Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №289/136/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/136/26 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шалоти К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №289/136/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»

на заочне рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С.,

установив:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 1070298 від 21.10.2023 в розмірі 12 383,99 грн, судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 21.10.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1070298, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами на умовах та у строки, визначені договором.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Водночас ОСОБА_1 належним чином свої договірні зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 12 383,99 грн, з яких 1999,99 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, а 10 384,00 грн - заборгованість за процентами.

Вказував, що 21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 21062024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які мали заборгованість перед ТОВ «Селфі Кредит» за укладеними кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №1070298 від 21.10.2023.

Заочним рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2026 року узадоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кредитні кошти. Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Пунктом 2.2 договору передбачено, що кошти кредиту можуть бути перераховані протягом двох календарних днів з моменту укладення договору.

Разом із тим, оскільки у позивача були відсутні повні реквізити банківської картки відповідача, необхідні для підтвердження проведення транзакції, ним було заявлено клопотання про витребування відповідної інформації в АБ «Укргазбанк». На виконання ухвали Радомишльського районного суду Житомирської області від 05.02.2026 АБ «Укргазбанк» повідомив, що картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 , однак відомостей про зарахування на неї коштів у сумі 2 000,00 грн не встановлено.

Наголошує, що 21.10.2023 та 22.10.2023 були вихідними днями, а тому перерахування кредитних коштів могло бути здійснено у наступний календарний день відповідно до пункту 2.2 кредитного договору. Крім того, зазначає, що 29.10.2023 відповідач здійснила платіж у розмірі 1,81 грн, з яких 0,01 грн - у рахунок погашення тіла кредиту та 1,80 грн - процентів, що, на думку позивача, підтверджує її обізнаність про укладення кредитного договору та його умови.

Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, зазначаючи, що розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами може підтверджувати її наявність та розмір.

Вказує, що договір відповідачем не оспорювався та недійсним не визнавався, а ТОВ «Селфі Кредит» виконало взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту. Водночас відповідач належним чином свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становила 12 383,99 грн.

Вважає, що надані ним докази підтверджують факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та невиконання відповідачем зобов`язань за ним, у зв`язку з чим просить врахувати наведені обставини під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

З огляду на приписи статті 367 ЦПК України апеляційний суд здійснює перегляд судових рішень у межах доводів апеляційної скарги та повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 07.09.2026, є дата складення повного судового рішення 01.10.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду встановлено, що 21.10.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1070298 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а.с.19-22). Факт його підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «А870» 21.10.2023 підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.23, зворот). Зазначений одноразовий ідентифікатор надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , який ОСОБА_1 вказала у розділі 10 договору.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що його укладення здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої надається через вебсайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється під час входу до особистого кабінету в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», зокрема шляхом перевірки правильності введення одноразового коду, попередньо надісланого товариством на зазначений споживачем номер мобільного телефону.

Розмір кредиту за договором становить 2000,00 грн, строк кредитування - 360 днів, періодичність сплати процентів - кожні 20 днів (пункти 1.3, 1.4 договору). Стандартна процентна ставка визначена у розмірі 2,2% за кожен день користування кредитом та застосовується протягом установленого договором строку кредитування (пункт 1.5.1).

Пунктом 2.1 договору визначено, що кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Невід`ємною частиною договору є додаток № 1 - графік платежів, який також підписаний позичальником із використанням одноразового ідентифікатора «А870» (а.с. 20 на звороті). До укладення кредитного договору позичальник ознайомилася та підписала таким самим способом паспорт споживчого кредиту (а.с. 17, зворот - 18).

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом-повідомленням ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025, відповідно до якого 21.10.2023 ТОВ «Селфі Кредит» успішно перерахувало 2 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с. 24, зворот).

За даними розрахунку заборгованості за договором № 1070298 від 21.10.2023, складеного ТОВ «Селфі Кредит» станом на 21.06.2024, за період з 21.10.2023 по 21.06.2024 нараховано 12385,80 грн заборгованості, з яких позичальником сплачено 1,81 грн, унаслідок чого залишок заборгованості визначено у розмірі 12 383,99 грн, у тому числі 1 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 384,00 грн - заборгованість за процентами (а.с. 23-29).

21.06.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 21062024 (а.с. 30-34), за умовами якого до позивача перейшли права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Цього ж дня сторонами складено акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 35, зворот. Належність до такого реєстру позичальника ОСОБА_1 підтверджується відповідним витягом з реєстру боржників (а.с. 35).

Факт виконання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» умов договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 3392 від 21.06.2024 на суму 2 479 762,78 грн (а.с. 36).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази не підтверджують факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та наявності у неї заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі, а у своїй сукупності свідчать лише про укладення в електронній формі кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором і відступлення права вимоги за цим договором на користь позивача.

При цьому сам факт укладення договору факторингу не є достатнім для підтвердження дійсності права вимоги, зокрема виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо перерахування відповідачу кредитних коштів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право вимоги за Договором №1070298 про надання споживчого кредиту від 21.10.2023, могло перейти до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на підставі Договору факторингу.

Крім того доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

У частині третій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до висновків Верховного Суду у вказаних постановах, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку систематизується інформація, що міститься в первинних документах. Відповідальність за будь-які розбіжності, що містяться у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку, несуть особи, які склали та підписали ці документи, власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Самі лише регістри синтетичного та аналітичного обліку не є належним та достатнім доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, якщо інформація, відображена в них, не підтверджена первинними документами. Тобто регістри синтетичного та аналітичного обліку є доказом повернення боргу за умови, що інформація, яка в них відображена, підтверджена первинними документами.

Отже, у спірних правовідносинах належним доказом фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу у безготівковій формі може бути відповідна банківська виписка або інший первинний документ, який містить відомості про здійснення конкретної платіжної операції, її дату, суму та рахунок отримувача.

Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, позивачем не надано належного первинного документа, який би підтверджував фактичне зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 2 000,00 грн.

Наданий позивачем лист-повідомлення ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025 про успішне перерахування 21.10.2023 на платіжну картку відповідача 2 000,00 грн сам по собі не підтверджує фактичного зарахування зазначених коштів на рахунок відповідача, оскільки не є банківською випискою або іншим первинним документом, який відображає рух коштів за рахунком отримувача.

Більше того, на виконання ухвали суду першої інстанції АБ «Укргазбанк» надав інформацію та виписку за картковим рахунком відповідача, відповідно до яких у період з 21.10.2023 по 22.10.2023 зарахування коштів у сумі 2 000,00 грн за спірною операцією не встановлено.

Посилання апелянта на те, що перерахування коштів могло бути здійснено у наступний календарний день, оскільки дата укладення договору припадала на вихідний день, не спростовує зазначених обставин, оскільки фактичне здійснення такого платежу позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено. Припущення про можливість здійснення платежу в інший день не може замінювати доказ фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Також не може бути визнано достатнім доказом отримання відповідачем кредитних коштів посилання апелянта на здійснення 29.10.2023 платежу в розмірі 1,81 грн. Зазначена обставина сама по собі не підтверджує факту зарахування відповідачу саме суми кредиту в розмірі 2 000,00 грн, а також не замінює первинного документа, який підтверджує здійснення кредитодавцем операції з надання кредитних коштів.

При цьому сам факт укладення відповідачем електронного кредитного договору, його підписання одноразовим ідентифікатором, а також відсутність доказів визнання договору недійсним не свідчать про фактичне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів. У цій справі спірним є не факт укладення кредитного договору, а факт виконання його умов у частині фактичного перерахування відповідачу суми кредиту.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною шостою цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести факт виникнення у відповідача кредитного зобов`язання, зокрема факт фактичного надання та отримання кредитних коштів. Оскільки належних, допустимих та достатніх доказів такого перерахування позивачем не надано, висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення заявленої заборгованості є обґрунтованим.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на припущенні про здійснення перерахування кредитних коштів, тоді як матеріали справи не містять належного первинного документа, який би підтверджував фактичне зарахування 2 000,00 грн на рахунок відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність обставин, які мають значення для справи і на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, не надання позивачем належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, а заочне рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.С. Коломієць

Судді: О.Б. Талько

К.В. Шалота