Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №686/27961/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/27961/26

Провадження № 3/686/6150/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.26

22 вересня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, студента 1-го курсу ВПУ №25 м.Хмельницького,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Неповнолітній ОСОБА_1 о 02 год. 10 хв. 05 вересня 2026 року по вул.Степана Бандери, 2А, в м.Хмельницькому керував транспортним засобом – двоколісним електросамокатом марки «Vevi», з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів) і, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Факт вчинення вказаного порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 (який у суді заперечив свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення та, разом із законним представником, клопотав про закриття провадження в справі) підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, в їх сукупності, зокрема й наданими ОСОБА_1 , у присутності його законного представника – ОСОБА_2 , поясненнями про те, що він, підвозячи дівчину до дому від друзів, котрі вживали алкогольні напої, у вказані час та місці керував електричним самокатом марки «Vevi» та був зупинений працівниками поліції, які, вказавши на наявні у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки електросамокату або ж у медичному закладі, однак ОСОБА_1 від проходження таких оглядів відмовився. Також, факт вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується й даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №763334 від 05.09.2026 р. (з фіксацією порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху); направлення на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.09.2026 р. та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів) та зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження вказаних оглядів; рапорту працівника поліції від 05.09.2026 р. щодо обставин вищеозначеної події, яка відбулась у вказаний день за участю ОСОБА_1 ; здійснених за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції відеозаписів, в яких зафіксовані обставини вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 . Зокрема, вказані відеозаписи підтверджують ті обставини, що керований ОСОБА_1 електросамокат під час дії заборон, встановлених режимом комендантської години, було зупинено поліцейськими, які виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, однак ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. І лише після зазначених подій працівником поліції було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення. Після перегляду вказаних відеозаписів, судом не встановлено будь-яких об`єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції погодитись та пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж, за його бажанням, пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився. Істотних порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такий складений у відповідності до положень ст. 256 КУпАП, згідно зі ст.251 цього ж Кодексу, є належним, достовірним і допустимим доказом в справі.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що працівники поліції йому безпідставно пропонували проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 у зазначений вечір відпочивав у компанії друзів, які вживали алкогольні напої та з якими він один алкоголю не вживав, ознак сп`яніння не мав, а наявне у ОСОБА_1 , через хвилювання від спілкування з поліцейськими, порушення мови, останні помилково могли сприйняти за наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, запах алкоголю, який відчули працівники поліції з ротової порожнини ОСОБА_1 , міг виникнути внаслідок вживання ним безалкогольного напою, в який хтось із друзів, без його відома, міг підлити алкоголь, ОСОБА_1 будучи тверезим керував електросамокатом, який взагалі не є транспортним засобом, тому правопорушення він не вчиняв, суд відхиляє, оскільки ці пояснення, що розцінюються як намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за фактично скоєне, є суперечливими, непослідовними та повністю спростовуються вищенаведеними, дослідженими в суді, належними, достовірними та допустимими доказами, зокрема й відеозаписами, про які зазначено вище, а також поясненнями самого ОСОБА_1 , який підтвердив факт своєї відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. До того ж, ОСОБА_1 не ставиться у вину факт керування 05.09.2026 р. транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а було йому інкриміновано вчинення порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, у якому йдеться про те, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто інкримінується ОСОБА_1 вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за факт відмови ОСОБА_1 , в якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують його вину, тому немає підстав для закриття провадження в справі, про що клопотав у судовому засіданні ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 .

Так, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП, з-поміж іншого, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ст.1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018 р.

Так, електросамокат (той, яким керував ОСОБА_1 ) призначений для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, а тому такий є транспортним засобом.

Постановою Верховного Суду від 15.04.2023 р. у справі №127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката, як механічного транспортного засобу, з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Як вбачається з переглянутих у судовому засіданні вищеозначених відеозаписів, ОСОБА_1 , у якого в подальшому були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, використовував для свого переміщення по дорозі електросамокат, приводячи його в рух за допомогою встановленого електричного двигуна. Тобто ОСОБА_1 , у даному випадку, був учасником дорожнього руху - водієм, і був зобов`язаний дотримуватися Правил дорожнього руху, у п.2.5 яких визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Отже, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху повністю доведена, і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

З огляду на особу ОСОБА_1 , який є неповнолітнім, до адміністративної відповідальності притягується вперше, однак керував по автомобільній дорозі транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та, будучи зупиненим працівниками поліції, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що становить підвищену суспільну небезпеку, відсутні підстави для застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП, і він підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах, у зв`язку з чим заявлене законним представником ОСОБА_2 та самим ОСОБА_1 клопотання (щодо застосування до останнього заходу впливу – попередження або передачу під нагляд батьків) не може бути задоволене.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що становить підвищену суспільну небезпеку, особи порушника, який будучи неповнолітнім вчинив це правопорушення, вину у скоєнні якого заперечив, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 каяття у скоєному, а тому, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

При накладенні на ОСОБА_1 вказаних основного і додаткового стягнення, судом взято до уваги видану поліцейським УПП в Хмельницькій області ДПП довідку, згідно з якою, ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалось, враховано й судом той факт, що керувати електросамокатом дозволено навіть тим особам, які посвідчення водія не мають.

Разом з тим, у ст.33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, суб`єктом цього правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, а відповідно до санкції вказаної норми (в межах якої накладається стягнення на ОСОБА_1 ) у спірних правовідносинах стягнення слід призначити водієві, як суб`єкту правопорушення.

Суд вважає, що водій у санкції вказаної статті є більш широким терміном, ніж це визначає національне законодавство у п.1.10 Правил дорожнього руху (особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі).

Відповідно до п.q) статті 1 глави I Конвенції про дорожні знаки та сигнали (постанова Ради Міністрів Української РСР від 16 лютого 1973 року №78 «Про приєднання Української РСР до європейських угод, що доповнюють Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 року і Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 року», дата внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів: 12.12.2013 р. Реєстраційний код акта: 70656/2013) термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди).

Отже, водій, згідно з санкцією частини першої статті 130 КУпАП, це особа, що керує транспортним засобом, незалежно від наявності у цієї особи посвідчення водія.

Такий підхід відповідальності різних суб`єктів (з посвідченням водія чи без) є справедливим та однаково дисциплінує усіх громадян до відповідальності перед суспільством, що є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП).

Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, в окремих випадках, є необхідним, з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам, через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій тих осіб, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння або ж ознаками такого стану, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди, у таких випадках, є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у такому випадку, набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами або ж керувала тим транспортним засобом, для керування яким наявність посвідчення водія не вимагається, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює превентивну мету стягнення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.

Отже, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд може призначити, передбачене санкцією вказаної статті, додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами незалежно від того, чи має така особа, отримане у передбаченому законом порядку, посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а також незалежно від того, чи керувала ця особа тим транспортним засобом, для керування яким наявність посвідчення водія не вимагається.

На переконання суду, визначене ОСОБА_3 стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 13, 27, 30, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Особа вважається позбавленою права керування транспортними засобами після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортними засобами, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.

У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

Після закінчення строку позбавлення права керування транспортними засобами посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Після набрання постановою законної сили:

стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров.Коцюбинського, 35/2;

стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;

боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №763334 від 05.09.2026 р.).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.

Суддя