Рішення від 15 грудня 2025 р. у справі №761/42208/19 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42208/19

Провадження № 2/761/7395/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря: Яцишина А.О.,

представника відповідача: ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

позивачка ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в якому просила: виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування вищевказаною квартирою.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.01.2019 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/21893/19 її позов до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору довічного утримання в позові було відмовлено, однак вже постановою Київського апеляційного суду від 11.06.2019 її позовні вимоги задоволені повністю: визнано договір довічного утримання від 23.09.2014 №1078 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 недійсним, визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно (вказану квартиру) за заповітом ОСОБА_8 від 23.06.2009.

На час подання позовної заяви вищевказану справу №761/21893/19 витребувано судом касаційної інстанції із районного суду і відкрито відповідне касаційне провадження.

В позові позивачка зазначає, що на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11.06.2019 у справі №761/21893/19 вона зареєструвала за собою право власності на вищевказану квартиру, а вподальшому, 30.07.2019, вона звернулась з вимогою до відповідача ОСОБА_4 звільнити займану ним квартиру на знятись з місця реєстрації проживання протягом одного місяці з моменту отримання вимоги.

Однак, вказаної вимоги відповідач не виконав і проживає у вказаній квартирі із сім`єю, чим порушує її право власності на вказану квартиру, а тому, посилаючись на норми ст. 41 Конституції України, вимоги ст.ст. 319, 383, 391, 328, 405 ЦК України та ст.ст. 150, 156 ЖК України, позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду за захистом своїх прав, які вона вважає порушеними відповідачами. При цьому, оскільки вказані позовні вимоги зачіпають інтереси і неповнолітьої дитини та буде вирішуватись справа про права і обов`язки останнього, в якості третьої особи позивачкою вказана Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлено процесуальний строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 27.10.2020 клопотання позивачки задоволено та зупинено провадження вказаної цивільної справи до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №761/21893/19.

Ухвалою суду від 24.04.2023 поновлено провадження у вказаній справі.

Ухвалою суду від 05.06.2023 закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті.

29.07.2023 третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації направила заяву про розгляд справи у відсутності її представника та просила винести рішення, яке буде в найкращих інтересах дитини - ОСОБА_6 .

Вподальшому, вже 13.12.2023 від вказаної третьої особи надійшли пояснення з проханням про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.06.2024 вказаний позов було залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.03.2025 вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

В судове засідання позивачка не з`явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, від представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Васюка М.М. надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивачки і про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Малявко О.М. в задоволенні позову просила відмовити у зв`язку із його безпідставністю, відповідачка ОСОБА_5 , що діє в своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , не з`явилась, причину неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на ст. 3 Конвенції про права дитини.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача і третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що підставою для звернення з даним позовом про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, а також прохання визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування вищевказаною квартирою, - являється постанова Київського апеляційного суду від 11.06.2019 у справі за №761/21893/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Одарченко Н.І. якою рішення суду першої інстанції про відмову в позові було скасоване і, серед іншого, було визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_8 від 23.06.2009, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14-21).

Вказане підтверджено і відомостями з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, із якого вбачається, що підставою внесення запису є постанова суду від 11.06.2019 у справі №761/21893/18 ( а.с. 24).

Таким чином, позивач вважає, що набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11.06.2019 року, а тому має право на безперешкодне користування своїм майном та виселення зі зняттям з реєстрації відповідачів.

Однак, як встановлено під час розгляду справи по суті, 19 лютого 2020 року Постановою Верховного Суду у справі № 761/21893/18 (провадження № 6І-12762св19) вищевказана постанова Київського апеляційного суду від 11.06.2019 була скасована та направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У цій постанові касаційного суду в резолютивній частині окремо вказано, що з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції вищевказана постанова Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року втрачає законну силу, (т.1 а.с.71 ).

Вподальшому, постановою Київського апеляційного суду від 12.08.2020 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 сячня 2019 скасовано і ухвалено нове рішення наступного змісту:

«Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Одарченко Наталія Іванівна про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору довічного утримання задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 11 вересня 2014 року реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві, індексний номер 26691467, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 серпня 2014 року, номер запису про право власності 6967535, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 451473480000 на ім`я ОСОБА_7 , на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв.м.

Визнати частково недійсним договір довічного утримання від 23 вересня 2014 року № 1076, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , в частині 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_8 від 23 червня 2009 року, а саме на 1 /2 частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 » (т.1 а.с.126-132).

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню наступні обставини, які були встановлені постановою від 12.08.2020 Київського апеляційного суду в справі № 761/21893/18.

Так, в вищевказаній постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що 23 вересня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, згідно з умовами якого матір`ю сторін передано у власність відповідача належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався надавати ОСОБА_7 довічно матеріальне забезпечення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 .

Також Київський апеляційний суд у вказаній постанові встановив, що 22 травня 2018 року рішенням Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/22294/17 залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини від 6 лютого 2012 року, ща зареєстрована в реєстрі за № 215.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд виходив із того, що на час прийняття позивачем спадщини по заповіту, що складений її батьком, спірна квартира спадкодавцю ОСОБА_8 не належала, а тому до спадкової маси вона не входила на час відкриття спадщини. При цьому суд виходив лише з обставин отримання ОСОБА_9 спірної квартири та отримання ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на квартиру від 11 вересня 2014 року.

Обставини щодо сплати пайового внеску, періоду їх сплати судом не були встановлені. Висновок суду при ухваленні рішенні суду в справі № 761/22294/17 є правовою оцінкою надану судом певним фактам, а тому не є обов`язковим при розгляді цієї справи.

В свою чергу, Постановою Верховного Суду від 29.03.2021 у вказаній справі №761/21893/18 постанова Київського апеляційного суду від 12.08.2020 залишена без змін.

У вказаній постанові касаційний суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано вважав, що висновок суду у справі №761/22294/17 про те, що спірна квартира на час відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_8 , спадкодавцю не належала, тому до спадкової маси не входила, є правовою оцінкою певних фактів, тому відповідно до частини сьомої статті 82 ЦПК України не є обов`язковим при розгляді цієї справи.

Таким чином, за позивачкою вказаним судовим рішенням - постановою Київського апеляційного суду від 12.08.2020 у справі №761/21893/18 визнано право власності за позивачкою ОСОБА_3 тільки частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки вказаний договір довічного утримання від 23 вересня 2014 року № 1076, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , який і слугував підставою для реєстрації 23.09.2014 відомостей про право власності на вказану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв.м., за відповідачем ОСОБА_4 - визнаний недійсним лише в частині 1/2 частини вказаної квартири, тому право власності на іншу частку квартири залишилось за відповідачем.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положення ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачають право власника використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Вимоги ст. 155 ЖК України передбачають, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім`ї власника квартири, який не є співвласником, на користування цією квартирою обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним з ним проживанням у цьому житлі.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкоду користуванні власником своєю власністю.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка є власницею лише частини квартири, а відповідач - іншої частини квартири.

Законодавець врегулював правовідносини співвласників майна і визначив у ст. 358 ЦК України, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Під час розгляду справи судом не встановлено наявність перешкод у користуванні позивачкою, як власницею частини квартири, а посилання в позові на ту обставину, що підставою для виселення відповідачів та визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, слугує наявність права власності у позивачки на всю квартиру, - спростовано наявними вищевказаними доказами та судовим рішенням у справі №761/21893/19 яким визнано право власності за позивачкою ОСОБА_3 тільки на частину двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав як для виселення, так і для похідних вимог про визнання відповідачів, враховуючи неповнолітнього ОСОБА_6 , такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, оскільки вони зареєстровані у спірній квартирі зі згоди відповідача як власника частини квартири.

Оскільки відсутні підстави для визнання такими, що втратили право користування вказаною квартирою відповідача, так як він є співвласника квартири, тому відсутні правові підстави для виселення і визнання такими, що втратили право користування цією квартирою і членів його сім`ї.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Судові витрати розподілені відповідно до правил ст.141 ЦПК України та покладені в разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 29, 317, 321, 383, 391, ЦК України, ст.ст. 150, 155, 156 ЖК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 206, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_10 (в своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 ), адреса: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37470112, адреса: 01054, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 26/4.

Суддя: