Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №372/5270/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5270/26

Провадження 2-а-101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Рабчуна Р.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В серпня 2026 року до Обухівського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 серпня 2026 року за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, інспектором патрульної поліції відносно, ОСОБА_1 , винесено постанову серії ЕНА № 7682512 (далі - Постанова) у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. 00 коп. Відповідно до змісту Постанови, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач керував транспортним засобом, автобусом за маршрутом «Київ-Українка» технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів п.6.8.5 ДСТУ 3649 2010, чим на думку поліцейського, позивач порушив вимоги п. 31.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. З прийнятою постановою позивач не погоджується, оскільки вимог Правил дорожнього руху України не порушував, а висновки поліцейського щодо наявності в моїх діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з без виклику сторін.

Відповідач надіслав до суду письмовий відзив, в якому проти позовних вимог повністю заперечує з наступних підстав: відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП відповідальність передбачена, зокрема, за керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, якщо його технічний стан не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху та технічної експлуатації. Зазначає, що згідно з п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів має відповідати вимогам відповідних стандартів, а п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 не допускає наявності сколів чи тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників. Також відповідач зазначає, що відсутність у постанові посилання на номерний знак вулиці не свідчить про її незаконність, оскільки вимоги до змісту постанови визначені ст. 283 КУпАП та передбачають зазначення опису встановлених обставин і нормативного акта, що передбачає відповідальність за правопорушення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, викладену в позові, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено,що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7682512, винесеної 07.08.2026 року інспектором 2 взводу 5 роти 4 бат. полк-1, управління патрульної поліції в місті Києві майором поліції Литвиненком Сергієм Сергійовичем 07.08.2026 року о 10:56:32 годині вулиця Будіндустрії, водій керуючи автобусом за маршрутом Київ Українка технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів п.6.8.5 ДСТУ 3649 2010, чим порушив п. 31.1 ПДР керування водієм ТЗ, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені ч. 1 цієї статті, за що передбачена адміністративна відповідальністю за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письменними, мовними та електронними доказами; висновками експертів; свідченнями свідків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язань з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи є правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Частина 2 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації .

З аналізу наведеної норми випливає, що відповідальність за ч. 2 ст. 121 КУпАП настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, або таким транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням встановлених правил, норм і стандартів.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.121 КУпАП за твердженням відповідача відбулося через допущене позивачем порушення вимог ДСТУ 3649: 2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпеки технічного стану та методи контролювання» (далі за текстом ДСТУ 3649:2010).

У зазначеному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, що знаходяться в експлуатації.

Відповідно до п. 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колесні транспортні засоби (далі за текстом - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих чи категорій, на дорогах загального користування

Пунктом 6.8. * ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції.

Зокрема, підпунктом 6.8.5 пункту 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколів чи тріщини у зоні роботи склоочисників.

Водночас приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України ґрунтуються на тому, що позивач керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має технічну несправність, а саме тріщину на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.

Пунктом 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлені вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.

Приписами пп. 31.4 п. 31 ПДД заборонено експлуатацію транспортних засобів за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей та невідповідності визначених цим пунктом вимогам.

У наведеному пункті ПДР викладено перелік технічних несправностей транспортних засобів, за яких забороняється їх експлуатація.

Вказаний перелік технічних несправностей, наведених у п. 31 ПДР, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі у зоні роботи склоочисників.

Отже, у розумінні Правил дорожнього руху тріщина на склі транспортного засобу позивача не віднесена до технічної несправності. Фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність.

Враховуючи, що наявність тріщини на вітровому склі у зоні роботи склоочисників згідно з вимогами пунктом 31 ПДР не віднесена до технічної несправності транспортного засобу, за наявності якої забороняється його експлуатація, а відповідальність відповідно до ч.2 ст. 121 КУпАП настає саме в разі керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має технічні несправності, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП є незаконним.

Щодо доводів відповідача про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за порушення ПДР, а за порушення стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, суд зазначає, що за змістом частин 1 та 2 ст.121 КУпАП адміністративна відповідальність переобладнань з порушенням відповідних правил, норм та стандартів.

Докази, надані суду, які стали підставою для винесення постанови не фіксують, що позивач порушив п.31.1 ПДР України, а відтак не підтверджують факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення.

Відповідач, в свою чергу, доказів щодо обставин справи не подав, таким чином покладений на нього обов`язок щодо доказування суду правомірності своїх дій, не виконав і не спростував доводи позивача.

Однак у вказаній постанові не зазначено, яке саме технічне порушення допущено позивачем, а лише наведено посилання на п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, який встановлює відповідні вимоги до технічного стану транспортних засобів. При цьому сама по собі наявність такої норми не свідчить про вчинення позивачем конкретного технічного порушення, а в постанові не наведено обставин, які б підтверджували наявність технічної несправності транспортного засобу.

За даних обставин, відповідачем при винесені постанови не дотримано вимогКУпАП та Інструкції, та не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували, що позивач порушив Правила дорожнього руху, та відповідно, в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ч. 2 ст.121 КУпАП України, що є його обов`язком відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7682512 від 07.08.2026 винесена інспектором без додержання вимог законності, а відтак підлягає скасуванню.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, докази, які були предметом дослідження свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Оскільки в ході розгляду справи встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, як і не встановлено можливості отримання доказів протилежного, зазначена постанова підлягає скасуванню відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 139, 143 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений ним при зверненні судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7682512 від 07.08.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не відмінено, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.О. Рабчун