповнолітнього ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, Гайсинський РВ№2 філії ДУ "Центр пробації" у Вінницькій області вважає за доцільне покладення на правопорушника обов`язків відповідно до п.4 ч.3 ст.76 КК України та п.6 ч.3 ст.76 КК України, а саме, пройти професійні або освітні навчальні курси (офлайн, онлайн). Також в досудовій доповіді зазначено, що мінімізація ризику повторного вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень можлива за умови спільних зусиль - обвинуваченого та його сім`ї, уповноваженого органу з питань пробації спільно з спеціальними установами та закладами, що здійснюють соціальний захист і профілактику правопорушень. Рекомендується проведення таких заходів: семінари тренінги соціальних навичок; проходження курсів з основ права (усвідомлення наслідків злочинів); робота з прикладами (аналіз реальних кримінальних справ та їх результатів).

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Стаття 69 КК України підлягає виваженому застосуванню у тих випадках, коли для реалізації мети покарання установлені в певній санкції його вид і розмір є занадто суворим (несправедливим), а особа потребує поблажливого ставлення. Через це суд має право скорегувати покарання відповідно до індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

За вищевикладених обставин, враховуючи особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, його характеризуючі дані, проаналізувавши поведінку обвинуваченого, ставлення до скоєного, враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, тяжкість вчиненого злочину, форму вини, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, висновки та рекомендації органу пробації, суд дійшов переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень буде покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, шляхом переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті обвинувачення, а саме до пробаційного нагляду, який слід застосувати в межах строку, визначеного ч.2 ст.101 КК України, відповідно до статті 59-1 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69, 101 КК України 1 (один) рік пробаційного нагляду із покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт, накладений ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 26.05.2026, справа №129/2072/26, - скасувати.

Речові докази: грошові кошти в розмірі 1400 гривень, а саме 2 купюри номіналом по 500 гривень із номерами ЛГ 6958396 та МА 2620417 та 2 купюри по 200 гривень з номерами MЄ 0475783 та БЛ 5622752, які передано на зберігання до сховища Вінницького відділення № 220/01 АБ «Укргазбанк», повернути власнику ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: