Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №463/7658/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/7658/26

Провадження №3/463/1491/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Нор Н.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом серії ВАД № 140141 від 03.08.2026 року вбачається, що 03.08.2026 року о 20 год. 20 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 завдав ляпаса по обличчю по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 що проживає із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим була завдана шкода фізичному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру, чим порушено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАД № 140143 від 03.08.2026 року вбачається, що 03.08.2026 року о 20 год. 20 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), завдав ляпаса по обличчю по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 що проживає із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим була завдана шкода фізичному здоров`ю, чим завдав шкоду писхологічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАД № 140142 від 03.08.2026 року вбачається, що вбачається, що 03.08.2026 року о 20 год. 20 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), завдав ляпаса по обличчю по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 що проживає із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим була завдана шкода фізичному здоров`ю, чим завдав шкоду писхологічному здоров`ю дитини ОСОБА_4 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник Куспись Є.А. з`явились надали суду пояснення, зазначили, що поліцію викликали сусіди, вони з дружиною помирились, і претензій один до одного не мають. Дружина ОСОБА_2 вказану інформацію в судовому засіданні підтвердила та зазначила, що ОСОБА_1 не застосувавував стосовно неї будь-якого насильства, а між ними відбулась сварка.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім?єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Із наведеного слідує, що домашнім насильством є будь-які із вищеперелічених дій кривдника.

Згідно з протоколом серії ВАД № 140141 від 03.08.2026 року вбачається, що 03.08.2026 року о 20 год. 20 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 завдав ляпаса по обличчю по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 що проживає із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим була завдана шкода фізичному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру, чим порушено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Суд вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження. Невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке могло завдати чи завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Поряд з цим, під час розгляду справи, з пояснень ОСОБА_2 , які були надані в судовому засіданні було встановлено, що між подружжям виникла побутова сварка через непорозуміння і вони помирились та не мають претензій один до одного.

Крім того, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Що стосується вчинення домашнього насильства вчиненого в присутності дитей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) народження внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд зазначає наступне.

Диспозиція ч.2 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024) передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а саме умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Так, п.2 ст. 1 Закону визначено, дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

П. 14 ст. 1 Закону визначено, психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з п. 17 ст. 1 Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Частина 2 статті 173 - 2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення діяння передбаченого частиною першою цієї статті - домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно частини 4 статті 269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Згідно з протоколом серії ВАД № 140143 від 03.08.2026 року вбачається, що 03.08.2026 року о 20 год. 20 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), завдав ляпаса по обличчю по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 що проживає із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим була завдана шкода фізичному здоров`ю, чим завдав шкоду писхологічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАД № 140142 від 03.08.2026 року вбачається, що вбачається, що 03.08.2026 року о 20 год. 20 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), завдав ляпаса по обличчю по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 що проживає із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим була завдана шкода фізичному здоров`ю, чим завдав шкоду писхологічному здоров`ю дитини ОСОБА_4 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим порушено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Суд зазначає, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП у присутності неповнолітньої особи, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, є підставою для визнання такої особи потерпілим на підставі частини 4 статті 269 КУпАП із зазначенням про це у протоколі за ч. 1 ст. 172-3 КУпАП, або, залежно від обставин, за ч. 2 чи 3 ст. 173-2 КУпАП, та не потребує додаткової окремої кваліфікації за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Тобто, якщо правопорушення вчинено не стосовно малолітньої дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою й у працівників поліції немає необхідності складати окремий протокол, оскільки жодних дій стосовно дитини вчинено не було.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України - презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому, зважаючи на вищенаведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а тому провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247 п.1, 283, 284, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя Нор Н.В.