Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №309/2655/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/2655/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чопик Володимир Володимирович, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року у складі судді Сойми М.М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконня грошових зобов`язань,-

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконня грошових зобов`язань.

Позов мотивовано тим, що 28 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 46/027-п/08/Д. На виконання умов кредитного договору позивач надав позичальнику кредит в сумі 148 704, 00 гривні на придбання автомобіля на строк з 28 грудня 2007 року по 27 грудня 2014 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в заставу банку згідно договору застави № 183/07-01 від 28 грудня 2007 року ОСОБА_3 передано транспортний засіб - легковий автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «PAJERO SPORT», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 . Також в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором 28 грудня 2007 року було укладено два договори поруки: договір поруки № 183/07-02 - між банком, позичальником та ОСОБА_2 ; договір поруки № 183/07-03 – між банком, позичальником та ОСОБА_1 . Згідно договорів поруки (п.п. 1.1-1.3) поручителі -1, 2 зобов`язались нести солідарну з позичальником відповідальність перед банком за невиконання зобов`язань по кредитному договору в повному обсязі. З огляду на те, що позичальником було допущено порушення умов кредитного договору щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків, то банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з позичальника та поручителів-1 та поручителя-2 заборгованості за кредитним договором (в тому числі про дострокове стягнення заборгованості по поверненню кредиту) та звернення стягнення на предмет застави в рахунок стягнення заборгованості. 10 листопада 2010 року Хустський районний суд Закарпатської області по справі № 2-286/2010 року ухвалив рішення, яким позов банку задовольнив та стягнув солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» 208 199, 00 гривень суми боргу за кредитним договором з врахуванням відсотків та пені за прострочення виконання кредитної угоди. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернув стягнення на предмет застави – автомобіль. 22 жовтня 2019 року позичальник за кредитним договором ОСОБА_3 помер. 25 листопада 2019 року банк звернувся в Хустську державну нотаріальну контору з вимогою кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 . Листом від 14 березня 2020 року Хустська державна нотаріальна контора повідомила, що спадкова справа за померлим ОСОБА_3 заведена на підставі претензії банку. Станом на поточний момент заборгованість за кредитним договором, визначена до стягнення рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2010 року по справі № 2-286/2010 року, погашена в повному обсязі. В період після ухвалення рішення суду по квітень 2024 року систематично надходили платежі, в тому числі в ході здійснення виконавчих проваджень відносно поручителів. Наведене підтверджується виписками за рахунками позичальника, а також постановами приватного виконавця Кохан П. І. про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням (п. 9 частини першої статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження») від 03 квітня 2024 року у ВП № 65545586 відносно ОСОБА_1 та від 03 квітня 2024 року у ВП № 65545477 відносно ОСОБА_2 .. Оскільки рішення суду після набрання ним законної сили виконане не було (виконувалось протягом тривалого часу), то у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат з непогашеної суми заборгованості на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. У зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) з 12 березня 2020 року на території України запроваджено карантин, який неодноразово продовжувався Кабінетом Міністрів України та діяв по 30 червня 2023 року. Законом України від 30 березня 2020 року за N 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У зв`язку з наведеним продовженням строків позовної давності (ст. 257 ЦК України) до строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних слід додати трирічний строк, що передує моменту запровадженню карантину з 03 квітня 2017 року. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування «позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу».

За вказаних обставин позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на суму 30 461, 90 гривень за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року та судові витрати.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року заявлений позов задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 30 461,90 (тридцять тисяч чотириста шістдесят один гривень 90 копійок) гривень. Вирішено питання по судовим витратам.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чопик Володимир Володимирович, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а також в частині стягнення з ОСОБА_1 1211, 20 (тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в зазначеній частині рішення. В решті рішення рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано що воєнний та надзвичайний стан вносять корективу у процес стягнення інфляційних та 3% річних витрат відповідно до п. 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України). Зокрема, на цей період та 30 днів після його припинення або скасування не можна вимагати від боржника сплати інфляційних та 3 % річних за кредитними договорами та договорами позики. Майже всі посилання позивача на норми права та постанови Великої Палати Верховного суду є застарілими. Відповідно до постанов про закінчення виконавчого провадження за виконавчими провадженнями ВП № 65545477 та № 65545586 примусове виконання рішення за виконавчим листом № 2- 286/2010 закінчено і суму боргу стягнуто в повному обсязі. Окрім вищенаведеного, 03 червня офіційно опубліковано Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX (далі – Закон №4434) «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Цей Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану. Також судом не було враховано що позичальник за кредитним договором, ОСОБА_3 – помер і у нього є спадкоємці. Виконання за договором позики фактично відбувалося за рахунок поручителя і лише одного поручителя тобто ОСОБА_1 , тому і виконання рішення «тяглося» такий довготривалий період. Наведене підтверджується виписками за рахунками позичальника, а також постановами приватного виконавця Кохан П.І. про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням (п. 9 частини першої статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження») від 03 квітня 2024 року у ВП № 65545586 відносно ОСОБА_1 та від 03 квітня 2024 року у ВП № 65545477 відносно ОСОБА_2 . Тобто примусове виконання рішення відбулось у повному обсязі. Апелянт зауважує, що оскільки 03 червня офіційно опубліковано Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX (далі – Закон №4434) «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Цей Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану. Отже апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який встановлено законом у три роки згідно ст. 257 Цивільного кодексу України. Апелянт також зазначає, що судова практика однозначно встановила: нарахування припиняється з моменту фактичної сплати боргу, а не з моменту прийняття судового рішення про стягнення або відкриття виконавчого провадження. Це означає, що якщо боржник не сплачує борг після прийняття судового рішення, 3% річних та інфляційні втрати продовжують нараховуватися до моменту фактичного погашення заборгованості. Кредитор має право звернутися до суду з новим позовом про стягнення цих сум за період після прийняття попереднього рішення. Це правило застосовується незалежно від того, чи відкрито виконавче провадження, чи його зупинено, оскільки нарахування відбувається в силу закону, а не в силу судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство Акціонерного банку «Укргазбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Зокрема вказує на те, що твердження апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування «позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу». Тобто, у період дії воєнного стану (який введено в Україні з 24.02.2022) 3% річних та інфляційні втрати як відповідальність, визначена ст.625 ЦК не нараховуються, проте, це не забороняє звернутись з позовом в суд про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих в інший період. Зрештою, право вимагати від боржника/ звернутись за судовим захистом не може бути обмежене навіть в умовах воєнного, надзвичайного стану. Саме на виконання зазначеної норми п.18 ЦК України позивачем пред`явлено вимогу про стягнення сум, передбачених ст.625 ЦК України, нарахованих за період з 03.04.2017 по 23.02.2022, тобто поза межами воєнного, надзвичайного стану. Наголошує, що оскаржуваним рішенням задоволені вимоги до апелянта, пов`язані з несвоєчасним виконанням нею грошових зобов`язань на підставі укладеного договору поруки, який не припинився через смерть позичальника. При цьому, погашення заборгованості за кредитним договором, на що також вказує апелянт, не позбавляє боржників від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбаченої ст.625 ЦК.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь позивача 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а також в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору, в іншій частині рішення суду не переглядається.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 183/07, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 148 704, 00 гривень на придбання автомобіля марки «MITSUBISHI», модель «PAJERO SPORT», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , на строк з 28 грудня 2007 року по 27 грудня 2014 року, а відповідач ОСОБА_3 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому цим кредитним договором.

Також 28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено договір застави № 183/07-01, згідно якого в заставу Банку передано рухоме майно – легковий автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «PAJERO SPORT», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 .

Крім цього, 28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 183/07-02.

Також 28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 183/07-03.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2010 року у справі № 2-286/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 208 199, 00 гривень з врахуванням відсотків та пені за прострочення виконання кредитної угоди, а також судові витрати в розмірі 2009, 00 гривень. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет застави - легковий автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «PAJERO SPORT», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 .

20 жовтня 2019 року позичальник за кредитним договором ОСОБА_3 помер.

25 листопада 2019 року банк звернувся в Хустську державну нотаріальну контору з вимогою кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 .

Листом від 14 березня 2020 року Хустська державна нотаріальна контора повідомила, що спадкова справа за померлим ОСОБА_3 заведена на підставі претензії банку.

03 квітня 2024 року приватним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 65545586 та ВП № 65545477 з примусового виконання виконавчих листів № 2-286/2010, виданих 20 липня 2011 року Хустським районним судом Закарпатської області, з яких вбачається, що сума боргу сплачена солідарними боржниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було прострочено виконання грошового зобов`язання.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконувала, прострочила виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про стягнення заборгованості та наявності підстав для відповідальності за ч.2 ст. 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги даних висновків суду не спростовують.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушення позивачем строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням. Тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – постанова № 211) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин.

Строк дії карантину уряд неодноразово продовжувався, а відмінив о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року (далі – Закон № 540-IX), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12.

Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Указом ПрезидентаУкраїни№64/2022 від 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Тобто, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обгрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається, такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22.09.2022 у справі №920/724/21.

У постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 718/435/24 було зазначено наступне: суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, правильно визначив розмір 3 % річних, врахувавши, що стягнення 3 % річних від простроченої суми у цій справі можливе за період з 03 квітня 2017 року до 20 грудня 2023 року за прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням встановлення карантину на території України у межах строку позовної давності відповідно до положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набув чинності 02 квітня 2020 року, щодо продовження строків позовної давності, визначених у статті 257 ЦК України.

Подібні за змістом правові висновки наведено також у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року в справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св22).

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року (далі – Закон № 2120-ІХ), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.

Пункт 18 передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з пунктом 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257–259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX, тобто з 02 квітня 2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Відтак, оскільки карантин на території України було встановлено 12 березня 2020 року, а строки позовної давності продовжено на строк дії карантину, тому трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних за період з 03 квітня 2017 року по 12 березня 2020 року не закінчився на момент введення на території України карантину, карантин продовжився та діяв по 30 червня 2023 року включно.

Звернувшись до суду з позовом, Публічне акціонерне товариство Акціонерного банку «Укргазбанк» просило стягнути заборгованістьпередбачену статтею 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором та рішенням суду за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року включно.

Підсумовуючи викладене вище, вимоги про стягнення заборгованості не виходять за межі трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 передбачених статтею 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором та рішенням суду за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року включно (до введення воєнного стану, тобто у межах строку позовної давності.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив позовні вимоги щодо ОСОБА_1 та стягнув судовий збір.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, ґрунтуються на помилковому тлумаченні вищевказаних норм матеріального права,які регулюють спірні правовідносини, та не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чопик Володимир Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: